Право на підприємницьку діяльність

Істотним чинником розвитку ринкових відносин і стабілізації економіки є законодавче забезпечення права громадян Украї-ни на підприємницьку діяльність. Воно закріплене в законах України "Про підприємництво" (№ 3723-ХІІ від 16.12.1993 р.), "Про господарські товариства" (№ 1576-XII від 19.09.1991 р.), "Про захист економічної конкуренції" (№ 2210-ПІ від 11.01.2001 p.), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (№ 236/96-ВР від 07.06.1996 р.), "Про власність" (№ 697-XII від 07.02.1991 р.) тощо. Проте зростання ролі підприємців у економічному житті нашого суспільства спричиняє значні проблеми щодо захисту їхніх прав.

Відповідно до ст. 42 Конституції кожен має право на під­приємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підпри­ємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі моно­полії визначаються законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Зазначимо, що попри проголошений курс на підтримку малого і середнього бізнесу набувають поширення порушення прав на підприємницьку діяльність органами державної влади та органами місцевого самоврядування. До цього насамперед призводить недосконалість нормативно-правових актів, усклад­нена система обліку та звітності, відсутність системи фінан­сування та кредитування малого підприємництва, обтяжлива система оподаткування.

Право на освіту

Утвердження і забезпечення права людини на освіту в будь-якій країні є одним із найважливіших обов'язків держави. Це зумовлено тим, що освіта в сучасному глобалізованому й інформатизованому світі дедалі більше стає вирішальним чинником суспільного прогресу і національної безпеки, важливою складовою повного розвитку людської особистості, збільшення поваги до прав і свобод людини. Сьогодні цілком очевидно, що без необхідної освіти людина не зможе забезпечити собі належних умов життя і реалізуватись як особистість, а також усвідомити і захистити свої права. Високий рівень освіченості населення є важливим чинником, що позитивно впливає на створення сприятливих умов для цілковитої реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Право кожного на освіту проголошено в Загальній декларації прав людини (ст. 26), а в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права визначено механізм реалізації цього

Розділ 6. Основні права, свободи і обов'язки особи і громадянина.

6.4. Поняття, зміст та загальна характеристика економі¹;

права (ст. 13). У Протоколі до Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 р. зроблено застереження, що жодна людина не може бути позбавлена права на освіту, а держава має поважати право батьків відповідно до їхніх релігійних і філософських переконань забезпечувати освіту і навчання своїх дітей. Ці положення відображено у Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (для України набула чинності у 1963 p.), розвинуто і закріплено в Конвенції про права дитини 1989 р.

Норми Конституції України відповідають міжнародним стандартам у галузі освіти. Зокрема, ст. 53 Конституції передбачає, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам²'¹⁵.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу осві­ту в державних і комунальних навчальних закладах на кон­курсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і кому­нальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Конституція гарантує кожному право на освіту, утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, задоволення національно-культурних і мовних по­треб, вільний розвиток своєї особистості, право на свободу світогляду, право набувати спеціальні знання, що дають змогу вибору професії та роду трудової діяльності.

В Україні прийнято низку законів, що сприяють забезпе­ченню прав громадян на освіту. Передусім це Закон "Про осві­ту" (№ 1060-XII від 23 травня 1991 р.), "Про загальну середню

освіту" (№ 651-XIV від 13 травня 1999 р.), "Про вищу освіту" (№ 2984-ІП від 17 січня 2002 р.), "Про професійно-технічну освіту" (№ 103/98-ВР від 10 лютого 1998 р.) та ін.