Поняття та види запобіжних заходів у кримінальному процесі України

Запобіжні заходи - це заходи процесуального примусу, що застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Особливості запобіжних заходів:

• їх застосування пов´язане з обмеженням конституційних прав і свобод людини;

• вони застосовуються тоді, коли особа ще не визнана винною у вчиненні злочину, коли відповідно до засади презумпції невинуватості вона вважається невинуватою у вчиненні злочину.

• їх застосування можливе лише після порушення кримінальної справи;

• для їх застосування необхідні докази, що підтверджують участь особи у вчиненні злочину;

• вони не є засобами доказування у кримінальній справі;

• одночасно до особи може бути вжито лише один із визначених у законі запобіжних заходів.

Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам:

1) ухилитися від дізнання, слідства або суду;

2) перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність;

3) для забезпечення виконання процесуальних рішень (ч. 1 ст. 148 КПК України).

Застосування запобіжних заходів з якоюсь іншою метою (наприклад, щоб домогтися від підозрюваної особи певних показань щодо її причетності до злочину чи викрити у вчиненні злочину інших осіб), або як кари за злочин, у вчиненні якого підозрюється особа, не допускається.

При застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного звинувачення йому має бути пред´явлене не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред´явлено, запобіжний захід скасовується (ч. 4 ст. 148 КПК України).

Кримінально-процесуальне законодавство України передбачає такі види запобіжних заходів:

1) підписка про невиїзд (ст. 151 КПК України);

2) особиста порука (ст. 152 КПК України);

3) порука громадської організації або трудового колективу (ст. 154 КПК України);

4) застава (ст. 154і КПК України);

5) взяття під варту (ст. 155 КПК України);

6) нагляд командування військової частини (ст. 163 КПК України);

7) віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи (ст. 436 КПК України).

Юридичною підставою обрання запобіжного заходу є постанова слідчого, органу дізнання та прокурора або ухвала суду, винесені відповідно до закону (арешт здійснюється лише за ухвалою суду чи постановою судді). Крім постанови про деяких запобіжних заходів оформлюються також процесуальні документи, наприклад, підписка чи (підписка про невиїзд, протокол про прийняття застави)

Запобіжні заходи умовно можна поділити на: загальні що можуть застосовуватися до будь-яких вищезазначених суб’єктів провадження писка про невиїзд, взяття під особиста порука, порука громадської організації або трудового колективу, застава), та спеціальні - ті, що застосовуються ще до певних категорій обвинувачених (нагляд командування) військової частини; віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи).

Запобіжний захід скасовується або змінюється тоді, коли під час провадження у справі виникають певні обставини, що свідчать відповідно про те, що необхідність у запобіжному заході взагалі або в раніше обраному запобіжному заході відпала. У зв´язку з цим за загальним правилом заміна одного запобіжного заходу іншим або скасування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування за наявності до того підстав здійснюються органом дізнання, слідчим, у провадженні яких перебуває справа, а також прокурором.