формувати комплексну зелену зону

У значних, найзначніших і великих містах існуючі масиви

міських лісів треба перетворювати у міські лісопарки і відносити

додатково до озеленених території загального користування,

виходячи із розрахунку не більше 5 кв.м/люд.

При розміщенні парків і садів слід максимально зберігати

ділянки з існуючими насадженнями і водоймами.

Площу території парків, садів і скверів слід приймати,

виходячи із конкретних містобудівних і природних умов

51/ Громадські центри великих міст, розвиваючись, охоплюють все більші території і набувають все більш укрупнений масштаб забудови. Вони стають місцем зосередження висотних будівель, об'єднаних у величезні структури, які, формуючи загальноміські панорами, в той же час найчастіше негативно впливають на архітектурний вигляд внутрішніх просторів самих центрів, пригнічують своїм масштабом людини. Це особливо властиво капіталістичним містам.
На сучасному етапі, коли міста стають членами групових систем розселення, різко збільшуються розміри просторового середовища, на яку кожен з міст надає структурний вплив. Відповідно ще більш укрупнюються загальноміські центри. У цих умовах стають все більш гострим протиріччя між екстер'єрним масштабом центрів і інтер'єрним - їх середовища.
На кожному етапі місто і його громадський центр представляли собою синтез сучасних і історично сформованих елементів. Це надавало містам неповторну чарівність і забезпечувало співмірність з масштабом людини. Сучасний же місто має ще більш диференційовану культурну систему, що охоплює різні за історичною глибині шари - від сучасних до архаїчних. Поряд із збільшенням у ньому розмірів відкритих просторів і укрупненням містобудівного модуля посилюється тенденція до ізоляції первинного осередку від величезних таких просторів і транспортного руху до організації просторів, масштабних людині, і модулю забудови, співмірні сприйняттю пішохода. Загальноміський центр, що є, як правило, результатом багатьох історичних нашарувань, відображає зіткнення цих суперечливих тенденцій більше, ніж будь-яка інша частина міста.
Із збільшенням розмірів центру загострюється проблема поєднання різних просторових масштабів, причому вона виходить за рамки простого включення пам'яток архітектури в нову просторове середовище. По-перше, раніше склалася середу відповідає ряду форм поведінки сучасної людини. По-друге, в системі пам'яток архітектури, крім строкатою зміни стилів і прийомів, можна простежити закономірності утворення загальноміського масштабу, що відображають особливості конкретної ландшафтної ситуації. Виникає проблема їх використання як своєрідних точок відліку при синтезуванні природних і штучних форм в сучасній композиції.
Збільшення масштабів організовуваній середовища, природно, ускладнює її сприйняття як єдиного цілого. Проблема образного об'єднання великих просторів, їх естетичного фокусування на громадському центрі - одна з найскладніших при побудові його композиції. Формування такої композиції - тривалий процес, закономірності якого можна визначити, лише послідовно аналізуючи різні етапи.
Прикладом трансформації загальноміського центру є Харків. Історія формування його композиції наочно показує, як була використана специфічна ситуація - в першу чергу природний ландшафт і основні шляхи руху-для побудови загальноміських панорам, для їх просторових взаємозв'язків.

52. Основа районного планування — функціональне зонування території або виділення

конкретних ділянок для розміщення населення (міст та інших поселень, житлових масивів у

населених пунктах), об'єктів промисловості (заводів, шахт, кар'єрів, електростанцій),

сільського господарства (полів, пасовищ, ферм), транспорту (портів, вокзалів, автомобільних

і залізничних трас, трубопроводів), інфраструктури (шкіл, стадіонів, лікарень, інженерно-

технологічних комунікацій постачання води, тепла, електроенергії), зон рекреації (санаторіїв,

туристичних баз, пляжних зон, парків, зон відпочинку) та охорони природи (лісонасаджень,

санітарно-охоронних зон, заповідних територій, очисних споруд) та ін.

Розрізняють такі види районного планування:

— промислових районів і вузлів, зокрема гірничодобувних ареалів;

— сільськогосподарських районів;

— великих транспортних вузлів, територій портів;

— курортних районів і зон масового відпочинку;

— приміських територій великих міст.

53 Чотири основних функції міської діяльності утворюють основні функціональні зони міста: промислову зону, сельбищну зону, зону відпочинку, зону транспорту. Міста швидко зростають, тому в сучасному містобудуванні виділяють резервну зону для розвитку міста.

Праця, побут, відпочинок і пересування є основними функціями життєдіяльності міського населення, які локалізуються на території та створюють функціональні зони. Функціональна зона - це ділянка міської території з однією переважною функцією.

Територія міста за своїм функціональним призначенням і характером, використання поділяється на такі основні зони; сельбищну, промислову, комунально-складсьну, зовнішнього транспорту, рекреаційну і санітарно-захисну.

Умістах наукового профілю і в технополісах виділяється зона науково-дослідних інститутів, лабораторій, конструкторських бюро, у курортних містах - курортна зона, у якій розміщується лікувально-оздоровчі установи, сади, парки, пляжі та ін. За межами міста організується приміська зона, де розміщуються місця масового відпочинку, лісопарки, кладовища тощо.

Промислова зона складається з промислових підприємств і територій, об'єднаних на основі виробничої кооперації, технологічної та транспортної інфраструктури. Вона повинна мати зручний зв'язок з сельбищною зоною. Промислову зону з великим вантажообігом треба розміщувати поряд із залізничними станціями, річковими і морськими портами,

У комунально-складській зоні розміщуються склади, комунальні підприємства, фабрики-пральні, фабрики-хімчистки, депо для громадського транспорту, гаражі, станції технічного обслуговування тощо. Окремі комунальні підприємства можуть бути розташовані в сельбищній зоні. Ця зона повинна мати зручний зв'язок із зовнішним транспортом.

Характер виробничої бази визначає відстань промислової зони від сельбииної. У разі розміщення шкідливих виробництв між цими територіями встановлюється свнітарно-захисна зона, у якій, окрім зелених насаджень, можуть розміщуватися пожежні депо, автостоянки і гаражі, комунальні та складські споруди, адміністративні та торговельні будівлі. Основне призначення цієї зони полягає в забезпеченні захисту сельбищної зони від шкідливого впливу промисловості.

У рекреаційній зоні на екологічно чистих територіях, поблизу рік, озер та інших водоймищ, поблизу лісних масивів розміщують місця повсякденного і тривалого відпочинку, сади, парки, сквери, лісопарки. Частини рекреаційної зони можуть розташов. усередині і за межами міста.

У крупних й найкрупніших містах організується зона загальноміського центру, яка складається з великих адміністративних, торговельних та житлових комплексів.

Загальні вимоги до взаємного розміщення функціональних зон міста: -забезпечення раціонального розселення шляхом зближення місць роботи і житла;-зручне розміщення житлових районів відносно місць масового відпочинку і міських центрів;

-створення системи транспортних магістралей для зв"язку між основними функціональними зонами та їх структурними елементами.

54. Громадський центр міста - це система основних міських комунікацій, громадських будівель міста, об"єднаних в єдину планувальну структуру, яка утворює планувальний каркас міста. Міський центр являє собою складну планувальну структуру, яка включає в себе основні функціональні зони (адміністративно-ділову, культурно-освітню, торгівельну, зону відпочинку і резервну зону), вулиці і дороги, територію для подальшого розвитку центру.

Міський центр сучасного міста є просторовою системою арх. ансамблів. Архітектурний ансамбль - це спільність кількох будівель і споруд, інтегрованих однією загальною художньою ідеєю. Ця ідея повинна виражати функціональний зміст і призначення окремих будівель і ансамбля в цілому. Система міських ансамблів є основою планувальної організації центру і формується уздовж композиційних осей.

Міський центр може біти вирішений як єдиний комплекс будівель або навіть як одна кооперована будівля. Великі ансамблі будівель та міських площ найчастіше є основою центру міста. Центр повинен виконувати репрезентативну функцію, а забудова має відповідати загальній композиційній та естетичній ідеї.

55. В основі агломерації лежить одне або декілька компактно розташованих (конурбація) міст.

Агломерація створює значну зону урбанізації, поглинаючи суміжні населені пункти; вирізняється високим ступенем територіальної концентрації різноманітних виробництв, насамперед промисловості, інфраструктурних об'єктів, наукових навчальних закладів, а також значною чисельністю населення; справляє вирішальний перетворювальний вплив на навколишнє середовище, змінюючи економічну структуру території та соціальні аспекти життя населення; має

високий рівень комплексності господарства і територіальну інтеграцію його елементів. Агломерація в Україні не є адміністративною одиницею, але категорією містобудування і повсякденного життя мешканців великих міст.

Моноцентричність міської агломерації з одним місто-ядром, яке підпорядковує своєму впливові усі інші поселення, розташовані в його приміській зоні, і набагато перевищує їх за своїм розміром і економічним потенціалом. В американській статистиці називаються «Метрополітенський статистичний ареал (МСА)» ((грец. metropolis) — головне місто, столиця). Сукупність міст без домінуючого центра називається «конурбація» (від лат. con — з, разом і лат. urbus — місто). Це — поліцентричні міські агломерації, що мають кілька взаємопов'язаних міст-центрів (наприклад, агломерації Донбасу). В міських агломераціях і конурбаціях можна досить чітко виділити найбільш густо населене основне або центральне урбанізоване ядро і периферію, що оточує його. Міські агломерації значно відрізняються одна від одної за чисельністю населення, розміром території, кількістю населених пунктів. Питання віднесення міст і сіл до певної агломерації залежить від пов'язаності їх мешканців з головним містом, або декількома поселеннями агломерації. Вільність вибору місця роботи в межах агломерації, розвинений і доступний транспорт (електропотяги, метро, автобуси, пароми), достатньо розвинена мережа автодоріг зумовлює свободу для мешканців агломерації жити і працювати в одному географічному і економічному організмі. В цілому в практиці планування міст агломерація

визначається як передміська зона. У межах агломерації планується швидкий громадський транспорт для доставки працівників на робочі місця; зони відпочинку і дачні селища. В українському містоплануванні прийнято визначати такі зони для міст з населенням більше 50 тис. мешканців, які в свою чергу не є передмістям іншого більшого міста. Також існують селищні агломерації, де зрощені селища і села утворили єдиний територіальний і економічний комплекс.

56. Мікрорайон - первинна одиниця сучасної житлової забудови. Мікрорайон складається з комплексу житлових будинків і розташованих поблизу них закладів повсякденного культурно-побутового обслуговування населення (дитячі садки і ясла, школи, їдальні, магазини товарів першої необхідності), спортивних майданчиків і садів. Найпослідовніше проведення принципу мікрорайонування можливе переважно при забудові вільних територій.

57. Громадський центр міста-це система основних міських комунікацій,громадських будівель міста,об”єднанних в єдину планувальну структуру,яка утвор.планувальний каркас міста.Міський центр являє собою складну планувальну структуру,яка включає основні функціон.зони,вулиці і дороги,територію для подальшого розвитку центру.

Територія центру поділяється на функціональні зони,які об”єднують однорідні групи установ,будівель і споруд.

Адміністративно-ділова зона складається з будівель державних і міських органів влади,будівель судових органів,муніципалітету,префектури,будівель офісів,великих компаній.В аміністративно діловій зоні можуть розміщуватися науково-дослідні і проектні інститути та фірми,біржи,міністерства,держ.департаменти,апартаменти і готелі.Територія зони визначається за нормою 3-5м2 на 1 службовця і повинна бути добре зв”язана з усіма районами міста.У ній розміщ.великі автостоянки,гаражі та інші тех.споруди.

У зоні будівель мистецтва і культури розміщують драматичні,музичні і дитячі театри;концертні зали;бібліотеки,музеї,картинні галереї і виставочні зали,центри мистецтва,кінотеатри,сади і сквери для відпочинку,спеціаліз.магазини,кафе і ресторани.

Торгово побутова зона включає універмаги,ринки,великі спеціалізовані магазини,універсами,кафе,ресторани,готелі,перукарні.Ця зона повинна мати добрий зв”язок з автостоянками наземного і підземного транспорту.

Зона відпочинку -міський парк або сквер,спортивні арени,стадіони,універсальні видові зали,казино,атракціони та інші розважальні установи;кафе бари,ресторани,танцювальні зали,автостоянки.У малих і середніх містах міський центр,міський парк і спорт.комплекс обєднуються в єдину систему.

Для подальшого територіального зростання передбачається резервна зона -вільна озеленена територія для розміщення нових міських функцій у майбутньому.

Територія функціональних зон центру визнач.за нормою4,5-6м2на 1 жителя міста.

1-житлова забудова 2-міські магістралі 3-зона територіального розвитку 4-адмін.зона 567-головні споруди центру 8-ділова і торгова зони 9-культурно освітня

60/Высокие темпы жилищного строительства в городе должны сопровождаться постоянным улучшением архитектурных, планировочных и эксплуатационных качеств как вновь возводимых домов по новым типовым проектам улучшенных серий, разработанных на основе применения унифицированных изделий городского территориального каталога железобетонных изделий, так и реконструируемых жилых домов. В целях обеспечения задач повышения эффективности народного хозяйства города, перехода на интенсивный путь развития на основе достижений научно-технического прогресса должен быть разработан ряд целевых комплексных программ, предусматривающих создание основы для принятия решений при разработке пятилетних и годовых планов экономического и социального развития города. Целевые комплексные программы разработаны, как правило, на 15 лет с выделением этапов работ по пятилеткам.
Научная обоснованность, четкая взаимоувязка целевых комплексных программ с другими предплановыми материалами обеспечивает реализацию их положений в плановых документах экономического и социального развития города.