Види індексів та їх місце на фінансовому ринку

Усі фондові індекси можуть бути класифіковані за такими ознаками: за місцем розрахунку та розповсюдження; за кіль­кістю поданих в індексі компаній і часткою охоплення фон­дового ринку; за методикою розрахунку та характером ви­користання.

У світовій практиці виділяють індекси: інтегральні (усеред­нені), що характер­ри­зу­ють у цілому стан досліджуваного ринку одним синтетичним (узагальненим) показ­ни­ком; часткові (ло­кальні), що доповнюють інтегральний показник характер­ис­ти­­кою окре­мих елементів або напрямків цього ринку.

Іншим критерієм розподілу індексів є склад сукупності до­сліджуваних об’єктів. Виходячи з цього, індекси є інтер­національні (багатонаціональні), національні, секторні та субсекторні.

Зміну значень індексів звичайно розглядають як показник попиту на ринку. Зростання чи падіння значення індексу на одному ринку часто впливає на стан попиту на іншому.

Роль фондових індексів може бути зведена до трьох функцій: діагностичної, індикативної, спекулятивної.

Під діагностичною функцією слід розуміти здатність систе­ми індексів характеризувати стан та динаміку розвитку як на­ціональної економіки в цілому, так і окремих її складових. Ме­ханізм зміни індексу дуже простий - зростання або зниження рентабельності виробництва в галузі миттєво відображається на котирувальній ціні відповідних акцій, що, у свою чергу, по­значається на рівні біржового індексу галузі. Індекси є засобом демонстрації темпу просування ринку. Вони дають змогу інвес­торам і торгівцям бачити тенденції, які складаються на ринку, і простежувати швидкість розвитку цих тенденцій.

Таким чином, будучи доповненими спеціальними економіч­ними параметрами (норма позикового відсотка, стан держав­ного бюджету, співвідношення торговельного і валютного ба­лансів), фондові індекси входять до системи економічного мо­ніторингу стану національної економіки.

Виконання індексами індикативної функції передбачає, що наявність об’єктивної оцінки цінової ситуації на фондовому ринку дає точку відліку для оцінки поведінки великих інвести­ційних фондів, окремих інвесторів і портфельних менеджерів. Розрахувавши динаміку ринкової вартості свого портфеля акцій за будь-який проміжок часу, інвестор може зробити обґрунто­вані висновки, наскільки обрана ним стратегія є ефективною (портфельний індекс вищий/нижчий від фондового чи дорів­нює йому), та внести корективи у свою поведінку на ринку, якщо це необхідно.

Спекулятивна функція фондових індексів проявляється в їх використанні як базового активу при укладанні ф’ючерсних кон­трактів та купівлі опціонів. Щоб спекулювати на такому ринку, можна взагалі не володіти цінними Паперами, укладаючи термі­нові угоди при зміні значення індексу протягом дня або іншого короткострокового періоду.

Водночас існують і певні обмеження у використанні індексів:

Ø вони демонструють лише кількісні зміни, але не відобра­жають якісних аспектів, тобто не розкривають причин, що сто­ять за зміною цін;

Ø індекси не зберігають вартості утриманих сум, тобто не враховують дивіденду;

Ø індекси потребують періодичного коригування компо­нентів;

Ø індексами можна маніпулювати.

Однак хоч би яким різноманітним був світ фондових індексів, що уза­галь­ню­ють ситуацію зі зміною курсової вартості тих або інших цінних паперів, відріз­ня­ють­ся вони в основному чотир­ма рисами: номенклатурою цінних паперів (яка може ви­зна­ча­тися як видами цінних паперів, що аналізуються, так і колом емітентів, які відрізняються, наприклад, за родом своєї діяль­ності або ще за якимись ознаками); способом усереднення інформації; курсом, який вивчається (купівлі, продажу, се­редній), та базою порівняння (якщо порівнюється поточний момент із попереднім, то такий індекс, як правило, називають ланцюговим, якщо з певним часом – базисним).

Приклад. У відділі цінних паперів фінансового посередника ведеться аналіз котировок акцій на фондовій біржі з визначенням власного біржового індексу, що розраховується як середнє арифметичне зважене курсів акцій п’яти найбільших емітентів, поділене на 1000. В якості ваги беруть обсяг угод за акціями кожного емітента (кількість проданих акцій). У таблиці наведені підсумки торгів на біржі на початок і кінець тижня.

Емітент	Початок тижня	Кінець тижня
Курс акцій, тис. гр. од	Об’єм угод, тис. штук	Курс акцій, тис. гр. од	Об’єм угод, тис. штук
Авдієвський коксохімічний завод	22,6	3,4	22,9	5,8
Маріупольський завод важкого ма­ши­н­обудування	14,5	2,6	14,5	3,4
Українська автомобільна корпорація	73,0	1,9	79,0	2,1
Київенерго	4,5	1,8	4,7	2,9
Металургійний комбінат " Азовсталь "	6,1	17,9	6,3	22,7

Визначити: біржові індекси на початок і кінець тижня, темп зростання біржового індексу, темпи зростання курсів акцій кожного емітента і коефіцієнт "бета" для акцій кожного емітента.

Розв’язання.

Біржовий індекс на початок тижня був рівний:

Біржовий індекс на кінець тижня склав:

Темп зростання біржового індексу за тиждень дорівнював:

I_БІ = 18,76/13,43 = 1,40.

Темпи зростання курсів акцій компаній, що розглядаються за тиждень склали:

Авдієвський коксохімічний заво: 22,9/22,6 = 1,01;

Маріупольський завод важкого ма­ши­н­обудування: 14,5/14,5 = 1,0;

Українська автомобільна корпорація: 79/73 = 1,08;

Київенерго: 4,7/4,5 = 1,04;

Металургійний комбінат " Азовсталь ": 22,7/17,9 = 1,27.

Значення коефіцієнтів «бета» для акцій, що розглядаються рівні:

Авдієвський коксохімічний заво: 1,01/1,4=0,72;

Маріупольський завод важкого ма­ши­н­обудування: 1,0/1,4=0,71;

Українська автомобільна корпорація: 1,08/1,4=0,77;

Київенерго: 1,04/1,4=0,74;

Металургійний комбінат " Азовсталь ": 1,27/1,4=0,91.