Поняття та елементи економіко-правового механізму в галузі екології

Розвиток науково-технічного прогресу та перехід економіки країни до ринку зумовлює зростання техногенного навантаження на природу, що спричиняє у сучасних умовах негативні наслідки для довкілля. Погіршення стану навколишнього природного середовища в результа­ті, наприклад, забруднення його відходами виробництва знижує про­дуктивність сільського, лісового, рибного і мисливського господарства. Нинішній стан довкілля, як підкреслюється в Основних напрямах державної політики України в галузі охорони навколишнього природ­ного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки можна характеризувати як кризовий. Він форму­вався протягом тривалого періоду і причиною його було зневажання законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України¹.

Розвиток суспільства на сучасному етапі настійно вимагає збалан­сованого підходу до вирішення не лише економічних та соціальних, а й екологічних проблем. Останні нерозривно пов’язані з чітким ви­значенням місця і ролі економічних інтересів людей та їх синхроніза­цією з екологічними нормативами.

Це можливо лише шляхом комбінації заходів адміністративно- правового впливу на природокористувачів та заходів економічного регулювання природокористування і охорони навколишнього природ­ного середовища.

Поєднання адміністративних і економічних методів забезпечення охорони довкілля та раціонального природокористування — основний напрямок оптимізації економіко-правового механізму в зазначеній сфері.

Сукупність передбачених законодавством економічних заходів, що забезпечують охорону навколишнього природного середовища і раціо­нальне природокористування, становить сутність економічного механіз­му, який забезпечує вплив на економічні інтереси суб’єктів природоохо­ронних відносин з метою стимулювання впровадження і реалізації ефективних екотехнологічних та інших заходів, необхідних для підви­щення рівня екологічної безпеки в країні. Економічні заходи забезпечен­ня охорони навколишнього природного середовища згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 41), зокрема, передбачають: визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих ре­човин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів; встановлення нормативів плати і розмірів платежів за використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколиш­нє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу; надання підприємствам, установам і організаціям, а також гро­мадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадицій­них видів енергії; здійснення інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Економічний механізм, включений до системи правового регулю­вання екологічних відносин, виконує ряд важливих функцій. Він спря­мований у першу чергу на економічне забезпечення природокористу­вання і охорони довкілля. Це одна з його головних функцій, яка реалі­зується шляхом послідовного здійснення всіх необхідних заходів, що забезпечують охорону довкілля.

Самостійне значення має стимулююча функція економіко-правового механізму. Вона полягає в створенні умов економічної зацікавленості підприємств та інших природокористувачів у виконанні адресованих їм вимог екологічного законодавства. Ця функція здійснюється відпо­відно до ст. 48 Закону України «Про охорону навколишнього природ­ного середовища» шляхом, наприклад, надання пільг при оподаткуван­ні тим суб’єктам, які реалізують заходи щодо раціонального викорис­тання природних ресурсів та охорони навколишнього природного се­редовища, переходять на маловідхідні і безвідхідні ресурсо- і енерго­зберігаючі технології, впроваджують очисне обладнання й устаткуван­ня для утилізації забруднюючих речовин, переробки відходів, а також приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин, виконують інші заходи, спрямовані на поліпшення охорони навколишнього при­родного середовища, та ін.

До складу економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища входять як постій­но діючі правові інституції, без яких він не може нормально функціо­нувати, так і нові, виникнення яких пов’язане з переходом до ринкових відносин у сучасних умовах. До першої групи належать пільги по кредитуванню, оподаткуванню, звільнення від оподаткування, вста­новлення зборів та ін. У той же час з’являються нові економічні сти­мули: екологічне страхування, введення заохочувальних цін на еколо­гічно чисту продукцію, екологічний аудит та ін.

Заходи правового забезпечення економічного механізму охорони довкілля мають різну юридичну характеристику, але всі вони спрямо­вані на стимулювання фінансової зацікавленості суб’єктів господар­ської діяльності.

Головними складовими елементами економіко-правового механіз­му в галузі екології є: облік та економічна оцінка природних ресурсів; фінансування екологічних програм і заходів; система зборів (платежів) за користування природними ресурсами і забруднення навколишнього природного середовища; створення екологічних фондів; екологічне страхування; економічне стимулювання охорони навколишнього при­родного середовища та ін.

Закріплені чинним законодавством, а також потенційно можливі заходи економічного регулювання відносин у галузі екології можна поділити на декілька груп: економічні санкції, економічні стимули і економічні гарантії.

Основу економічних санкцій становлять заходи фінансового харак­теру, які інколи в юридичній літературі називають економічною відпо­відальністю, наприклад, за забруднення навколишнього природного середовища.

До економічних стимулів належать податкові, кредитні та інші пільги.

Економічні гарантії — це заходи, які дозволяють створити адекват­ні фінансові умови у сфері охорони довкілля. До їх числа належать екологічне страхування, екологічний аудит тощо.