Аналіз впливу чинників на відхилення рівня рентабельності випущеної продукції

Рентабельність – це відносний показник прибутковості у господарюванні. Він більш повно, ніж прибуток, характеризує остаточні результати діяльності, тому що показує співвідношення ефекту з наявними (використаними) ресурсами.

рентабельності випущеної продукції=прибуток від випуску продукції/ повна собівартість*100%= (стоимость випущеної продукції – повна собівартість)/повну собівартість*100%

Аналіз впливу чинників на відхилення рівня рентабельності випущеної продукції відбувається із застосуванням повного прийому ланцюгових підстановок.

Показниками, що характеризують вплив чинників на зміну рівня рентабельності випущеної продукції:1. прибуток від випуску продукції; 2. повна собівартість.

Ці показники дають змогу визначити як змінився фактичний рівень рентабельності. Якщо він збільшився, то аналіз показує за рахунок чого. Якщо ж він зменшився, то цей аналіз дозволяє з’ясувати за рахунок яких факторів: або за рахунок зменшення. прибуток від випуску продукції, або за рахунок повна собівартість.

Якщо підприємство не прибуткове, а збиткове, то замість наведених показників рентабельності розраховують показники, які мають назву «ступінь збитковості». Кожний з них розраховується відношенням відповідного збитку до певної бази, що була наведена вище.

У процесі аналізу порівнюють фактичний її рівень з передбаченим бізнес - планом, визначають відхилення від плану та розраховують вплив чинників на це відхилення.

Збитковість продажу отримується у тому разі, коли й фактична, й планова рентабельність випущеної продукції матимуть знак «-». У цьому випадку аналіз має показати за рахунок яких факторів відбулася така ситуація

24. Визначення резервів збільшення рентабельності (зменшення збитковості) основної операційної діяльності та підвищення доходної частини бюджету в частині податку на додану вартість.

Заключним етапом аналізу є визначення резервів рентабельності реалізованої продукції. Для цього необхідно розрахувати рентабельність з урахуванням резервів збільшення прибутку та зниження собівартості та порівняти її з фактичною рентабельністю основної операційної діяльності.

До резервів збільшення прибутку від ООД відносять:

1) резерв збільшення обсягу реалізованої продукції;

2) резерв зниження с/в ООД;

3) ліквідація зрушень структури реалізованої продукції;

4) недоотримані інші операційні доходи;

5) ліквідація понадпланових інших операційних витрат;

6) недоотримані фін. доходи;

7) ліквідація понадпланових фін. витрат;

8) отримання належних прибутків (відповідно до планових розрахунків) та запобігання збитків від участі в капіталі;

9) недоотримані інші доходи;

10) ліквідування інших понадпланових витрат.

Для того, щоб розрахувати резерв підвищення рентабельності від ООД, необхідно розрахувати умовну рентабельність за формулою:

де Поод – це прибуток від ООД;

Рп.від.оод – це резерв по лінії прибутку від ООД;

∆с/в – резерв зниження собівартості.

Резерв підвищення рентабельності ООД таким чином складає:

∆R = R – Rф

де R – це умовна рентабельність

∆R розраховується у відсоткових пунктах.

25. Аналіз майна підприємства.

Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів,необхідних для започаткування та здійснення виробництва(діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари робочусилу й засоби виробництва, поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послу одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Аналіз динаміки, складу та структури активів дає можливість установити розмір абсолютного та відносного приросту або зменшення майна підприємства і окремих його видів. Показники структурної динаміки відображають частку кожного окремого виду майна в загальній зміні сукупних активів.

Аналіз майна підприємства передбачає проведення аналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна і джерел його формування.

Структура майна підприємства:

1.Всього активів (підсумок балансу)

2.Необоротні активи(1 розділ активу)

(у % до активів 2:1)

3.Оборотні активи (2 розділ активу)

(у % до активів 3:1)

3.1. Матеріальні обігові кошти (МОК) (∑100-140)

(у % до оборотних активів (3.1:3)

3.2. Найбільш мобільні обігові кошти (∑150-250)

(у % до оборотних активів (3.1:3)

4. Витрати майбутніх періодів.(3 розділ активу)

(у % до активів 4:1)

Зміна структури активів підприємства в бік збільшення частки оборотних засобів може вказувати на:

- формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства;

-відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого циклу;

- згортання виробничої бази;

- викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку та інше.

Основними методами аналізу майна є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

При горизонтальному аналізі порівнюємо показники фактичні з плановими або аналізуємо динаміку зміни за рік, якщо характеризуємо кінець року с початком. При вертикальному аналізуємо характеризуємо структуру, як взагалі активів (оборотних, необоротних та витрат майбутніх періодів), так і окремо структуру оборотних активів.(матеріальних обігових коштів та найбільш мобільних оборотних коштів)

При аналізі структури всього активів робимо висновок про оборотність активів: якщо темп приросту оборотних активів більше темпу приросту необоротних активів, то це свідчить про прискорення обіговості всіх активів, якщо зменшення необоротних активів не свідчить про скорочення виробничого потенціалу, якщо ж навпаки, темп приросту необоротних активів перевищує темп приросту оборотних активів, то це означає сповільнення темпів обіговості активів, якщо тільки ця ситуація не покликана необхідністю підвищення виробничого потенціалу підприємства.

Найважливіші показники господарської діяльності підприємства - прибуток і обсяг реалізованої продукції - безпосередньо залежать від швидкості обертання оборотних коштів.Прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами.

При аналізі структури оборотних коштів робимо висновок про ліквідність активів: якщо темп приросту найбільш мобільних обігових коштів перевищує темп приросту матеріальних обігових кштів, то це свідчить про зростання ліквідності підприємства, якщо навпаки, то - про зниження ліквідності.

26. Аналіз оборотного капіталу.

До причин збільшення оборотних коштів відносять:

1. Збільшення власного капіталу – І розділ пасиву

2.Приріст забезпечення майбутніх витрат – ІІ розділ пасиву

3. Збільшення довгострокових зобовязань - ІІІ розділ пасиву

4. Збільшення поточних зобовязань - ІV розділ пасиву

5. Збільшення доходів майбутніх періодів - V розділ пасиву

6.Амортизація відрахування основних засобів і нематеріальних активів – р.012+ р.032

До причин зменшення оборотних коштів відносять:

1.Збільшення інших необоротних активів – р. 070

2. Капітальні вкладення – р(011+020+031)

3. Збільшення довгострокових фінансових інвестицій – р. (040+045)

4. Збільшення довгострокової дебіторської заборгованості – р.050

5.Збільшення відстрочених податкових зобов’язань – р. 060

6. Збільшення витрат майбутніх періодів – ІІІ розділ активу

Всі показники розраховуються як кінець-початок

Балансовий прийом (перевірка): різниця сум показників зменшення та показників зростання повинно дорівнювати зміні обігових коштів за рік.

27. Аналіз запасів підприємства.

Для контролю, оцінки та регулювання своєї фінансової діяльності підприємства розробляють і встановлюють нормативи на деякі види оборотних коштів. У ході аналізу необхідно порівняти фактичні залишки кожного виду оборотних коштів з їх нормативами. У результаті порівняння одержують наднормативний залишок або нестачу до нормативу. І перше, і друге заслуговують на негативну оцінку. Так, наявність наднормативних залишків товарно-матеріальних цінностей свідчить про спад активності підприємства, нераціональне використання оборотного капіталу, сповільнення його оборотності.

Утримання зайвих запасів спонукає підприємство збільшувати витрати на їх зберігання. Окрім того, підприємство ризикує втратити частину вартості цих запасів у результаті старіння та фізичної зношеності. Зайві запаси, нарешті, заморожують грошові кошти, які можуть використовуватись більш прибуткове в іншому місці. Усе це може призвести до фінансових ускладнень підприємства. Нестача товарно-матеріальних цінностей до нормативу може негативно вплинути на показники виробничої програми.

Тому підприємство повинно працювати в напрямі оптимального забезпечення виробництва запасами з тим, щоб виробництво вчасно і в повному обсязі забезпечувалось усіма видами ресурсів і, в той же час, щоб матеріальні цінності не залежувались на складі.Першочергове завдання аналізу в цій сфері - визначити та звести до мінімуму всі види витрат, що виникають у зв'язку із закупівлею товарно-матеріальних запасів і підтриманням їх оптимальних обсягів.

С складі матеріальних обігових коштів виділяють:

1.Виробничі запаси., які в свою чергу включають:

- сировина та покупні напівфабрикати;

- паливо;

- тара;

- запчастини;

- малоцінні швидко зношувані матеріали.

2. Незавершене виробництво.

3. Готова продукція

4. Товари.

Незаповнений норматив незавершеного виробництва ставить під загрозу виконання плану виробництва продукції на початок майбутнього року. Понаднормативний запас готової продукції свідчить або про значний випуск продукції або про відсутність попиту на продукцію. Ненормативні запаси сировини та матеріалів потребують більш деталізованого аналізу.

До резервів мобілізації фінансових ресурсів можна віднести понад нормативний запас.

28. Аналіз дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості юридичних та фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів на певну дату.

За наявності конкуренції як невід'ємного елементу ринкової економіки та труднощів у реалізації і збуті продукції підприємства продають її, використовуючи послідовну форму оплати. При цьому у них з'являється дебіторська заборгованість, яка є важливою складовою обігового капіталу. Аналізуючи поточні активи, особливу увагу необхідно звернути на вивчення динаміки, складу, структури, причин, строків існування і давності створення дебіторської заборгованості.

Слід наголосити, що стан розрахункової дисципліни характеризується наявністю дебіторської заборгованості і має суттєвий вплив на стійкість фінансового стану підприємства. Недотримання договірної і розрахункової дисципліни, несвоєчасне пред'явлення претензій по боргах, які виникають, призводять до значного росту невиправданої дебіторської заборгованості, отже, до нестабільності фінансового стану підприємства. Разом з тим, ріст дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. Якщо підприємство розширює свою діяльність, то зростає і кількість контрагентів і, як правило, дебіторська заборгованість. З іншого боку, підприємство може скоротити реалізацію, тоді і дебіторська заборгованість зменшиться.

Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність простроченої заборгованості призводить до створення фінансових труднощів, нестачі фінансових ресурсів, необхідних для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати, відсутності грошових коштів та інше.

На фінансовий стан підприємства негативно впливає збільшення дебіторської заборгованості, тому підприємство має бути зацікавлене в скороченні термінів погашення платежів.

Аналіз дебіторської заборгованості проводиться з метою виявлення розмірів і динаміки невиправданої заборгованості, причин її виникнення або росту.

Аналіз складу дебіторської заборгованості починають із загальної оцінки динаміки її розміру у загалом і в розрізі статей. На цьому етапі встановлюють чи немає в складі дебіторської заборгованості сум, нереальних для стягнення, чи таких, за якими минув термін позову. Якщо такі є, то слід терміново вжити заходи щодо їх усунення.

Аналіз цільового використання найбільш мобільних оборотних коштів включає аналіз динаміка за рік та виявлення резервів мобілізації фінансових ресурсів. Включає:

1. Векселі одержані

2. Дебіторська заборгованість за товари. роботи та послуги

3. Дебіторська заборгованість за розрахунками

- з бюджетом;

- за виданими авансами;

- за нарахованих доходів;

- із внутрішніх розрахунків.

4.Інша поточна дебіторська заборгованість

5. Інші оборотні активи.

Резерв мобілізації визначається значенням в кінці року, крім дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, яка визначається чистою реалізаційною вартістю.

29. Аналіз динаміка складу та структури джерел формування активів.

За джерелами формування капітал поділяють на власний і позиковий.

Власний капітал підприємства визначається вартістю його чистих активів, яку розраховують як різницю між вартістю майна підприємства та його зобов’язаннями. Власний капітал складається зі статутного, додаткового та резервного капіталу, нерозподіленого прибутку.

Позиковий капітал — це частка вартості майна підприємства, сформованого за рахунок зобов’язань, які в майбутньому мають бути погашені. До складу позикового капіталу входять довго- та короткострокові зобов’язання.

При аналізі джерел власних та позикових коштів загальній сумі джерел активу виділяють:

1. Власний капітал

Наявність власних обігових коштів

2. Зобовязання п/п

Забезпечення наступних витрат і платежів

Довгострокові зобов’язання

Поточні зобовязання

3. Доходи майбутніх періодів

Методы анализа:

Горизонтальный – используется для расчета абсолютных и относительных отклонений фактического уровня от базового.

Вертикальный –изучает структуру эк.явлений и процессов через расчет удельного веса отдельных частей в общем целом, а также влияние факторов на уровень результативности показателей, сравнение их величины до и после изменения факторов.

Зміна структури активів підприємства в бік збільшення частки оборотних засобів може вказувати на:

- формування більш мобільної структури активів;

-відволікання частини поточних активів на кредитування

- згортання виробничої бази;

- викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку та інше.

Залежно від ступеня строковості позикові кошти поділяють надовгострокові та короткострокові.

До довгострокових зобов’язань належать усі форми функціонуючого на підприємстві позикового капіталу зі строком його використання більше від одного року.

До короткострокових зобов’язань відносять усі форми залученого на позиковій основі капіталу зі строком його використання до одного року.

Аналіз джерел формування капіталу починають з оцінки динаміки їх складу та структури.

Важливе значення в аналізі структури джерел коштів має оцін­ка раціональності співвідношення власних і позикових коштів.

Якщо головним джерелом фінансування на підприємстві є позикові кошти, то виникає загроза різкого зменшення джерел фінансування в наступному періоді, причому як позикових, так і власних. Зменшення позикових коштів може бути обумовлено високим ризиком вкладення, а власних — їх «проїданням». Отже, збільшення частки позикових коштів посилює фінансову нестійкість підприємства та підвищує ступінь його фінансових ризиків.

30. Аналітичне оцінювання фінансової стійкості підприємства.

Сама стійкість підрозділяється на такі види:

Внутрішня стійкість – це такий загальний фінансовий стан п/п при якому забезпечується стабільно високий результат його фінансування, в основі його досягнення лежить принцип активного реагування на зміну внутрішніх та зовнішніх факторів.

Зовнішня стійкість – обумовлена стабільністю економічного середовища, у рамках якого здійснюється діяльність п/п. Вона досягається відповідною системою управляння ринковою економікою в масштабах всієї країни.

ЗАГАЛЬНА СТІЙКІСТЬ підприємства - це такий рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження засобів (доходів) над витратами.

Фін. стійкість – це такий стан фін. ресурсів п/п, який забезпечує розвиток п/п на основі зростання прибутку (капіталу) при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику. Фін. Стійкість забезпечує вільне маневрування коштами і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції, тому фін. стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльність і є головним компонентом загальної стійкості п/п.

Заставою загальної стабільності п/п служить його стійкість, яка обумовлена наступними чинниками:

- положення п/п на ринку;

- виробництво та випуск продукції, яка користується попитом;

- потенціал п/п у діловому співробітництві;

- наявність неплатоспроможних дебіторів;

- ефективність господарських і фінансових операцій

Фінансова стійкість забезпечує вільне маневрування коштами підприємства й шляхом ефективного їхнього використання, сприяє безперебійному процесу виробництва й реалізації продукції. Тому фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства.