М'ясо-шкуркові породи нормальноволосих кролів

Сірий велетень - порода великих кролів, виведена в 1952 р. у звірорадгоспі "Петровський" Полтавської області зоотехніком И.О. Каплевським шляхом складного відтворного схрещування місцевих кролів з кролями породи фландр. Метою селекціонерів було одержання великих тварин міцної конституції без вад, властивих фландрам: пізньостиглість, низькі темпи росту, низька молочність і незадовільні материнські якості кролиць, непристосованість до місцевих умов, невисока якість шкурок.

Сірі велетні мають міцну будову тіла з добре розвинутим кістяком. Голова у них велика, дещо грубувата з масивними довгими вухами у вигляді римської цифри п'ять.

Тулуб видовжений масивний з глибокими широкими грудьми і невеликим підгруддям, прямою широкою спиною, широкими округлими крижами і міцними прямими і товстими кінцівками. Середня жива маса дорослих кролів 5,1 кг (нерідко до 7,5 кг), довжина тіла 60 - 66 см, плодючість самок - 7-8 кроленят за окріл, забійний вихід відгодованих кролів - 60-61 %, жива маса новонароджених кроленят— 81 г, а 2-місячних (за концентратного типу годівлі) - 2,0-2,2 кг. Сірим велетням властиві задовільні м'ясні якості, середня скоростиглість і оплата корму. Вони невибагливі до кормів, добре пристосовуються до різних умов утримання, особливо до помірного м'якого клімату, а також до утримання в механізованих кролятниках. Тому їх розводять по всій території України як на великих кролефермах промислового типу, так і в індивідуальних селянських господарствах. Від дорослих кролів цієї породи одержують великі шкурки (до 3000 см²), але з рідким волоссям (в середньому 16 тис. волосин на 1 см² шкіри огузка).

Забарвлення волосяного покриву може бути різне. Переважно це кролі з сіро-заячим (агуті) хутром. Для них характерне сіро-руде забарвлення; живіт, низ хвоста і внутрішній бік ніг світлі; верх хвоста і кінчики вух чорні. При роздуванні хутра у "розетці" чітко видно п'ять зон: голуба основа, далі три кільця (жовтувате, темно-руде, світло-жовте) і чорні вершини ості. Зустрічаються особини з темно-сірим, залізно-сірим і чорним забарвленням. У темно-сірих кролів волёсяний покрив темніший сіро-заячого з буруватим відтінком, підпушок темно-голубий, черево світле. Для залізно-сірого забарвлення характерний чорний волосяний покрив з сірувато-бурим остьовим волоссям, а для чорного - з буруватим блискучим відтінком, з світлішими матовими черевом і нижньою частиною хвоста.

Основні племрепродуктори: підприємство Дніпропетровської облспоживспілки "Личківське звірогосподарство" (Магдалинівський район), Відкрите акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Селекція - племресурси" (Луганська обл., Артемівський район).

Білий велетень - порода великих кролів, типових тварин - альбіносів чисто білого забарвлення з червоними очима. Порода виведена в Бельгії та Німеччині у XIX столітті шляхом тривалої селекції кролів-альбіносів породи фландр з ознаками м'ясності, ніжної конституції та підвищеної скоростиглості.

Завезені в Україну у 1927-1928 pp. кролі породи білий велетень мали низьку плодючість і материнські якості, недостатню життєздатність, вузькі груди, незадовільні акліматизаційні здатності. Тому вітчизняними селекціонерами з метою поліпшення породи застосовувались прилиття крові шиншили і сірого велетня з наступною селекцією за міцною конституцією, широкогрудістю, плодючістю, життєвістю помісей - альбіносів.

Сучасні білі велетні характеризуються міцною, ніжною щільною конституцією (вузькотілий тип) з тонким міцним кістяком і довгим тулубом. Голова велика, але легка, продовгувата з довгими прямостоячими вухами. Спина довга, рівна, широка; груди глибокі, але не завжди широкі з невеликим підгруддям. Інколи зустрічається перехват за лопатками. Крижово-поперекова частина довга, часто недостатньо широка; крижі широкі, округлі. Кінцівки прямі, високі, широко поставлені, міцні, тонкі.

Середня жива маса дорослих 5,1-5,3 кг (від 4,3 до 7 кг і більше), новонароджених кроленят - 90 г, у віці 3 міс. - 2,8-3,0 кг. Тому їх часто вирощують як кроленят-бройлерів. Довжина тулуба - 60 см, обхват грудей за лопатками - 37-38 см. Плодючість кролиць - 7-8 кроленят за один окріл. Молочність висока - 170-220 г молока за добу, добрі материнські якості.

Білі велетні достатньо скоростиглі, але виживаність кроленят трохи нижча від інших порід. Опушеність лапок недостатня, тому вони погано пристосовані до утримання на сітчастих підлогах (часто хворіють пододерматитами).

Шкурки білих велетнів великі з пружним сніжно-білим блискучим, вирівняним і густим волосяним покривом. На 1 см² шкіри росте 17-23 тис. волосин, співвідношення ості й пуху - 1:23. Використовують шкурки в натуральному вигляді або для імітації хутра цінних хутрових звірів.

Це одна з найпоширеніших порід, особливо в індивідуальних селянських господарствах. Племінним репродуктором білих велетнів є товариство з обмеженою відповідальністю "Одес- Міакро" Біляївського району Одеської області.

Радянська шиншила належить до великих порід. Створювалась вона кролівниками звірорадгаспів "Анісовський" Саратовської та "Чсрепановський" Новосибірської області і співробітниками науково-дослідного інституту хутрового звірівництва і кролівництва під керівництвом кандидата біологічних наук Н.С. Зусмана. Виведена ця порода шляхом вбирного схрещування дрібної шиншили з білим велетнем і тривалої селекції помісей на підвищення живої маси, скоростиглості, пристосованості до кліматичних і кормових умов країни із збереженням високої якості хутряних шкурок дрібної шиншили. Затверджена у 1963 році.

Радянська шиншила - це порода кролів широкотілого типу, їм властива міцна конституція, невибагливість, витривалість, висока життєздатність, скоростиглість, значна пластичність, добрі адаптаційні здатності до різних природно-кліматичних, кормових і технологічних умов. Кролиці плодючі, молочні, мають добрі материнські якості. Молодняк швидко росте і досягає забійних кондицій до 3-міс. віку. Порода придатна для бройлерного вирощування як у чистоті, так і схрещуванні з іншими породами.

У кролів голова порівняно невелика, дещо видовжена з невеликими прямостоячими вухами з чорною облямівкою по краях. Тулуб компактний, стрункий; кістяк міцний, груди широкі й глибокі з невеликим підгруддям; спина рівна й широка; круп округлий, широкий; ноги міцні й прямі, опушені жорстким, густим, коротким волоссям.

Волосяний покрив густий (понад 23 тис. волосин на 1 см² шкіри), м'який, сріблясто-блакитного кольору з хвилеподібними чорними тонкими смугами. На спині та боках при роздуванні хутра виділяється добре виражена зональна розетка: основа ості й пуху чисто-блакитна, над нею світліше бурувате кільце, потім темно-сіра та біла зони і чорні верхівки волосин. Черево, низ хвоста, внутрішній бік кінцівок - білі з блакитним підпушком. Верх хвоста - чорний з білим волосом. На потилиці характерний світлий, попільно-сірий клин, навколо очей світле опушення: Очі коричневі або темно-сірі. Кролі за забарвленням схожі з південноамериканським гризуном - шиншилою, звідки й назва породи.

Середня жива маса дорослих кролів - 5 кг (окремі особини - 7 кг і більше), новонароджених кроленят - 75 г, довжина тулуба - 62 см, обхват грудей за лопатками -37 см, плодючість 7-8 кроленят за окріл.

Завдяки цінним господарсько-корисним властивостям кролі цієї породи поширені по всій території України. Племінні репродуктори: ТОВ "Український племінний кролівницький комплекс" Вишгородський район, фермерське господарство "Шиншила" Бориспільський район Київської області.

Сріблястий порода великих кролів, виведена у звірорадгоспах 'Тульський" Тульської області і "Петрівський" Полтавської області шляхом селекції дрібноплідних кролів породи шампань, завезеної з Німеччини у 1928 р, та схрещуванням їх з місцевими чорними кролями в умовах повноцінної та достатньої годівлі. Автори - О.Й. Каплевський, Й.Й. Каплевський. Мстою селекціонерів було збільшення живої маси і м'ясної продуктивності, підвищення скоростиглості та плодючості, поліпшення пристосованості до місцевих кліматичних і кормових умов.

Для сріблястих кролів характерні міцна конституція і правильна будова тіла з широким, компактним, циліндричним недовгим тулубом з щільно прилеглою шкірою, характерним для тварин м'ясного типу. Голова середня, звужена до носа, з короткими, вузькими, прямо поставленими вухами. Груди глибокі й широкі (округлі) з добре вираженим підгруддям. Спина пряма, широка, помітно розширена у крижово-поперековій частині, круп широкий, округлий, добре обмускулений. Кінцівки пропорційні, міцні, правильно поставлені, короткі.

Сріблясті кролі серед м'ясо-шкуркових порід найскоростигліші і мають добрі відгодівельні і м'ясні якості. Кроленята у віці 2гх місяців досягають живої маси 2 кг, у 3 міс. - 3 кг при затратах 2,5-3,5 корм. од. на 1 кг приросту, тому з успіхом можуть використовуватись для бройлерного вирощування. Забійний вихід - до 60 %. Тушки добре обмускулені, між м'язовий жир у них рівномірно розподілений. М'ясо ніжне, соковите з високими смаковими властивостями. Кролиці плодючі, мають високу молочність і добрі материнські якості.

Середня жива маса дорослих кролів - 4,6 кг (від 4,5-5,4 кг), новонароджених кроленят - 75 г, довжина тулуба 57 см, обхват грудей 37 см, плодючість - 8 кроленят за окріл. Хутряні шкурки крупні, оригінального забарвлення, за густотою волосяного покриву поступаються лише радянській шиншилі та чорно-бурій. Кроленята народжуються чорними, до місячного віку у них з'являється сріблястість, а до 4 місяців формується стандартне сріблясте забарвлення (кольору старого срібла).

У дорослих кролів загальний тон забарвлення варіює від світло - до темно-сріблястого і залежить від співвідношення у хутрі чорних (спрямовуючих), чорних і білих (остьових) волосин. Як правило, спрямовуюче волосся чорне по всій довжині (лише основа світла); частина ості має таке ж забарвлення, а частина - чисто біла; підпушок - блакитний з дещо світлішою основою. Голова, вуха, верх хвоста, лапки темніші від загального забарвлення. Очі коричневі.

Сріблясті кролі набули популярності останніми роками і поширені у різних зонах України. Основні племрепродуктори: ТОВ "РОДО" Броварський район, агрофірма "Центр племінного кролівництва" Макарівський район Київської області, ТОВ "Одес-Міакро" Біляївський район Одеської області.

Віденський голубий належить до найдавніших середніх порід кролів. Виведена у 1895 році в Австрії шляхом простого відтворного схрещування кролів породи фландр з дрібними моравськими голубими кролями. Після завезення у 1927-1928 pp. до нашої країни порода удосконалювалась шляхом селекції з метою підвищення живої маси і розмірів, поліпшення якості хутра і адаптаційних здатностей.

Віденські голубі кролі характеризуються міцною конституцією і пропорційною будовою тіла. Голова невелика, широка, округла з прямо поставленими середньої довжини (13-16 см) вухами. Тулуб видовжений, стрункий, щільний, з міцним і добре розвиненим кістяком, широкими глибокими грудьми і невеликим підгруддям у самок, прямою і широкою спиною, добре розвиненими крижами і попереком, округлим задом. Кінцівки міцні, прямо і широко поставлені, добре обмускулені, але не товсті, з синюватими кігтями. Очі темно-голубі.

Середня жива маса новонароджених кроленят 72 г, дорослих кролів - 4,4-4,5 кг; обхват грудей - 36-37 см, довжина тулуба - 57 см; плодючість - 8-9 кроленят за окріл.

Кролиці високо молочні, добре вигодовують кроленят, що позитивно впливає на їх збереженість. Кролі скоростиглі (у 3-міс. віці важать 2,5-2,6 кг), витривалі, невибагливі до умов утримання, стійкі проти захворювань, добре акліматизуються у різних природно-кліматичних зонах.

Від кролів одержують крупні шкурки з густим, вирівняним, блискучим хутром оригінального сизо-голубого забарвлення, однорідного по всьому тілу. Тон забарвлення - від світлого до темного, але найбажаніший - середній. Ость і підпушок в основному забарвлені рівномірно, без зональності, за винятком дещо світлішої основи. Ость помітно темніше за пухове волосся. Влітку на шкурці з'являється наліт, але до зими він зникає.

Хутряні шкурки віденських голубих кролів високо ціняться і користуються широким попитом споживачів як за оригінальне забарвлення, так і за те, що вони м'які, пухнаті. Відношення ості до пуху 1:64, на 1 см² шкіри огузка припадає понад 21 тис. волосин. Тепер порода зустрічається рідко.

Чорно-бурий - порода великих кролів, виведена у 1948 році у звірорадгоспі

"Бірюлінський" у Татарстані шляхом складного відтворного схрещування кролів породи фландр, білий велетень і віденський голубий під керівництвом зоотехніка Ф.Н. Нікітіна. Поєднання цих порід зумовило одержання високопродуктивних середньоскоростиглих кролів з великою живою масою і розмірами, доброю м'якістю і оригінальним забарвленням хутра, яке нагадує сріблясто-чорну лисицю.

Чорно-бурі кролі мають міцну конституцію, добре розвинений, інколи дещо грубуватий кістяк; тулуб довгий і масивний з добре обмускуленою широкою прямою спиною і округлим крупом. Груди широкі й глибокі з добре розвиненим підгруддям. Голова велика, округла, грубувата з довгими (до 18 см), широкими вухами. Кінцівки прямі, довгі й товсті.

За скоростиглістю й оплатою корму чорно-бурі кролі не поступаються радянській шиншилі та білому велетню. При добрій годівлі кроленята до 3-міс. віку досягають живої маси 2,7-2,8 кг. Проте, найвища інтенсивність росту у них проявляється в 4-5 місяців. Тварини добре пристосовані до утримання в різних умовах. Кролиці плодючі, високо молочні, з добрими материнськими якостями.

Середня жива маса новонароджених кроленят 80 г, дорослих кролів - 5 кг (від 4,2 до 6,3 г), довжина тулуба 60-61 см, обхват грудей за лопатками 37 см, плодючість - 7-8 кроленят за окріл.

Кроленята народжуються чорними. З 4-місячного віку поступово буріють і по закінченню другого линяння (на 7-8 місяці життя) формується стандартне чорно-буре забарвлення. Воно зумовлене неоднорідністю забарвлення волосин. Спрямовуюче волосся чорне, дещо світліше в основі. Підпушок сіро-блакитний з буруватими кінчиками. Ость має добре виражену зональність забарвлення: основа - голуба, потім темне кільце, вище - яскраво-жовте і вершина чорна. Чорні блискучі вершини ості і спрямовуючого волосся утворюють над підпушком чорну вуаль, яка надає хутру оригінального-вигляду. Голова, спина і огузок у кролів чорні, а боки- чорно-бурі. Волосяний покрив пишний і густий (на 1 см² площі шкіри огузка припадає 24 тис. волосин), відношення ості до пуху 1: 49.

Кролі ціняться за оригінальні великі хутряні шкурки з найкращою опушеністю у порівнянні з іншими породами. Використовуються вони для виготовлення хутряних виробів у натуральному вигляді.

В Україні племрепродукторів чорно-бурих кролів немає.

Вірменський мардер порода середніх за розміром кролів. Виведена у Вірменії 1940 році співробітниками Єреванського науково-дослідного інституту тваринництва шляхом складного відтворного схрещування кролів порід російський горностаєвий і звичайна шиншила з місцевими голубими кролями.

Кролі цієї породи міцної конституції, мають пропорційну будову тіла. Голова невелика, округла з короткими вухами. Тулуб короткий, компактний; спина коротка з дещо заокругленою верхньою лінією. Груди широкі, але не завжди глибокі, без підгруддя. Круп дещо опущений. Кінцівки прямі, міцні, мускулисті.

Середня жива маса новонароджених кроленят до 60 г, дорослих кролів - 3,8 кг; довжина тулуба до 50 см, обхват грудей - 33-35 см. Плодючість - 7-8 кроленят за окріл. Забійний вихід 55-60 %.

Вірменський мардер - порода середньоскоростиглих кролів з помірною інтенсивністю росту. Кроленята до 1,5-міс. віку досягають живої маси 750-1050 г. Самки молочні, добре вигодовують молодняк. Кроленята народжуються сірими або мишастими, до 50-60-денного віку стають буруватими, а в 4-5 місяців набувають стандартного дуже оригінального коричневого забарвлення. Воно схоже на хутро куниці (мардер - куниця), що й зумовило назву породи. Інколи їх називають куничним кролем.

Забарвлення волосяного покриву однорідне, але мордочка, вуха, хвіст і лапи значно темніші. Хутро пружне, еластичне, блискуче, дуже густе (на 1 см² шкіри припадає до 24 тис. волосин) з добре розвинутим підпушком. На 1 остьову волосину припадає 50-60 пухових. Шкурки для виготовлення хутрових виробів використовуються в натуральному вигляді. Проте, деяким недоліком є неоднорідність забарвлення шкурок, яка ускладнює підбирання хутра.

Вірменський мардер достатньо теплолюбива порода, добре пристосована до умов півдня. Поширена переважно у Вірменії.

Російський горностаєвий - одна з найстаріших порід кролів. Уперше вона згадується в Англії 1850 року, пізніше - у Франції, Німеччині. Завезені в Україну в 1928 році з Англії. Про походження російських горностаєвих існує багато різних думок, серед яких найбільш об'єктивним є твердження про те, що вони походять від простих диких сірих кролів, у яких генотип горностаєвого забарвлення з'явився в результаті мутації. Цей генотип визначає чисто біле блискуче забарвлення тулуба, а голова, вуха, кінчик носа, лапки і хвіст вугільно-чорні.

Російські горностаєві кролі середні за величиною, м'ясо-шкуркового напряму. З метою укрупнення завезених кролів, жива маса яких була біля 2,5 кг, селекціонерами Центральної станції юних натуралістів під Москвою проводилось прилиття крові білих велетнів.

Кролям характерна міцна конституція, пропорційна будова тіла. Горностаєві кролі витривалі, стійкі до захворювань, з добрими акліматизаційними здатностями. Кролиці плодючі, високомолочні, з добрими материнськими властивостями.

Середня жива маса дорослих кролів 3,8 кг, довжина тулуба 51 см, обхват грушей 35 см. Плодючість - 7-8 кроленят за окріл. Волосяний покрив дорослих кролів щільний блискучий, еластичний, дуже густий. Від горностаєвих кролів одержують смачне дієтичне м'ясо і оригінальні цінні шкурки, схожі з хутром горностая. Ці кролі широко розповсюджені у багатьох країнах світу під різними назвами. В Україні розродиться переважно в господарствах кролівників-любителів. Племінних репродуктоів немає.

Метелик порода середніх кролів виведена в Англії у 1887 році і завезена в нашу країну у 30-40 роки XX століття. Завезені кролі мали оригінальне декоративне забарвлення (по основному чисто білому фону на спині й боках симетрично розміщені чорні плями різного розміру і конфігурації, а на носі й щоках вони нагадують закриті крила метелика), але були дрібними (жива маса до 3 кг). Тому на королівських фермах колишнього Радянського Союзу породу вдосконалювали спрямованим добором і підбором при поліпшених умовах годівлі й утримання у напрямку збільшення живої маси і розмірів, підвищення м'ясної продуктивності, пристосованості до кліматичних і кормових умов різних зон країни.

Тепер ці кролі мають міцну конституцію, міцний тонкий кістяк, видовжений щільний тулуб з широкою спиною і округлим широким кругом. Груди глибокі й широкі, інколи з невеликим підгруддям. Голова середньої величини, округла з прямо поставленими невеликими вухами. Кінцівки міцні, прямі, добре обмускулені.

Середня жива маса дорослих кролів 4,3 кг, довжина тулуба - 54 см (від 50 до 59 см), хват грудей 36 см (від 30-39 см). Плодючість - 8 кроленят за окріл. Кролиці молочні, добрими материнськими властивостями. Щільний, еластичний, блискучий, достатньо вирівняний волосяний покрив та тонка міцна міздря зумовлюють високу якість хутряних шкурок, які в промисловості використовуються в природному вигляді. На основі кролів породи метелик виведено багато нових порід: німецький і французький метелик, чехословацький рябий, рейнський рябий тощо.

В Україні цих кролів розводять кролівники-любителі. Племрепродукторів немає.

Баран - порода великих кролів з величезними звислими вухами, довжина яких інколи досягає 70 см при ширині - 10-17 см. Виведена порода в Англії шляхом селекції кролів на закріплення природної мутації форми й довжини вушної раковини.

Голова у цих кролів масивна, горбоноса з широким лобом, за формою нагадує баранячу. Тулуб широкий, видовжений, щільний, спереду опущений. Груди недостатньо глибокі. Спина видовжена, широка, дещо провисла внаслідок пригаднятого крупа.

Середня жива маса дорослих самців 4,5, самок - 5 кг (часто 7-8 кг), довжина тулуба 60-70 см. Плодючість кролиць - 5-6 кроленят за окріл.

Кролі скоростиглі, мають добре розвинені м'ясні форми. Від них одержують великі шкурки з густим, вирівняним, щільним хутром різноманітного забарвлення (чорне, сіро-заяче, блакитне, жовте, коричневе, плямисте тощо).

Порода дуже поширена серед кролівників-любителів західноєвропейських країн, особливо в Німеччині і Франції, де результатом їх схрещування з фландрами виведені французький і німецький баран. Зокрема, систематизована селекція німецького барана з метаю удосконалення м'ясних форм і скоростиглості дала можливість сформувати невибагливих тварин масою 5,5 кг і більше.

В Україні незначно поширені у господарствах кролівників-любителів.