З А К О Н У К Р А Ї Н И

Таблиця. Харчові добавки заборонені на території Україні

Код	Харчова добавка	Технологічні функції
Е121	Цитрусовий червоний	барвник
Е123	Амарант	Барвник
Е240	Формальдегід	Консервант
Е940а	Бромат калію	Покращувачі борошна та хліба
Е940б	Бромат кальцію	Покращувачі борошна та хліба

Ксенобіотики (від грец. ξενος - «іноземець», βίος - «життя» і -τικός - суфікс прикметника; xenos - чужий + bios - життя) - чужорідні для біосфери хімічні речовини, що природно не синтезуються, не можуть асимілюватись організмами внаслідок чого не беруть участі у колообігу речовин у природі, тому накопичуються у зовнішньому середовищі (наприклад пластмаси).

Ксенобіотики - чужорідні для організму хімічні сполуки, які не використовуються для вироблення енергії, побудови клітин і тканин (харчові добавки, відходи виробництва, промислові отрути, пестициди, побутова хімія тощо). Чужорідними сполуками можуть бути як органічні, так і неорганічні речовини.

В більш вузькому значенні так називають речовини зазвичай присутні у природі у набагато менших кількостях, і, як правило, прямо або побічно породжені господарською діяльністю людини. Типовими прикладами ксенобіотиків є ліки, що приймає людина, так само як і наркотики та інші подібні речовини.

Часто термін ще сильніше звужують, відносячи до ксенобіотиків різноманітні забруднювачі, зокрема пестициди, мінеральні добрива, мийні засоби, радіонукліди, синтетичні барвники та інші.

Потрапляючи в навколишнє природне середовище, вони можуть викликати алергічні реакції, загибель організмів, мутації, знижувати імунітет, порушувати обмін речовин, порушувати хід процесів в природних екосистемах до рівня біосфери в цілому.

Вивчення перетворень ксенобіотиків шляхом детоксикації і деградації в живих організмах і в зовнішньому середовищі важливо для організації санітарно-гігієнічних заходів щодо охорони природи. Вивченням впливу ксенобіотиків на імунну систему займається іммунотоксікологія.

Термін «ксенобіотик» є досить умовним, оскільки для одних організмів та чи інша речовина може бути природною (алкалоїди для рослин), а для інших - чужорідною (ті ж алкалоїди для тварин). Крім того, деякі сполуки, напр., етиловий спирт, можуть бути водночас чужорідними і природними для одного і того ж організму.

І все ж чужорідні речовини, що надходять в людський організм з харчовими продуктами і мають високу токсичність, називають ксенобіотиками, або забруднювачами. Найбільш розповсюджена в сучасній науці класифікація забруднювачів продовольчої сировини та продуктів харчування зводиться до наступних груп: 1) хімічні елементи (ртуть, свинець, кадмій, тощо); 2) радіонукліди; 3) пестициди; 4) нітрати, нітрити та нітрозосполуки; 5) речовини, вживані в тваринництві; 6) поліциклічні ароматичні і хлор утримуючі вуглеводні; 7) діоксини і діоксінподібні речовини; 8) метаболіти мікроорганізмів.

Основні джерела забруднення продовольчої сировини і продуктів харчування: атмосферне повітря, грунт, води, забруднені відходами життєдіяльності людини. Забруднення рослинного і тваринницької сировини пестицидами і речовинами, які є продуктами їх біохімічних перетворень. Порушення технологічних та санітарно-гігієнічних правил використання добрив і зрошувальних вод у сільському господарстві. Порушення правил використання в тваринництві та птахівництві кормових добавок, стимуляторів росту, медикаментів. Технологічний процес виробництва продукції: використання недозволених харчових, біологічно активних і технологічних добавок; використання дозволених харчових, біологічно активних і технологічних добавок, але в підвищених дозах; впровадження нових погано перевірених технологій, заснованих на хімічному або мікробіологічному синтезі та ін..

З А К О Н У К Р А Ї Н И