Економіка та організація виробництва

17. Основні фонди транспортних підприємств. Оцінка ефективності їх використання.

На міському електричному транспорті до виробничих основних фондів відносяться: будинки (депо, майстерні, тягові підстанції, диспетчерські станції та ін.); споруди (рейкові шляхи, пристрої сигналізації й автоматики, зупинні площадки і павільйони та інше); передавальні пристрої (контактна мережа, кабельні лінії, лінії зв'язку та інше); машини та обладнання (енергетичне і технологічне устаткування, верстати); вимірювальні прилади; обчислювальна техніка; транспортні засоби (трамвайні вагони і тролейбуси) та інші (інструменти, прилади і інвентар). У середньому по галузі в складі основних фондів міського електротранспорту будинки складають 15 %; споруди - 25 %, машини і обладнання - 6 %, транспортні засоби - 45 %; передавальні пристрої – 9 %. До невиробничих основних фондів відносяться житлові будинки, клуби, спортивні споруди, бази відпочинку і аналогічні об'єкти. Вони складають значно меншу частку в порівнянні з виробничими. В останні роки характерним є помітне скорочення невиробничих фондів

Основні фонди міського електричного транспорту у процесі використання поступово втрачають первісні характеристики через зношення. Під зношенням основних фондів розуміється втрата їх вартості. Розрізняють два види зносу основних фондів: Знос основних фондів у цілому і окремих конструктивних елементів викликає необхідність створення ремонтних комплексів, а також проведення робіт із профілактики і поточному змісту цих фондів. На визначеному рівні зносу, коли заміна зношених вузлів, деталей, конструктивних елементів стає економічно недоцільною, машина, вагон, інша конструкція заміняються новою Просте відтворення основних фондів забезпечується амортизаційними відрахуваннями. Це витрати, пов'язані з придбанням і введенням в експлуатацію основних фондів; самостійним виготовленням основних фондів; реконструкцією; модернізацією основних фондів; проведенням капітальних ремонтів (у сумі, що перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основних фондів).

20. Оборотні фонди транспортних підприємств. Оцінка їх ефективності.

Оборотні засоби, виражені в матеріальній формі, — це оборотні фонди, решта оборотних засобів у грошовій формі є фондами обігу. Оборотні фонди безперервно споживаються та відновлюються, оскільки беруть участь в одному виробничому циклі. Вартість їх повністю переноситься на вартість новоствореного продукту Фонди обігу призначені для обслуговування сфери обігу., В загальному обсязі виробничих фондів підприємства частка оборотних засобів становить 5 — 10%.
Специфіка роботи транспорту, визначає певну особливість у розподілі оборотних засобів між оборотними фондами й фондами обігу. Оборотні фонди й фонди обігу на транспорті розподіляються приблизно порівну. За своїм призначенням у виробничому процесі оборотні фонди поділяються на три групи: виробничі запаси, незавершені-виробництво, витрати майбутніх періодів.

Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві характеризується швидкістю їх обороту (оборотністю). Чим менше оборотні кошти затримуються на окремих стадіях, тим швидше завершується їхнього кругообіг. Таким чином, показники, що характеризують швидкість оборотності оборотних коштів, і є показниками ефективності їхнього використання.

Ефективне використання оборотних коштів характеризується такими показниками: 1. Коефіцієнт оборотності, який розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період. Коефіцієнт оборотності показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період.

де Коб — коефіцієнт оборотності, оборотів;BP — вартість реалізованої продукції, грн;ОК — середній залишок оборотних коштів, грн.

Середній залишок оборотних коштів розраховують за формулою середньої хронологічної:

де ОКпб — величина оборотних коштів на початок кожного (кварталу) розрахункового періоду, грн;ОКпо— величина оборотних коштів на початок першого місяця (кварталу) наступного періоду, грн;Кт — загальна кількість місяців (кварталів).

2. коефіцієнт завантаження оборотних коштів, який показує, скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю (гривню) реалізованої продукції за певний період. Величина цього показника обчислюється за формулою

3. Тривалість одного обороту (швидкість обороту) оборотних коштів визначається за формулою

де Тоб — тривалість одного обороту, днів;Д — дні періоду. 4. показник віддачі (рентабельності) оборотних коштів

де Рок — рентабельність оборотних коштів, %;Пр — прибуток від реалізації продукції, грн.

Показники оборотності оборотних коштів можуть розраховуватися за всіма оборотними коштами, що беруть участь в обігу за окремими їхніми елементами.

Зміну оборотності оборотних коштів виявляють через порівняння фактичних показників з плановими або показника попередній період. Порівнюючи показники оборотності коштів, виявляють прискорення її чи сповільнення.

53. Амортизаційні відрахування на електричному транспорті. Амортизаційні відрахування - частина вартості основних фондів у грошовому вираженні, що включається до собівартості продукції.. АМОРТИЗ.ВІДРАХ НА ЕТ: 1.ам. відрах. на повне відновлення об'єктів енергогосподарства (кабельні мережі, тягові електропідстанції, 2.ам. відрах. на повне відновлення трамвайних колій та контактних мереж у межах норм, встановлених законодавством ; 3.ам. відрахув. від вартості засобів автоматики та зв'язку, 4.Ам.відрахув. на повне відновлення основних виробничих фондів (будівель, споруд, інвентаря) виробничого призначення, крім амортизації, що включена у витрати на утримання і експлуатацію машин та обладнання, 5.Ам. відрахув. на повне відновлення основних виробничих фондів загальногосподарського призначення, в тому числі приміщень, що надаються безоплатно підприємствам громадського харчування або використовуються підприємствами самостійно для обслуговування працівників, які перебувають з підприємством у трудових відносинах

75. Основні і оборотні фонди підприємств електротранспорту, підвищення ефективності їх використання. На міському електричному транспорті до виробничих основних фондів відносяться: будинки (депо, майстерні, тягові підстанції, диспетчерські станції та ін.); споруди (рейкові шляхи, пристрої сигналізації й автоматики, зупинні площадки і павільйони та інше); передавальні пристрої (контактна мережа, кабельні лінії, лінії зв'язку та інше); машини та обладнання (енергетичне і технологічне устаткування, верстати); вимірювальні прилади; обчислювальна техніка; транспортні засоби (трамвайні вагони і тролейбуси) та інші (інструменти, прилади і інвентар). У

Специфіка роботи транспорту, порівняно з іншими галузями виробництва, визначає певну особливість у розподілі оборотних засобів між оборотними фондами й фондами обігу. Якщо в промисловості приблизно дві третини становлять оборотні фонди й одну третю — фонди обігу, то на автомобільному транспорті вони розподіляються приблизно порівну,
За своїм призначенням у виробничому процесі оборотні фонди поділяються на три групи: виробничі запаси, незавершені-виробництво, витрати майбутніх періодів.

78. Собівартість пасажирських перевезень на міському електротранспорті. Основні напрямки її зменшення.

Собівартість перевезення це значення, яке показує, скільки витрачає підприємство при наданні послуг. Сюди входять наступні витрати на виробництво і збут, відрахування податків і платежів, які встановлені законодавством. Чим більша собівартість робіт, тим буде більша ціна на разову послугу МЕТ. Витрати, що включаються до собівартості робіт (послуг), групують за наступними елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів та нематеріальних активів та інші витрати.

Облік витрат по статтях витрат проводять шляхом складання калькуляцій собівартості – витрати на виробництво по окремих структурних підрозділах підприємства, по різних виробничих процесах і в цілому по підприємству. Калькуляційною одиницею на підприємствах міськелектротранспорту є перевезення одного пасажира. За даними нормативних витрат по перевезенню пасажирів місцеві органи влади встановлюють тариф на перевезення пасажирів.

Зменшити собівартість перевезення пасажирів можна наступними методами: підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; зменшення матеріальних витрат; зменшення витрат по заробітній платні; зменшення відрахувань в соціальні фонди від заробітної плати; економія на умовно-постійних витратах при зростанні обсягів виробництва продукції; зменшення амортизаційних основних фондів та нематеріальних активів

89. Форми оплати праці при виконанні робіт з технічного обслуговування ТО рухомого складу. Погодинна форма оплати праці та її різновиди є більш поширеними на транспорті.. При оплаті праці робітників застосовуються годинна, денна, тижнева або місячна види погодинної форми Звичайна погодинна система оплати праці визначається на підставі фактично відпрацьованого часу. Визначається за формулою: ЗП = Т_с * Г, де Г - кількість відпрацьованого часу, год.;Т_с - годинна тарифна ставка, грн. / год.

Звичайна погодинна оплата праці через недостатню стимулюючу дію практично не застосовується на підприємствах міського електротранспорту. Найбільш широке поширення одержала погодинно-преміальна оплата праці. У її основі - тарифна ставка і премія, що нараховується на цю ставку в залежності від відпрацьованого часу. Погодинно-преміальна система оплати праці визначається за формулою: ЗП = Т_с * (1 + ) * Г, де p - величина премії, %.

	Главная \| Случайная страница \| Контакты \| Мы поможем в написании вашей работы!