Охарактеризуйте варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника

Виробнича функція — це співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва і максимальним обсягом продукції.

Економічна діяльність фірми може бути описана виробничою функцією

Q =f (F₁,F₂… Fn)

де, Q максимальный обсяг виробництва при даних витратах;

F₁ - кількість використаного фактора f₁

F₂ – кількість використаного фактора f₂

Fn – кількість використаного фактора f_n

Припустимо, що F₁ є змінний фактор, тоді як останні фактори (F₂… Fn) постійні.

Q =f (F₁, F₂… Fn)

const

Припустимо, що всі фактори виробництва, крім одного, є незмінними. Така ситуація можлива в короткостроковому періоді, а ми маємо справу з однофакторною виробничою функцією, або частинною варіацією факторів виробництва.

Для виявлення впливу змінного фактору на виробництво розглядається поняття сукупного, середнього, та граничного продукту.

Сукупний продукт (Q) з ростом використання в виробництві змінного фактора (F₁) буде збільшуватися.

І стадія виробництва (ОА): збільшення витрат праці сприяє більш повному використанню капіталу: гранична та сукупна продуктивність праці росте. Це виявляється у рості МР і АР, при цьому МР > АР (рис. 7.1) В точці А¹ МР досягає свого максимуму.

ІІ стадія виробництва (АС): величина МР зменшується, в точці С¹ дорівнює АР (МР = АР).

Якщо на І стадії (ОА) сукупний продукт зростає повільно, то на ІІ стадії (АС) сукупний продукт зростає швидко, чим використана кількість, змінного фактора (рис. 7.1).

ІІІ стадія виробництва (СВ): МР<АР сукупний продукт росте повільніше витрат змінного фактора.

ІV стадія виробництва (після точки В): МР<0. Зростання змінного фактора приводе до зменшення випуску сукупної продукції (рис. 7.1).

У цьому і полягає закон спадної граничної продуктивності.

Він стверджує, що з ростом використання будь-якого виробничого фактора досягається така точка при якої додаткове застосування змінного фактора веде до зменшення відносного і далі абсолютного обсягів випуску продукції.

Закон спадної граничної продуктивності:

 несе не абсолютний, а відносний характер;

 він використовується у короткостроковому періоді;

 технічний прогрес постійно розсуває його межі.

Правило максимізації прибутку:

Фірма буде нарощувати випуск продукції до того моменту, поки додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції не зрівняються з граничним доходом від її продажу. Це правило визначається - МR =MC