Променева хвороба, стадії її розвитку. Заходи захисту від зовнішнього і внутрішнього випромінювання

Проникаюча радіація небезпечна за своїми наслідками для здоров'я людини. Маючи велику енергію, радіоактивні про­мені проникають глибоко в тканини організму та іонізують їх В результаті радіоактивного опромінення в людини можуть ви­никнути такі захворювання: променева хвороба, онкологічні захворювання, мутації. Проникаюча радіація вражає крово­
творні органи: кістковий мозок, лімфатичні залози, селезінку Все це веде до різкого зменшення кіль­кості лейкоцитів і зниження імуні­тету організму людини.

Дія радіоактивного випроміню­вання на біологічні об'єкти — лю­дей, тварин, рослини — полягає у внесенні в них певної енергії, що призводить до руйнування біологічних структур (рис. 3. 40). Вплив радіоактивного випромінювання на організм люди­ни можна уявити в дуже спрощеному вигляді таким чином Припустимо, що в організмі людини відбувається нормальний процес травлення, їжа, що надходить, розкладається на більш прості сполуки, які потім надходять через мембрану усеред­ину кожної клітини і будуть використані, як будівельний матеріал для відтворення собі подібних, для відшкодування енергетичних витрат на транспортування речовин і їхню пере­робку Під час потрапляння радіоактивних елементів на мемб­рану відразу ж порушуються молекулярні зв'язки, атоми пе­ретворюються в іони Крізь зруйновану мембрану в клітину починають надходити сторонні речовини і робота її порушу­ється. Якщо доза випромінювання невелика, відбувається по­вернення електронів на свої місця. Молекулярні зв'язки від­новлюються, і клітина продовжує виконувати свої функції Якщо ж доза опромінення висока або дуже багато разів повто­рюється, то молекулярні зв'язки не відновлюються, виходить з ладу велика кількість клітин; робота органів розладнуєть­ся; нормальна життєдіяльність організму стає неможливою Пошкодження, викликані в живому організмі випроміню­ванням, будуть тим більші, чим більше енергії воно передасть тканинам; кількість такої переданої організму енергії назива­ється дозою Дозу випромінювання організм може одержати від будь-якого радіонукліду, незалежно від того, знаходиться він всередині організму чи зовні

Рис. 3. 40

Дія проникаючої радіації на матеріали і обладнання зале­жить від виду випромінювання, дози радіації, природи опро­мінюваної речовини і умов навколишнього середовища. Навіть
при відносно великих дозах опро­мінення не всі люди приречені на хворобу. Механізми, що діють в організмі людини, можуть лік­відовувати пошкодження, викли­кані радіацією. Будь-яка людина, що потрапила під дію опромінення (рис. 3. 41), зовсім не обов'язково повинна захворіти онкологічним захворюванням або стати носієм

спадкових хвороб. Проте імовірність або ризик таких наслід­ків у неї більший, ніж у людини, яка не була опромінена, і ри­зик тим більший, чим більшою була доза опромінення. При великих дозах радіація може зруйнувати клітини, пошкодити тканини органів і бути причиною швидкої загибелі організму Пошкодження, викликані великими дозами поромінювання, звичайно проявляються на протязі декількох годин або днів Онкологічні захворювання проявляються через 10-20 років після опромінювання. А вроджені пороки розвитку та інші спадкові хвороби, викликані пошкодженням генетичного апа­рату, виявляються лише в наступному або подальшому поко­ліннях — це діти, онуки і більш віддалені нащадки індивіда, який був опромінений

Канцерогенні ефекти проявляються через тривалий пері­од після поромінення як правило через одне-два десятиліття Мутагенні ефекти, що викликаються пошкодженням генетич­ного апарату, проявляються лише в наступних поколіннях: це діти, онуки та більш віддалені нащадки індивідууму, що під­дався опроміненню

Рис. 3. 41

Розрізняють дві форми променевої хвороби — гостру і хронічну. Гостра форма виникає в результаті опромінен­ня великими дозами за короткий проміжок часу При дозах порядку тисяч рад загибель організму може бути миттєвою Хронічна форма розвивається в результаті тривалого опромі­нення дозами, що перевищують гранично припустимі (ГПД). Більш віддаленими наслідками променевого ураження мо­жуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини та інше (таблиця 3 2)

З наведеної шкали бачимо, що при дозі від 75 до 100 бер відзначаються реакції у вигляді зсувів у формулі крові, змі­нюються деякі вегетативні функції організму При дозах, що перевищують 100 бер, розвивається гостра променева хвороба, важкість якої залежить від дози (див табл 3 3)

Дози 500-600 бер вважаються смертельними. 228