Характеристика кормових засобів

Всі процеси в організмі звірів відбуваються з використанням енергії, яку тварини одержують з корму в результаті розщеплення поживних речовин.

Корми, що використовуються у звірівництві ділять на 3 групи: тваринного походження, рослинні, кормові добавки.

Корми тваринного походження ділять на м'ясні, молочні, рибні, не рибні. Найбільш повноцінним білковим кормом є м'язове м'ясо, що включає м'язи, кісткову, сполучну, жирову тканини. М'ясо яловичини, баранини, свинини, а також домашньої птиці використовують тоді, коли воно не придатне в їжу людей. Кінське м'ясо використовують у сирому вигляді.

Тушки хутрових звірів, нутрій, кролів і диких тварин згодовують, як правило, у вареному вигляді. Різниця за кормовою цінністю м'яса різних тварин невелика, але залежить від віку, вгодованості, проварювання. Кращу поживність має сире м'ясо. М'язове м'ясо найбільш дороге, тому його використовують мінімально для збалансування раціону за лімітуючими амінокислотами.

Основним джерелом тваринного білка є субпродукти. Вони різні за поживністю. У звірівництві субпродукти ділять на м'які (не містять кісток) і кістяні (ноги, голови). Із м'яких субпродуктів кращими є печінка, нирки, серце, селезінка.

Кров - цінний поживний корм для звірів, джерело протеїну. Свіжу чисту кров великої рогатої худоби, коней і овець можна згодовувати у сирому вигляді, сумнівної якості - тільки вареною.

На сучасному етапі розвитку кормової бази звірівництва все більшого значення набувають відходи переробки птиці: кишки, голови, лапи, кістковий залишок. Обробка даних відходів на крупних забійних цехах (охолодження, мийка, негайне заморожування) дає можливість згодовувати ці корми без термічної обробки, що зберігає їх біологічну цінність та зменшує витрати на приготування кормів. В структурі м'ясних кормів ці компоненти становлять 70-80 %.

Рибні корми - різні за поживністю. Для годівлі звірів використовують нехарчову рибу, дрібну, несортову та рибні відходи - нутрощі, голови, хребти. З рибних кормів на території України використовують азово-чорноморського бичка, його відходи (голови), кільку, рідше відходи тріскових (путасу, хек) та оселедцевих риб різних видів. Ціла риба в сучасному звірівництві використовується для годівлі тільки під час періоду відтворення (гін, вагітність, лактація).

У годівлі хижих звірів використовують також зернові корми і відходи олійножирової промисловості. До цієї групи відносяться в основному зерна злакових (овес, пшениця, ячмінь, кукурудза, просо). Залежно від біологічного періоду, виду звірів і жирності кормосуміші зернові корми вводять до складу раціону від 15 до ЗО %. їх згодовують у вигляді борошна тонкого помелу і добре зварених каш.

В зв'язку з зміною технології кормоприготування (повна відсутність варених кормів та обладнання для нього), зернові корми згодовують звірам в екструдованому вигляді, що підвищує їх засвоєння, а також гарантує їх бактеріальну та грибкову безпеку.

Із макухи і шротів у звірівництві застосовують, в основному, соняшниковий і соєвий, виготовлені з очищених зерен. Введення в раціон норок провареного соняшникового шроту в кількості 25 % від протеїну забезпечує нормальну масу звірів і якісну шкурку, добрі відтворні здатності.

У раціонах лисиць в літньо-весняний період допускається заміна до 50 % м'ясо-рибних кормів макухою або шротом, а в зимовий час - до 30 % протеїну тваринних кормів.

У групу овочів, що згодовують звірям, включають капусту, моркву, буряки, турнепс, а також до раціону вводять кропиву, конюшину, зелену цибулю. Овочі згодовують свіжими, рідше силосованими, в кількості 1-1,5 % від калорійності корму.

Дріжджі використовують у раціонах хутрових звірів як джерело протеїну і вітамінів групи В. Жири є висококонцентрованим джерелом енергії в живленні звірів.

Для гризунів основним джерелом поживних речовин є корми рослинного походження (коренеплоди, капуста, сіно, концентровані).