Правове регулювання діяльності повітряного транспорту

У сучасній системі національного права значне місце посідає група правовідносин і правових норм, призначених для врегулю-вання відносин, що виникають під час експлуатації повітряного транспорту. До них можна віднести правові норми, що:

- регулюють виробничу діяльність авіапідприємств;

- управлінські відносини;

- структуру, компетенцію й методи діяльності суб’єктів повітряних транспортних перевезень.

У зв'язку з цим повітряне право - це сукупність норм права, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з виконанням діяль-ності повітряного транспорту.

Сукупність однорідних суспільних відносин, що регулюють діяльність повітряного транспорту, становить предмет повітряного права.

Важливу роль в регулюванні суспільних відносин у сфері діяльності повітряного транспорту відіграє принцип повного та виключного суверенітету України на повітряний простір.

Так, у ст. 1 Чиказької конвенції 1944 р. зазначено: «Сторони, що домовилися, признають, що кожна держава має повний виключний суверенітет над повітряним простором над своєю територією».

Суверенітет України на повітряний простір закріплено у ст. 1 Повітряного кодексу України.

Україна здійснює кримінальну, цивільну, адміністративну та іншу юрисдикцію з питань, пов'язаних з польотами в українському просторі.

Основним нормативним документом, що регулює діяльність повітряного транспорту, є Повітряний кодекс України, прийнятий 1993 р. Він складається з 18 розділів, кожний з яких розкриває значення окремих інститутів повітряного права.

Одним із джерел повітряного права є постанови Кабінету Міністрів України з питань авіації.