Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Кримінально-процесуальна діяльність правоохоронних органів і суду складається не просто із сукупності, а з системи дій, що реалізуються з дотриманням встановленої законом процедури.
Таким чином, кримінальний процес України являє собою системну і цілеспрямовану діяльність, що складається зі стадій та проваджень.
Стадії кримінального процесу — це взаємопов'язані та самостійні частини (етапи) кримінально-процесуальної діяльності, кожна з яких характеризується певними особливостями кримінально- процесуальної форми: безпосередніми завданнями; колом органів і осіб (суб'єктів кримінального процесу), що беруть у них участь і мають у зв'язку з цим відповідні процесуальні права і обов'язки; процесуальною процедурою (порядком процесуальної діяльності); та відділені одна від одної підсумковими для конкретної стадії процесуальними рішеннями.
Таким чином, розмежування стадій кримінального процесу проводиться за такими ключовими ознаками кримінально-процесуальної форми:
• безпосередні завдання кожної стадії (при цьому більшість стадій виконують перевірку дотримання вимог кримінально-процесуального законодавства на попередній стадії);
• особливості реалізації принципів кримінального процесу;
• коло суб'єктів, що здійснюють у конкретній стадії кримінально- процесуальну діяльність та мають відповідні процесуальні права і обов'язки;
• певні часові межі провадження у стадії;
• процесуальна процедура, властива провадженню в конкретній стадії;
коло процесуальних засобів, що можуть використовуватися в конкретній стадії;
підсумкове процесуальне рішення, яким закінчується провадження у конкретній стадії і кримінальна справа переходить у наступну або повертається на попередню стадію кримінального процесу, чи судочинство провадженням закінчується.
Про виділення стадій як окремих етапів кримінально-процесуальної діяльності згадується ч. 2 ст. 25, ч. 4 ст. 44, ч. 4 ст. 46, ч. 1 ст. 165-2, ст. 234, ст. 235 КПК України.
Традиційно в літературі виділяються такі стадії кримінального процесу:
• порушення кримінальної справи;
• досудового розслідування (дізнання та досудового слідства);
• попереднього розгляду справи суддею (раніше — відання обвинуваченого до суду);
• судового розгляду;
• апеляційного провадження;
• виконання вироку, постанови, ухвали суду;
• касаційного провадження;
• виключного провадження.
Разом з тим, слід звернути увагу на існування суперечностей між кримінально-процесуальним законом і законодавством України про судоустрій, що позначається на системі кримінального процесу України.
Так, судова система у кримінальних справах наразі складається з трьох ланок судів:
місцевих судів та прирівняних до них судів;
апеляційних судів областей та прирівняних до них судів;
Верховного Суду України.
Апеляційні суди областей можуть діяти не лише як суди апеляційної, але й як суди першої інстанції. їх вироки, постанови або ухвали, прийняті по першій інстанції не можуть переглядатися в порядку апеляційного провадження, оскільки до цього часу відповідна судова ланка для такого апеляційного провадження (за Законом України ♦Про судоустрій України» це має бути Апеляційний суд України) в Україні не створена. Тому вироки, постанови та ухвали апеляційних судів областей, прийнятті по першій інстанції, у випадку їх оскарження переглядаються в касаційному порядку Верховним Судом України. У зв'язку з цим, традиційна система стадій кримінального процесу не відповідає дійсному стану кримінально-процесуального закону, а тому виказується пропозиція (Т.В. Лукашкіна) виділяти такі стадії: порушення кримінальної справи; дізнання і досудове слідство (досу- дове розслідування); попередній розгляд справи суддею; судовий розгляд; перевірка вироків, постанов і ухвал суду, що не набрали законної сили (у формі апеляційного та касаційного провадження); виконання вироку, ухвали, постанови; перевірка вироків, постанов і ухвал суду, що набрали законної сили (у формі касаційного провадження), виключне провадження.
Дискутується і позиція про виділення як окремої стадії — порушення державного обвинувачення, прибічники якої (В.С. Зеленецький, Л.М. Лобойко) виходять з того, що прокурор при затвердженні обвинувального висновку здійснює специфічну кримінально-процесуальну діяльність з висунення державного обвинувачення.
Стадії одна щодо іншої виконують певні функції. По відношенню до попередніх стадій — кожна наступна виконує контрольну функцію, оскільки в ній перевіряються у визначених законом межах законність і обґрунтованість рішень попередньої стадії. По відношенню до наступної стадії — кожна стадія виконує підготовчу функцію, спрямовану на створення умов для успішного вирішення завдань наступної стадії. Однак є стадії, які виконують виключно одну з названих функцій. Наприклад, стадія порушення кримінальної справи з об'єктивних причин не може виконувати контрольну функцію, а стадії з перегляду судових рішень — підготовчу.
Разом із стадіями в структурі кримінального процесу слід виділяти провадження, які можуть як охоплювати усі стадії кримінального процесу — звичайне провадження, так і упускати окремі стадії — особливі провадження (наприклад, протокольна форма досудової підготовки матеріалів замінює собою стадії порушення кримінальної справи та досудового розслідування).
Існують ще окремі провадження, пов'язані з міжнародним співробітництвом у кримінальному судочинстві, поновленням втрачених кримінальних справ т. ін.
Дата публикования: 2015-11-01; Прочитано: 1068 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!