Строк охорони її є необмеженим. Комерційна таємниця не потребує офіційно­го визнання її охороноспроможності, державної реєстрації або виконання будь-яких інших фор­мальностей

Тема 7. Правова охорона нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності

Тема 8. Правова охорона об’єктів авторського права і суміжних прав (2 год.)

Лекція 4.

Мета заняття: Ознайомити студентів з поняттям правової охорони нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності та об’єктів авторського права і суміжних прав; навчити користуватись нормативно-правовою базою; формувати у студентів правове мислення, розвивати вміння грамотно висловлювати думки.

План

1. Правова охорона нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності

2. Поняття та система правової охорони об'єктів авторського права.

3. Державна реєстрація авторського права.

4. Обмеження майнових авторських та суміжних прав.

Правова охорона нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності

Поняття комерційної таємниці

Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її скла­дових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом ін­формації, до якого вона належить, у зв'язку із цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комер­ційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не мо­жуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Комерційна таємниця — це інформація, яка має дійсну або потенціальну комерційну цінність в силу ЇЇ невідомості третім особам, до якої нема вільного доступу на законних підставах і по відношенню до якої володілець інформації приймає заходи щодо її конфіденційності.

Об'єктом інтелектуальної власності на ко­мерційну таємницю є нематеріальне благо, яке є результатом інтелектуальної діяльності, на яке за особою, яка його досягла, або іншими во­лодільцями, визнається виключне право на ви­користання.

Інформація по своїй суті є нематеріальною, але її зберігання і розповсюдження здійсню­ються найчастіше з допомогою матеріальних носіїв.

Комерційна таємниця має фактичну монопо­лію конкретної особи на певну сукупність знань. Комерційна таємниця має найбільшу універ­сальність серед інших об'єктів інтелектуальної власності. Комерційна таємниця невідома третім осо­бам. Закріплює виключне суб'єктивне право на цю інформацію.

Строк охорони її є необмеженим. Комерційна таємниця не потребує офіційно­го визнання її охороноспроможності, державної реєстрації або виконання будь-яких інших фор­мальностей.

Виходячи з особливостей комерційної таєм­ниці, під її поняття можуть бути підведені най­різноманітніші відомості, пов'язані з виробниц­твом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємця. Не можуть вважатися комерційною таємницею:

· засновницькі документи;

· документи, що надають право займатися під­приємницькою діяльністю;

· відомості за встановленими формами звітно­сті про фінансово-господарську діяльність або інші відомості, необхідні для перевірки пра­вильності вирахування та сплати податків та ін­ших обов'язкових платежів;

· відомості про чисельність та склад працівни­ків, їх заробітну плату та умови праці;

· документи про сплату податків та інших обов'язкових платежів;

· відомості про забруднення навколишнього се­редовища;

· про порушення антимонопольного законодав­ства, недотримання безпечних умов праці, реалі­зацію продукції, що заподіює шкоди здоров'ю населення.

Річна бухгалтерська звітність юридичної осо­би є відкритою для зацікавлених користувачів: банків, інвесторів, кредиторів, покупців, постача­льників і т.п., які можуть ознайомитись з нею і отримувати її копії з відшкодуванням витрат на копіювання.

Крім комерційної таємниці законодавство ви­діляє також ще декілька видів відомостей, які повинні зберігатись в таємниці, — це державна, військова, медична, нотаріальна, адвокатська, бан­ківська таємниці, особиста та сімейна таємниця, таємниця усиновлення, таємниця слідства і т.п. Комерційна таємниця відрізняється від цих ви­дів тим, що відомості, які вона містить, відносять­ся до комерційної діяльності підприємця і ма­ють комерційну цінність. Відповідно до цього, суб'єктами права інтелектуальної власності на комерційну таємницю є особи, які займаються підприємницькою діяльністю, тобто юридичні та фізичні особи, зареєстровані як суб'єкти підпри­ємницької діяльності.

Майновими правами інтелектуальної вла­сності на комерційну таємницю є:

1) право на використання комерційної та­ємниці;

2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

3) виключне право перешкоджати неправо­мірному розголошенню, збиранню або викорис­танню комерційної таємниці;