Предмет, метод ЕТ. Економ. Категорії

Зародження ЕТ.

ЕТ пройшла довгий шлях. Теорія-це узагальнений в свідомості досвід людей, сукупність знань про світ. Економіка-наука про домашнє господарство, управління домом(Ксенофонт). Економіка-виробництво благ для задоволення людських потреб.(Арістотель). 1 етап(16-17ст) – Меркантелізм(багатство в грошах, а гроші в золоті). 2 етап – Наукова школа фізіократів(джерелом багатства є землеробська праця). 3 етап – багатство нації створюється у сфері матеріал.виробництва в усіх його галузях(Сміт, рікардо). 4 етап – Марксизм (подальший розвиток вчення Смітта і Рікардо).

Предмет, метод ЕТ. Економ. Категорії.

Розрізняють: Мікроекономіка (аналізує поведінку окремих елементів і структур економ.системи, таких як дом.господ., фірми, банки). Макроекономіка (розглад екном сист країни як єдине ціле. Досліджує процеси формування сукупного попиту і пропозицій, нац. Доходу і сукупного супільного продукту). Мегаекономіка (Дослідж залежність суспільного відтворення від зовнішніх щодо кожної окремої країни, факторів. Анілізує вплив світ торгівлі на економ розвиток). Мезоекономіка (Економіка необхідного періоду). Економ наука вивчає закони функціонування економ системи та розвиток її структурних елементів ні мікро макро і мегарівнях. Функції ЕТ – теоретично-пізнавальна, практична, світоглядна. Метод ЕТ – шлях пізнання системи економ відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил. Методи: історизм, логічний, діалектичний, аналіз, синтез, індукція, дедукція. Економ категорія – теорем вираз, мисленні форми економ відносин у взаємодії з розвитком продуктивних сил, екном явищ і процесів, які реально існують. Економ закони – стійкі повністю повторювані зв’язки в системі економ відносин. Типи: загальні (властиві всім суспільним способам виробництва), особливі(діють в декількох способах), специфічні(діють в межах одного), стадійні (дія яких обмежена стадією або фазою)

3. Економічні системи. Економічна система — це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних між собою явищ і процесів економічного життя. Вона характеризується багатогранністю, усі її елементи перебувають в органічному взаємозв’язку один з одним і не існують поза її межами. Економічна система включає такі елементи: 1) провідний тип власності на ресурси; 2) основні групи суб’єктів суспільного виробництва і відносини між ними; 3) економічну форму результатів виробництва; 4) принципи організації виробництва, розподілу, обміну і споживання; 5) загальні економічні закони. Відповідно, економічні системи розподіляються за цими групамикритеріїв на: 1) системи виробничих відносин, системи функціональних зв’язків, інституціональні системи; 2) економічні системи за формами господарювання, за формаційними ознаками, за цивілізаційними ознаками і за типом технологічного розвитку; 3) економічні системи “чисті” та “змішані”, статичні та такі, що історично розвиваються. Слід звернути увагу на те, що в реальності всі вказані критерії та класифікації накладаються одне на одне, взаємопереплітаються, хоча і відображають різні сторони економічних систем. І тільки розгляд усієї сукупності критеріїв та класифікацій може дозволити скласти цілісне, всеосяжне уявлення про економіку як систему.
Таким чином, економічна система — це сукупність видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.

4. Спосіб виробництва. Періодизація. Спосіб виробництва, історично певний спосіб добування матеріальних благ, необхідних людям для виробничого і особистого вжитку; є єдністю продуктивних сил і виробничих стосунків. Дві сторони С. п. знаходяться у внутрішній взаємодії; очолююча роль належить продуктивним силам, від рівня розвитку яких залежить характер виробничих стосунків. Зміни у стосунках власності, характері з'єднання робочої сили з засобами виробництва, формах зв'язку між виробниками, класовій структурі суспільства, мотивах і цілях господарської діяльності, які специфічні для кожного С. п., диктуються кінець кінцем розвитком продуктивних сил, що відображають міру панування людини над природою.В системі умов суспільного життя С. п. займає визначальне місце. «Спосіб виробництва матеріального життя, — відзначав До. Маркс, — обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 13, с. 7). Залежно від того, що існує С. п. складається певна надбудова. Один із критеріїв виділення етапів історичного розвитку — рівень індустріалізації економіки. Відповідно до нього виділяють такі етапи в історії розвитку суспільного виробництва: доіндустріальний; індустріальний; постіндустріальний; неоіндустріальний. В основі критерію — рівень розвитку продуктивних сил, насамперед засобів і зміст праці. Ручна праця характеризує доіндустріальний етап, машинна — індустріальну стадію, автоматизація виробництва, інноваційний тип розвитку виробничих сил — постіндустріальний етап. Неоіндустріальний етап називають інформаційним суспільством або технотронною ерою. Перша стадія. Традиційне суспільство, у якому переважає аграрна праця з використанням примітивної техніки. Низький рівень продуктивності праці перешкоджає нагромадженню капіталу. Політична й економічна влада належить класу великих землевласників.
Друга стадія. Перехідне суспільство, що забезпечує умови для стадії «зрушення». Розвиток підприємництва, зростання продуктивності праці, нагромадження капіталу, хоча і з низькою нормою нагромадження.
Третя стадія. Стадія «зрушення» — епоха промислової революції, машинна праця, її поділ як чинник різкого зростання продуктивності праці. Зростання норми нагромадження до 10%.
Четверта стадія. Стадія «зрілості» або індустріальне суспільство. Створюється велика машинна індустрія, розгортається науково-технічна революція, швидкими темпами розвивається урбанізація, на основі зростання продуктивності праці, фондовіддачі, зниження фондо- і матеріалоємності, підвищується до 20% норма нагромадження капіталу.
П'ята стадія. Стадія масового споживання, у якій провідним сектором економіки виступають галузі, що працюють для людини. Швидкими темпами розвивається сфера послуг, питома вага якої переважає над сферою виробництва.

5. ЕС нового часу. Сучасні тенденції зближення економічних систем зумовлені передусім рівнем та характером продуктивних сил. В будь-якій економічній системі продуктивні сили, як вже зазначалося, включають в себе засоби виробництва і людей, які завдяки виробничому досвіду, знанням та вмінням приводять в дію ці засоби виробництва Причому головною продуктивною силою в кожній економічній системі виступає людина, працівник. Пояснюється це тим, що людина створює переважну частину засобів виробництва і в процесі їх подальшого використання в результаті трудової діяльності надає всеоукупності засобів виробництва характеру фактора виробництва Якби машини чи інше обладнання не були втягнуті у процес праці (а це робить лише людина), то вони залишилися б купою металу. Людина відіграє активну роль у процесі праці, в той час як засоби праці та предмети праці відіграють пасивну роль.
Людина виступає головною продуктивною силою ще й тому, що її інтереси та потреби є основною рушійною силою соціально-економічного прогресу суспільства. Іншими словами, і в минулому, і сьогодні продуктивні сили як складова економічної системи зазнавали впливу науково-технічного прогресу, в тому числі і його революційної стадії. Сучасна НІР обумовлює докорінні зміни у взаємодії людини і природи, в речових та особистих факторах виробництва, в системі продуктивних сил та в їхніх речових формах, а через них визначає принципову зміну ролі людини в суспільному виробництві. Спільною для різних економічних систем є тенденція вирівнювання розміщення продуктивних сил.* Хоча в умовах нинішнього капіталізму, як і в епоху вільного підприємництва, діє закон нерівномірності економічного розвитку, що знаходить свій прояв у неоднакових темпах розвитку окремих підприємств, адміністративно-територіальних одиниць окремої країни, окремих країн, географічних регіонів тощо, водночас простежується на кожному із названих рівнів тенденція вирівнювання розміщення продуктивних сил. В результаті великих зрушень, що відбулися у технічній складовій продуктивних сил, передусім головних капіталістичних країн, виникла можливість значну частину нового виробництва розміщувати у менш розвинених населених пунктах своїх країн та за кордоном.