Індекси штрихових кодів різних країн

ТЕМА 10. СИСТЕМА ІДЕНТИФІКУВАННЯ ТОВАРІВ ТА УПАКОВКА

10.1Товарні марки та система ідентифікування товарів.

10.2Значення та функції упаковки, її види.

10.1.

Частиною планування продукту є визначення товарної марки — імені, знака, або символу (чи сполучення таких), з допомогою котрих ідентифікують продукцію та послуги виробників і посередників. Позначаються марки фірмовим ім’ям, фірмовим знаком, торговим символом або торговим знаком. Перші три типи позначень є суто маркетинговими і не мають юридичного захисту. Торгові знаки реєструються в установленому порядку і підлягають юридичному захисту. У міжнародній практиці зареєстрований торговий знак позначається літерою ®. Реєстрація торгових знаків є добровільною, оскільки вона потребує значних витрат.

Вибираючи назву марки, можна використовувати ініціали, цифри, міфологічні образи, власні імена, географічні назви, іноземні слова, сполучення слів. Вдалу фірмову назву завжди легко записати та запам’ятати, її можна вимовити лише одним способом, причому звучання назви в іншій країні (з іншою мовою) та на міжнародному ринку не повинно створювати негативних асоціацій. Як правило, вона має юридичний захист.

Значення маркування продукції для виробника полягає в такому:

· налагодження прямих зв’язків зі споживачами, що дає мож­ливість уникнути проміжних ланок у каналах збуту;

· широке повідомлення про відмінності товару від подібних до нього з тим, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови для проведення ефективної цінової політики, котра ґрунтується на довірі до марки, та інтенсивний вплив на певний ринковий сегмент;

· підкреслювання тотожності схожих товарів за визначеними критеріями (якість, цінова лінія);

· символічне посилання на споживчі властивості та корисність виробів для покупців;

· захист від підробок та недобросовісного використання зовнішньої схожості.

Велике значення маркування продуктів має також і для споживачів. По-перше, маркування допомагає впізнавати товар, з яким пов’язано позитивний чи негативний досвід. Це дає змогу споживачеві зробити покупку з мінімальними зусиллями та з мінімальною витратою часу. По-друге, воно сприяє розпізнаванню особливо престижних продуктів. По-третє, відома марка є додат­ковою гарантією якості, що дуже важливо для покупців, яким бракує професійних знань для кваліфікованої оцінки технічно складного товару.

У цілому маркування продукту можна розглядати як перший захід для спрощення доведення товарів до споживача, особливо це стосується посилкової торгівлі, самообслуговування, реалізації через автомати тощо. Проте маркування має велике значення і для звичайної торгівлі, значно зменшуючи необхідність і значення особистих консультацій та інформування.

Товарний знак є важливою складовою частиною такого узагальненого поняття, як «фірмовий стиль», тобто сукупність засобів (кольорів, слів та словосполученнь, графічних зображень та друку), які забезпечують негайне розпізнавання покупцями товарів продуцента з-поміж маси подібних товарів-конкурентів. Фірмовий стиль, крім товарного знака, передбачає ще й власний логотип (оригінальне зображення повної або часткової назви фірми), фірмовий колір (сполучення кольорів), фірмовий комплект шрифтів, а також фірмові константи (формат друку, система друкарського набору тексту й виконання ілюстрацій).

Тісно пов’язаним з поняттям торгової марки але не тотожним йому є бренд - цілісний комплекс ознак, що включає товарну марку, раціональне і емоційне сприйняття споживачами фірмового стилю товаровиробника (продавця), товарної марки й самого товару, а також заходів з його просування на ринку.

Нині чітко розмежовують марки виробників, дилерів та загальні марки.

Марки виробників, як правило, сповіщають про назву виробника. Здебільшого вони відомі широкому колу споживачів, а ціни на товари з такими марками є достатньо високими.

Марки дилерів (приватні марки) сповіщають назву оптової або роздрібної збутової фірми. Дилери отримують виключні права на свої марки, проте обіг приватних марок здебільшого менший, ніж марок виробників. Загальні марки містять назву продукції без назв виробників або дилерів. Загальними марками користуються для позначення наймасовіших товарів (цигарки, кава, пиво, спиртні напої тощо). Масове виробництво таких товарів забезпечує їм невисокі ціни завдяки економії на сортності, упаковці, товарообігу та просуванні. Групові товарні марки використовують одну назву для кількох товарів (наприклад «Ксерокс»).

Згідно з поширеною у світі практикою компанія за ліцензійним договором сплачує певний відсоток з прибутку за використання назви, яка належить іншій фірмі. Однак, коли товарна марка набуває великої популярності, вона стає загальнонаціональним надбанням, і фірма може втратити право власності на неї (наприклад «Ксерокс», «Тефлон»).

Треба зазначити, що нині в розвинутих країнах поширюється відносно новий варіант торгових марок — безіменні, «білі» продукти (NO NAMES). Такі товари мають спрощене оформлення упаковки, яке допомагає споживачам тільки швидко впізнати продукт (кава, чай). Зменшення витрат на упаковку уможливлює певне зниження цін, а відтак і зростання збуту. Проте для запобігання помилкам упаковка таких продуктів має засвідчувати належність товару певній торговельній фірмі.

Штрихове кодування інформації — це система запису необхідних даних (у вигляді цифр, літер, інших знаків), записаних з допомогою чорних штрихів та білих проміжків (пропусків) між ними. Переваги цього методу полягають у збільшенні швидкості та точності обробки техніко-економічної інформації. У ринковій економіці штрихове кодування широко застосовується в комерційній діяльності, оптовій торгівлі, для обліку матеріальних запасів, у технологічних процесах. Використання штрихових кодів у торгівлі приблизно на 30% скорочує час отримання покупцем чека за придбаний товар і введення даних у ЕОМ. Автоматизований облік реалізації товарів здійснюється постійно, що дає можливість своєчасно надсилати зі складу необхідні товари (замість проданих), прогнозувати їх надходження, спрощувати процес інвентаризації.

Носієм інформації в штрихових кодах є відносна ширина темних і світлих смуг. У структурі коду штрихи позначаються цифрою «1», а проміжки — «0». Основною одиницею інформації є знак. Кожен з них складається із двох штрихів та двох проміжків. Ліворуч і праворуч символ штрихового коду обмежено двома штрихами — знаками початку та кінця символу (кінцеві знаки). Окрім цього він ділиться на дві половини центральними обмежувачами (роз’єднувальний знак). Ліворуч проставляються коди країни та виробника, а праворуч — код товару і контрольний код. Існують міжнародні, національні та локальні коди. Інформацію «зчитує» світловий промінь. Чорні штрихи поглинають світло, а білі проміжки його відбивають. Пульсуючий світловий потік з допомогою спеціального пристрою трансформується в знаки, при­датні для обробки засобами обчислювальної техніки.

В 1973 р. в США була створена організація «Універсальний товарний код» (Universal Product Code – UPC), мета якої – розвиток штрихового кодування в промисловості та торгівлі.

Аналогічна система ідентифікації споживчих товарів («Європейський артикул») в Західній Європі була створена в 1977 р. – Міжнародна асоціація EAN (European Article

Numbering). Набільш поширені американський Універсальний товарний код UPC і Європейська система кодування EAN. Відповідно до тієї чи іншої системи, кожному виробу привласнюється свій номер.

В Україні використовується система кодування EAN, що може складатися з 13 або з 8 цифр. Для отримання штрих-коду товаровиробнику необхідно укласти угоду про членство в Асоціації «EAN – Україна» та участь у міжнародній системі товарної нумерації EAN.

Перші дві або три цифри означають країну походження (виготовлювача або продавця) продукту, наступні чотири або п’ять – підприємство-виготовлювач, ще п’ять –найменування товару, його споживчі властивості, розміри, масу, колір. Остання цифра – контрольна, що використовується для перевірки правильності зчитування штрихів сканером.

Для коду товару:

1 цифра – найменування товару;

2 цифра – споживчі властивості;

3 цифра – розміри, маса;

4 цифра – інгредієнти;

5 цифра – колір.

Обчислення контрольної цифри для визначення дійсності товару:

1. Скласти цифри, що знаходяться на парних місцях.

2. Отриману суму помножити на 3.

3. Скласти цифри, що знаходяться на непарних місцях, без контрольної цифри.

4. Скласти числа, зазначені в пунктах 2 і 3.

5. Відкинути десятки.

6. З 10 відняти отримане в пункті 5.

Якщо отримана після розрахунку цифра не співпаде з контрольною цифрою у

штрих-коді, це означає, що товар зроблений незаконно.

У США та Канаді діє інша система кодування – штрих–код складається з 12 знаків.. Хоча правила побудови графічного зображення дуже близькі до європейської системи і зчитуються однаковими моделями сканерів.

У табл. 1 подано індекси штрихових кодів різних країн, за допомогою яких можна визначити країну-виробника товару.

Таблиця 1

ІНДЕКСИ ШТРИХОВИХ КОДІВ РІЗНИХ КРАЇН

Країна	Iндекс
Україна
США	00, 01, 03
Канада
Франція	30—37
ФРН	40—43
Японія
Англія
Греція
Бельгія
Польща
Угорщина
Фінляндія
Китай
Ізраїль
Швеція
Італія	80—83
Іспанія
Чехія, Словакія
Туреччина
Сінгапур
Австрія	90, 91
Австралія

Наприклад, цифровий код: 4820024700016. Перші дві цифри (482) означають країну походження (виробника або продавця) продукту, наступні 4 або 5, у залежності від довжини коду країни (0024),— підприємство-виробника, ще п’ять (70001) — найменування товару, його споживацькі властивості, розміри, масу, колір. Остання цифра (6) контрольна, що використовується для перевірки правильності прочитування штрихів сканером.

Ообчислення контрольної цифри для визначення автентичності товару:

1. Скласти цифри, що стоять на парних місцях:

8 + 0 + 2 + 7 + 0 + 1 = 18.

2. Отриману суму помножити на 3:

18 * 3 = 54.

3. Скласти цифри, що стоять на непарних місцях, без контрольної останньої цифри:

4 + 2 + 0 + 4 + 0 + 0 = 10.

4. Скласти числа, вказані в пунктах 2 та 3:

54 + 10 = 64.

5. Відкинути десятки: отримаємо 4.

6. Від 10 відняти отримане в пункті 5:

10 — 4 = 6.

З метою створення умов для впровадження в державі інформаційних технологій, автоматизованої ідентифікації, електронного обміну даними та створення інформаційної бази для контролю за товарно-грошовим обігом, а також для підвищення конкурентоспроможності національних товарів на вітчизняному й зарубіж­них ринках, в Україні також почалося маркування продукції штриховими кодами асоціації «ЄАН-УКРАЇНА».

Окрім знаків штрихового кодування на товарах широкого споживання можливе використання ще двох типів позначень: знаків відповідності та екологічного й запобіжного маркування. З-поміж знаків відповід­ності чинним вимогам щодо якості виготовлення та безпеки виробу для людей найчастіше користуються позначкою «СЄ». Такий знак є підтвердженням, що продукція відповідає нормам Європейської співдружності. Другим поширеним знаком цієї групи є знак «GS» — «Перевірено на безпеку» — згідно з німецькими нормами.

Рис. 2. Знак «Перевірено на безпеку» (Німеччина)

Особливо часто цей знак трапляється на продукції, що виробляється у ФРН або експортується звідти.

Нині все частіше продукцію маркують на екологічну відповід­ність. Ці знаки широко застосовуються у ФРН та інших країнах Західної Європи. Вони засвідчують такі властивості товарів, котрі сприяють охороні довкілля від забруднення і забезпечують вторинну переробку відходів. Застосовуються також знаки відповідності вимогам щодо збереження озонового шару атмосфери.

Запобіжне маркування вміщує інформацію стосовно безпеки поводження з предметами споживання. Найчастіше вона застосовується на косметичних виробах та товарах побутової хімії.

Державна система стандартизації та сертифікації України розробила необхідну нормативно-технічну документацію (ДСТУ-2296-96) та графічне зображення національного знака відповідності нормам технічної та екологічної безпеки (рис. 3).

Рис. 3. Національний знак
відповідності нормам технічної
та екологічної безпеки України

Маркування продукції цим знаком здійснюється на засадах добровільної або обов’язкової сертифікації. Добровільна сертифікація забезпечує виробникам певні переваги в конкурентній боротьбі. Світовий досвід засвідчує, що товари, які пройшли сертифікацію, є більш конкурентоспроможними. Тому, незважаючи на пов’язані з цим процесом витрати, продуценти охоче погоджуються на сертифікацію. Обов’язкова сертифікація здійснюється згідно зі спеціальними урядовими актами, які забороняють продаж окремих видів товарів на національному ринку без підтвердження їх відповідності стандартам або іншим нормативно-технічним документам. Так, обов’язковій державній сертифікації в Україні підлягають такі групи однорідної продукції.

1. Побутове й аналогічне електрообладнання та комплектуючі вироби до нього.

2. Світлотехнічна продукція та комплектуючі вироби до неї.

3. Ручні електромеханічні машини і переносні верстати.

4. Апаратура радіоелектронна побутова.

5. Відео-, телевізійна та дисплейна техніка.

6. Інструмент будівельно-монтажний електрифікований.

7. Технологічне обладнання для харчової та м’ясо-молочної промисловості.

8. Медична техніка.

9. Іграшки.

10. Синтетичні мийні засоби.

11. Малогабаритні трактори та мотоблоки.

12. Двигуни тракторів і сільськогосподарських машин.

13. Обладнання металообробне та деревообробне.

14. Зварювальне обладнання.

15. Електричні машини.

16. Велосипеди, дитячі коляски.

17. Технічні засоби охоронної та пожежної сигналізації.

18. Апарати телефонні.

19. Кіно-, фототехніка.

20. Посуд із чорних і кольорових металів, порцеляни та фаянсу.

21. Засоби автоматизації та механізації контрольно-касових операцій і конторське обладнання.

22. Побутова апаратура, що працює на твердому, рідкому та газоподібному паливі.

Обов’язковій сертифікації підлягає також імпортна продукція, що реалізується в Україні.

10.2.

Упаковка є важливою частиною продукту. Упаковка має відповідати п’ятьом основним вимогам: забез­печувати захист товару, зручність його використання, комуніка­цію, сегментування ринку, співробітництво з каналами збуту.

Упаковка товару – це засіб або сукупність засобів, що забезпечують захист товару від псування, пошкодження, зовнішнє середовище від забруднення, сприяє раціональній організації процесу транспортування та збереження, виступає маркетинговим інструментом при просуванні товарів.

Підприємство здебільшого розробляє та виготовляє свою упаковку: тару, етикетку та вкладиш. Продукція вкладається безпосередньо в тару. Етикетка містить фірмову назву продукції, символ компанії, дані щодо хімічного (або іншого) складу товару, рекламні матеріали, коди для автоматизованого обліку та коротку інструкцію з використання.

Вкладиш містить докладні інструкції з користування складною продукцією і застереження щодо техніки безпеки. Цей елемент упаковки є обов’язковим для ліків, іграшок тощо.

В залежності від призначення розрізняють наступні види упаковок:

1) внутрішня упаковка, що є безпосереднім вмістилищем товару. Наприклад,

пляшка, в яку налитий шампунь, тюбик, який вміщує зубну пасту. Це вид упаковки

зберігається на протязі використання продукції;

2) зовнішня упаковка – засіб, що призначений для захисту внутрішньої упаковки.

Її знищують при підготовці товару до безпосереднього використання. Наприклад,

картонна коробка, що вміщує тюбик зубної пасти;

3) транспортна упаковка – засіб, що призначений для пакування, зберігання та

транспортування.

Наприклад, це картонна коробка, що вміщує декілька однакових пакетів з молоком та робить зручним і раціоналізує процес навантаження, перевезення продукції до місця продажу, складування.

Особливе значення має упаковка для товарів із власними марками. У цьому разі дотримуються таких правил. На упаковці мають бути зазначені переваги продукту; упаковка має відповідати звичкам споживачів (наприклад, банка консервів уміщувати традиційну споживчу дозу продукту). На упаковці слід також чітко визначити порядок застосування товару (функції, придатність, термін збереження). Ясна річ, упаковка має відповідати характеру продукту (забороняється, наприклад, пакувати харчові продукти в технічну тару), а її зовнішній вигляд та текст надписів — суті товару (так, не варто пакувати дорогі парфуми в дешеві флакони). Важливо, щоб упаковка була не тільки сучасною та привабливою, а ще й зручною для перевезень та складування, легко відкривалася та закривалася. Багаторазова упаковка може суттєво збільшити обсяг продажу.

Упаковка має не тільки полегшувати використання товару, а й бути засобом комунікації зі споживачами. Цього найлегше досягти добре продуманим складом відомостей, що вміщуються на упаковці, та її оригінальним виглядом (дизайн, колір, форма, матеріали). Упаковку можна використати і для полегшення сегментування ринку, спеціально розробляючи її для кожної ринкової групи споживачів. Найпоширеніший приклад — спеціальні коробки для пакування подарунків. Проектуючи упаковку, не слід забувати й суто технічні вимоги каналів збуту щодо полегшення перевезень та збереження продукції. Відтак упаковка має бути міцною і функціонувати достатньо довго, відповідати параметрам наявного обладнання для вантажно-розвантажувальних робіт, спрощувати контроль за пересуванням товарів у процесі обігу. Велику увагу слід приділити дизайну упаковки як засобу формування іміджу фірми. Спрощена упаковка здебільшого асоціюється з продукцією низької якості. Багато важить і вибір кольорів з урахуванням їх психологічного ефекту.

Так, темно-синій колір асоціюється з емоційною теплотою; червоно-помаранчовий — із завойовницьким та підприємницьким потягом; червоно-гарячий — це життя, енергійність, агресивність, перемога; синьо-зелений — спокій, безпека; жовтий — новація, модерн, майбуття та розвиток. Брак червоних і зелених кольорів породжує відчуття втрати життєвих сил, відчуття втрачених надій.

Розробка упаковки — важливий елемент планування нової продукції, тому цей процес відбувається за тими самими етапами, що й інші інноваційні процеси.

Поштовхом до запровадження інновацій в упаковці, як правило, стають дві обставини. По-перше, зменшення обсягів продажу. По-друге, бажання залучити нові групи покупців. Деякі фірми змінюють упаковку відповідно до змін у програмі просування товару: нова упаковка стає головним елементом рекламної кампанії.

Створення нової упаковки здебільшого розпочинається з розробки її концепції, тобто визначення мотивації та контингенту споживачів. Як приклад розглянемо один із можливих варіантів концепції упаковки такого товару широкого вжитку, як печиво.

Печиво — це тип товару, що орієнтується на широке коло споживачів. Мотивація купівлі пов’язана з родинними мотивами, потребою в затишку, комфорті (зрозуміло, що можливі також і додаткові мотиви залежно від побудови маркетингової концепції). У будь-якому разі такий товар, як печиво, має асоціюватися з надійністю, стабільністю та добробутом. Асортимент різних ґатунків печива є дуже широким, але в Україні цей товар здебільшого перебуває в нижньому та середньому діапазонах цін. Верхній ціновий діапазон практично є вільним для вітчизняного товаровиробника. Відтак печиво найвищої якості в яскравій, сучасній упаковці, вирішеній у національному українському стилі, забезпечить завоювання вітчизняною продукцією вільного сектору ринку цього товару.

Інша стратегія стосується багаторазового використання упаковок, для стимулювання повторного продажу. Так, скляні ємкості завжди повторно використовуються в домашньому господарстві. Інновація упаковки завжди пов’язана з додатковими витра­тами: на проект (розробка ідеї, виготовлення оформлення та зразка), на придбання та збереження матеріалів тощо. Зрозуміло, що найдорожчим буде безпосереднє виготовлення індивідуальної упаковки, пакування в неї товару, а також її зберігання та транспортування. Тому найбільш відомі фірми користуються (за рідкісними винятками) тільки стандартною упаковкою. Це сприяє абсолютному й відносному зменшенню вартості упаковки, що в деяких випадках досягає 40% роздрібної ціни.

Для опрацювання зі студентами

Завданя. Дослідити можливість застосування у діяльності ХНТУ елементів брендингу - напрямку маркетингових комунікацій, що спеціалізується на розробці цілісного фірмового стилю та його елементів для формування і посилення унікальних рис іміджу товаровиробника і його продукції (уданому випадку - освітніх

послуг з надання вищої освіти).

Розробити заходи щодо посилення бренду ХНТУ на ринку освітніх послуг.

1. Аналіз застосування елементів брендингу у діяльності ХНТУ.

ХНТУ у своїй діяльності застосовує наступні елементи брендингу:

- позиціювання ХНТУ як провідного ВНЗ області, всіляке інформування абітурієнтів і широких кіл громадськості про щорічні перші-треті місця серед усіх ВНЗ України у загальнодержавних студентських олімпіадах (15-25 призових місць щорічно, тоді як інші ВНЗ області разом отримують не більше 3-5 призових місця);

- фірмовий стиль оформлення навчальних посібників та монографій, які видаються викладачами ХНТУ, з специфічним (таким, що легко розрізняється і асоціюється з ХНТУ) оформленням форзаців книг і брошур, наданням у них інформації про університет та його кафедри;

- пропагування участі студентів в управлінні ВНЗ (через студентський ректорат і деканати): підвищення ефективності навчального процесу, наукової роботи, організації вільного часу тощо;

- підтримання і посилення іміджу студентів ХНТУ як перших кандидатів на заповнення вакантних посад фахівців підприємств і установ Херсонської області;

- стимулювання участі студентів у КВК, створення іміджу кращої команди КВК Херсонської області;

– надання можливостей кращим студентам паралельно навчатись у провідних ВНЗ України, наприклад, також продовжити навчання в аспірантурі і докторантурі ХНТУ;

- сприяння розвитку творчих можливостей студентів у чисельних факультативах, гуртках і клубах за інтересами;

- регулярне оновлення на Internet-сайті ХНТУ інформації про університет, кафедри, спеціальності, дисципліни;

- регулярні запрошення випускників шкіл та широких кіл громадськості на дні факультетів, ювілейні заходи тощо.

Про ефективність перерахованих та інших подібних заходів свідчить той факт, що частка ХНТУ на ринку освітніх послуг Херсонської області постійно зростає, як зростає і кількість студентів, що навчаються у ньому.

2. Аналіз дієвості елементів брендингу у діяльності ВНЗ Херсонської області. Кожен з ВНЗ має свою цільову аудиторію на взаємодію з якою і орієнтує власну систему маркетингових комунікацій, складовою якої є брендинг. Слід відзначити, що в цілому коло потенційних споживачів освітніх послуг (абітурієнтів) кожного з ВНЗ вже окреслено і переходи між категоріями є незначними (з невеликим зміщенням на користь ХНТУ). Тим більше, що підготовка фахівців за найбільш популярними напрямками (економіка і менеджмент) ведеться практично у всіх ВНЗ з незначною різницею спеціальностей (до речі, як і цін за навчання). І абітурієнти вибирають не стільки спеціальність, а більшою мірою ВНЗ, виходячи переважно з іміджевих та інших міркувань, які можна віднести до поняття бренд.

Це свідчить, що ВНЗ м. Херсон уже сформували основи своїх брендів, споживачі їх розрізняють і здатні вибрати такі, що задовольняють їх більшою мірою. Таким чином основи цивілізованого ринку освітніх послуг і конкурентного середовища вже закладено.

3. Рекомендації щодо посилення бренду ХНТУ. Підсумовуючи результати аналізу, та спираючись на досвід провідних вітчизняних та закордонних ВНЗ рекомендується наступне:

- інформування через пресу та місцеве телебачення широких кіл громадськості м. Херсона та області про будь-які позитивні події у ХНТУ, а вони відбуваються практично кожного місяця: перемоги у студентських Всеукраїнських олімпіадах, перемоги у наукових конкурсах, видання нових монографій та навчальних посібників, присвоєння наукових ступенів та вчених звань співробітникам, відсоток випускників з червоними дипломами, закордонні

відрядження і стажування викладачів і студентів, відкриття нових спеціальностей, перемоги у КВК, спортивних змаганнях, художній самодіяльності і т.п.;

- «розкручування» як на регіональному, та і на загальнодержавному рівні високого іміджу тих наукових шкіл ХНТУ, які отримали міжнародне визнання, пропагування їх досягнень. Аналогічним чином слід пропагувати видані у ХНТУ підручники і навчальні посібники, використовувати високий імідж та авторитет їх

авторів;

- ввести вимогу до видань викладачів і співробітників ХНТУ – обов’язкова присутність герба університету на обкладинці видання, а також наявність рекламного банера у програмних продуктах для дистанційних навчальних курсів;

- створення окремих сайтів кафедр університетів, а не тільки ХНТУ загалом. Це дозволить розмістити більш детальну інформацію про кафедри і їх діяльність;

- створення у ХНТУ відділу маркетингу, до завдань якого віднести і координацію дій спрямованих на посилення іміджу. Практична реалізація цих заходів посилить імідж ХНТУ, зробить його більш привабливим з погляду абітурієнтів, а це є досить важливим з огляду на несприятливі тенденції розвитку ринку освітніх послуг у Херсонської області.