Форми закінчення досудового слідства

Закінчити досудове слідство можна лише тоді, коли його завдання виконані. Для цього слідчий повинен всебічно, повно й об'єктивно у встановленому законі порядку дослідити всі обставини, що становлять предмет доказування в кримінальній справі (ст. 64 КПК). Порушен­ня цієї вимоги, відповідно до ст. 22 КПК, тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування прокурором, а в разі неможливості усунення неповноти або неправильності розслідування в судовому за­сіданні — також судом (ст.ст. 229, 246, 281 КПК). Оцінка зібраних у справі доказів слідчим має визначити, яке саме підсумкове рішення потрібно прийняти. Відповідно до ст. 212 КПК досудове слідство закінчується:

12) складанням обвинувального висновку, якщо слідчий твердо впевнений у тому, що обвинувачений винен у вчиненні інкримінова­ного злочину, що в справі всебічно, повно й об'єктивно досліджені всі обставини, які входять до предмета доказування, і що матеріали спра­ви дають підставу для передачі її до суду;

13) шляхом складання постанови про закриття справи при наявнос­ті обставин, які вимагають подальше провадження в справі, або для звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст. 6, п. 2 ст. 213 КПК);

14) шляхом складання постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медич­ного характеру у випадках, коли встановлено, що особа під час ско­єння суспільно небезпечного діяння знаходилася в стані неосудності або потім захворіла душевною хворобою, яка позбавляє п можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Але названими вище формами закінчення досудового слідства не обмежується їх перелік, оскільки законодавець, вносячи поправки до КПК, не передбачив у ст. 212 КПК фактично ще дві форми закінчення слідства. Мова йде про:

15) винесення постанови про закриття справи і застосування до не­повнолітнього, який вчинив суспільно небезпечне діяння у віці від одинадцяти років і до досягнення віку, з якого можлива криміналь­на відповідальність, примусових заходів виховного характеру (ст. 7³ КПК);

16) винесення постанови про направлення справи до суду для вирі­шення питання про звільнення особи від кримінальної відповідаль­ності (ст.ст. 7, 7¹,7², 8, 9, 10, 11¹ КПК).

Формами закінчення дізнання (ст.109 КПК) можуть бути:

а) винесення постанов про направлення справи через прокурора для провадження досудового слідства;

б) винесення постанови про закриття кримінальної справи за на­явності обставин, передбачених (ст. 6 КПК).

Незалежно від форм закінчення досудового слідства, слідчий по­винен систематизувати матеріали й технічно оформити справу. Прак­тикою вироблені дві основні форми систематизації матеріалів кримі­нальної справи, тобто послідовності їх розташування: хронологічну і тематичну.

При хронологічній систематизації послідовність розташування документів у справі визначається датою їх складання або одержання слідчим. Ця форма найбільш поширена у невеликих за обсягом і кіль­кістю епізодів справах.

Тематична систематизація означає групування матеріалів за об­винуваченими або за епізодами злочинної діяльності у багатотомних і багатоепізодних справах. У межах кожної такої групи документи можуть розташовуватися у хронологічному порядку, тобто можливе таким чином поєднання обох форм систематизації.

Систематизувавши документи, слідчий підшиває їх в обкладинку стандартного зразка, пронумеровує аркуші справи. На перших ар­кушах справи складається опис документів, які в ній містяться. На титульному аркуші обкладинки зазначається відомство, до якого на­лежить орган розслідування, найменування цього органу, повна назва справи із зазначенням прізвищ обвинувачених і відповідних статей (частин, пунктів статей) Кримінального кодексу, дата початку і закін­чення справи. За технічними правилами в одному томі справи повин­но бути не більше 250-300 аркушів.

Вдало систематизовані матеріали і правильно оформлена справа створюють зручність для вивчення і користування ними як самим слідчим, зокрема при складанні підсумкового документа, так і обви­нуваченим й іншими учасниками процесу, прокурором, судом, і на­родним засідателем.