Одомашнення кролів

Д икий європейський кріль - єдиний вид, що був одомашнений. Одомашнення проходило в зоні природного ареалу розповсюдження (Франція, Іспанія, Італія) більше двох тисяч років тому. Хоча є відомості, що кролів розводили в Бірмі, Китаї ще до нашої ери.

Але в середні віки домашніх кролів стали утримувати по всій Європі. Якраз в цей період з'явились перші друковані праці Шарля Етьєна і Жана Зюбольта про утримання кролів у штучно створених умовах. Про перші існуючі породи на той час описано в книжці Альдрованді. Завдяки штучному відбору поголів'я кролів набуло різноманіття і вони стали значно відрізнятись від своїх диких родичів забарвленням, тілобудовою і повадками. Залежно від вимог населення до продукції були виведені породи кролів різного напряму продуктивності - м'ясні, шкуркові, пухові, декоративні.

Створення різноманіття порід супроводжувалось значною мінливістю ознак. В результаті одомашнювання сталися значні зміни в біології, екстер'єрі і поведінці кролів. Вивченням особливостей анатомо-фізіологічних змін домашніх кролів, що виникли внаслідок доместикації, займався Ч. Дарвін. У більшості порід кролів під впливом одомашнення підвищилась жива маса до 4-5 кг, а окремих особин до 9 кг, довжина тулуба до 70 см, в той час, як у диких кролів ці показники були в межах відповідно 2-3 кг та 35-40 см.

У домашніх кролів змінилась форма будови тіла. Вони стали більш широкотілими, мають глибокі і широкі груди, пряму і широку попереково-крижову частину, округлий круп, добре омускулені ноги порівняно з підтягнутими, легкими і стрункими дикими кролями. Захоплення відбором кролів за довжиною вух привело до того, що окремі особини мають їх розміри до 71 см при ширині 17 см (порода баран).

Особливим різноманіттям відзначаються домашні кролі за забарвленням волосяного покриву, який став найрізноманітнішим. Це важлива господарська ознака, від якої залежить попит на шкурки. Хоча легка промисловість досягла значних успіхів у технології фарбування шкурок, але вище поцінювується сировина з оригінальним окрасом. Селекціонери зуміли отримати в кожній породі тільки їй притаманне забарвлення, яке коливається від білого до чорного. Серед порід кролів зустрічаються кролі білого, сірого, сріблястого, сизого, голубого, коричневого, бурого, червоного, чорного забарвлення. Кролі залежно від породи мають однотонне, зональне і плямисте забарвлення.

Відрізняються домашні кролі за розміром, густотою і тониною волосяного покриву. Якщо кролі м'ясо-шкуркових порід за співвідношенням і будовою мають аналогічний волосяний покрив, то у особин пухових порід волос довший, ніжний і не схильний до линяння.

Останнім часом великим попитом користуються коротковолосі (рексові) породи, довжина волосяного покриву яких досягає 1,8-2 см. Рексові породи мають укорочений остьовий волос, що незначно перевищує пуховий і надає шкурці ошатний вигляд.

Одомашнення спричинило істотну зміну кістяка. За порівняльними дослідженнями Ч. Дарвіна у домашніх кролів дещо змінилась конфігурація черепа, відносно зменшилась і звузилась порожнина мозку, відмічається зменшення маси і довжини тазових кінцівок. Дослідники відмічають, що в умовах кліткового утримання у кролів змінилась поведінка, вони стали спокійними, швидко привикають до людини. У домашнього кроля під впливом людини зазнали змін внутрішні органи, нервова система, поліпшилась м'ясність та скороспілість і плодючість. Домашні кролиці є справжніми машинами дітонародження - в рік здатні давати 5-6 окролів і в кожному з них до десяти кроленят, в той час, як дикі самки приводять у половину менше.

Проте відносно недавні строки доместикації ще не встигли повністю перебороти у кролів дику природу. У домашніх кролів збереглися деякі властивості диких предків. Вони значно активніші, більше поїдають корму вночі, а вдень більше відпочивають. Випущені на волю свійські кролі влаштовують нори. На ці особливості слід зважати при організації вирощування кролів.