Вісцеральна чутливість

Відчуття, зв'язані з рецепторами внутрішніх органів, надзвичайно важливі для регулювання роботи нутрощів і рідко досягають рівня свідомості. Вони здійснюють рефлекторну регуляцію функцій внутрішніх органів за посередництвом рефлекторних центрів у довгастому і середньому мозочку чи в таламусі.

Деякі імпульси з цих рецепторів, однак, доходять і до кори півкуль і викликають такі відчуття, як почуття спраги, голоду чи нудоти. Почуття спраги виникає при подразненні рецепторів у слизуватій оболонці глотки; при пересиханні цієї оболонки рецептори посилають у головний мозок імпульси, які ми і тлумачимо як відчуття спраги.

Стінка шлунку теж містить рецептори. Коли шлунок порожній, по його стінках проходить ряд сильних, повільних м'язових скорочень, що стимулюють рецептори і викликають відчуття голоду. Вводячи людині в шлунок (через стравохід) гумовий балон, з'єднаний трубкою з записуючим приладом, вдалося встановити, що приступи голоду тісно зв'язані з цими характерними скороченнями. Оскільки, однак, хворі з цілком вилученим шлунком продовжують ще почувати голод, тут беруть участь і інші стимули. Проведені недавно дослідження дозволяють припускати, що почуття голоду може викликатися зниженою концентрацією глюкози в крові.

Інші рецептори знаходяться в брижах, що утримують внутрішні органи. При запаленні чи розтяганні брижів в результаті незвичайних рухів органів, до яких вони прикріплені, виникають болючі відчуття. Нервові закінчення, що сприймають біль, маються і у внутрішньому епітелії самих органів.

Почуття наповнення і потреби в дефекації і сечовипусканні залежить від рецепторів у стінках прямої кишки і сечового міхура. Багато інших, менш визначених вісцеральних відчуттів виникає при статевій активності, хворобах чи емоційних кризах.