Обставини ,що виключають злочинну діяльність: поняття та види

Обставинами, що виключають злочинність діяння, слід розуміти -передбачені КК зовнішньо подібні зі злочинами соціально прийнятні та правомірні вчинки, які здійснені за певних умов і не визнаються злочинами у зв'язку з тим, що були спрямовані на захист правоохоронювальних інтересів особи, суспільства чи держави.

Ознаки обставин, що виключають злочинність діяння:

1)вольове діяння особи;

2)зовнішня подібність злочину;

3)вони передбачені в КК України чи інших нормативних актах;

4)це - соціально прийнятні вчинки;

5)вони вчинюються за певних умов;

6) вони не тягнуть кримінальної відповідальності.

До обставинами, що виключають злочинність діяння відноситься:

А)необхідна оборона (ст. 36 КК України)

Б)уявна оборона (ст. 37 КК України);

В)затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК України);

Г)крайня необхідність (ст. 39 КК України);

Ґ)фізичний або психічний примус (ст. 40 КК України);

Д)виконання наказу або розпорядження (ст. 41 КК України);

Е)діяння, пов'язані з ризиком (ст. 42 КК України);

Є)виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Необхідна оборона - не є злочиним спричинення шкоди особі, яка посягає, в стані необхідної оборони, тобто при захисті прав та інтересів особи, що захищається, або інших осіб, а також суспільних інтересів держави від суспільно небезпечного посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Уявною обороною –це заподіяння шкоди за обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання немає та особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого (того, хто посягає), лише помилково припускала наявність такого посягання.

Правомірним затримання особи буде, якщо насильницькі дії, спрямовані на обмеження волі злочинця для доставляння його до відповідних органів влади, були вимушено викликані необхідністю затримання та відповідали небезпечності вчиненого посягання й обставинам затримання злочинця.

Крайня необхідність визначається як стан, за якого особа правомірно заподіює шкоду інтересам, що охороняються державою, щоб усунути небезпеку, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, за умови неможливості усунути цю небезпеку іншими засобами, якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння-передбачено ситуацію, коли під безпосереднім впливом фізичного примусу особа фактично діє не із власної волі, а кориться волі інших осіб і вимушено заподіює шкоду певним інтересам, які охороняються законом.

Виконання наказу чи розпорядження-дія чи бездіяльність особи, що заподіяли шкоду правоохоронюваним інтересам, не є злочином, якщо вони були вчинені на виконання законного наказу або розпорядження. Зміст закону полягає в тому, що відповідальності підлягає не особа, що спричинила шкоду, внаслідок виконання наказу чи розпорядження, а особа, що видала наказ або розпорядження.

Діяння, пов’язане з ризиком -не є злочином діяння (дія чи бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинено в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

Виконання спеціального завдання з попередження чи викриття злочинної діяльності, організованої групи або злочинної організаці - не є злочином вимушене, а не будь-яке інше заподіяння шкоди правоохоронювальним інтересам, за винятком умисного вчинення особою, яка виконувала спеціальне завдання, у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину, поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, пов'язаного з спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків. Вимушене вчинення інших злочинів не тягне кримінальної відповідальності.