Зміст теми. 6.1. Різні види витрат підприємства у короткостроковому періоді діяльності та їх динаміка відображені у табл

6.1. Різні види витрат підприємства у короткостроковому періоді діяльності та їх динаміка відображені у табл. 6.1. Дані таблиці є умовними, однак відображають реальну дійсність. При підборі даних враховано дію закону спадної віддачі від факторів виробництва, якщо один з цих факторів є фіксованою величиною.

Таблиця 6.1

Динаміка середніх і граничних витрат у короткостроковому періоді

Q	Витрати виробництва (грн)
FC	VC	TC	MC	Середні
AFC	AVC	ATC
				-	-	-	-
					100,0	50,0	150,0
					50,0	45,0	95,0
					33,3	40,0	73,3
					25,0	40,0	65,0
					20,0	42,0	62,0
					16,7	45,0	61,7
					14,3	48,6	62,9
					12,5	52,5	65,0
					11,1	57,2	68,3
					10,0	62,5	72,5
					9,1	70,5	79,5

На основі даних табл. 6.1 побудований графік, на якому відображено характер змін граничних і середніх витрат фірми у короткостроковому періоді. З рис. 6.1 видно, що AFC зі збільшенням обсягу виробництва мають тенденцію повільно знижуватися. Натомість AVC та ATC знижуються лише тоді, коли величина MC менша за величину цих витрат, й, відповідно, зростають у тому випадку, коли MC більші за середні змінні і валові витрати.

Отже, криві середніх витрат (AVC та ATC) є спадними на ділянці, де МС нижчі за величину цих витрат. У точці, де середні витрати (окрім AFC) є мінімальними MC=AVC, а також MC=AVC. Тобто крива МС перетинає криві середніх витрат у їх найнижчих точках. Таке співвідношення витрат фірми у короткостроковому періоді називається правилом рівності середніх та граничних витрат.

Рис. 6.1. Характер змін граничних і середніх витрат фірми у короткостроковому періоді діяльності

У нашому випадку МС = min AVC у точці A, при обсягові виробництва 4-х одиниць продукції. У свою чергу МС = min ATC спостерігається у точці В, де обсяг випуску становити трохи більше шести одиниць продукції.

Концепція граничних витрат дає змогу визначити ті витрати, величину яких можна контролювати безпосередньо. Граничні витрати, відображаючи витрати підприємства на виробництво останньої одиниці товару, допомагають запобігти нераціональним перевитратам ресурсів шляхом скорочення обсягу випуску на цю останню одиницю. Але, щоб визначити, чого варте нарощування обсягу виробництва, треба проаналізувати динаміку не лише граничних та середніх витрат підприємства, а й динаміку граничного доходу, де граничний дохід - це граничний продукт у ціновому (грошовому) вираженні. Аналіз характеру змін витрат та доходів допоможе підприємству вибрати оптимальний обсяг виробництва, при якому воно буде максимізувати свій прибуток чи мінімізувати витрати.

6.2. Довгостроковим називають період, в якому підприємство може змінити виробничі потужності та напрям своєї діяльності. У довгостроковому періоді діяльності всі витрати підприємства є змінними.

Оскільки у довгостроковому періоді підприємство має можливість варіювати усіма факторами виробництва, то досягаючи їх оптимізації воно забезпечує певний обсяг виробництва з меншими, ніж у короткостроковому періоді, витратами. Тому, якщо в короткостроковий період підприємство може допустити неприбуткове функціонування (це, зрештою, може бути передбачено і в бізнес-плані, і бути пов'язаним з освоєнням нової технології, будівництвом нового виробничого приміщення тощо, що потребує зростаючих витрат), то в довгостроковому періоді підприємство зобов'язане забезпечити щонайменше беззбиткову господарську діяльність.

В цьому випадку до уваги керівництва беруться довгострокові середні витрати (LAC), які вона намагається мінімізувати за рахунок оптимального поєднання всіх видів своїх витрат, що випускають у цей період у якості змінних. Величина LAC перебуває у тісній залежності від обсягів випуску продукції, який у свою чергу, визначається розмірами фірми. Вплив величини підприємств на рівень довгострокових середніх витрат показано на прикладі аналізу короткострокових середніх витрат п'яти різних за розмірами підприємств (рис. 6.2). Для спрощення аналізу ми припускаємо, що ціни на придбання ресурсів залишаються незмінними впродовж всього періоду дослідження.

Рис. 6.2. Графік побудови кривої довгострокових середніх валових витрат

На рис. 6.2 зображені криві короткострокових середніх валових витрат (ATC) для кожного з підприємств. крива АТС₁ показує динаміку середніх витрат найменшого підприємства. Відповідно, крива АТС₅ - динаміку витрат найбільшого. Кожна із зображених п'яти кривих середніх валових витрат відповідає певним умовам виробництва, які склалися на тому чи іншому підприємстві (обсяг виробництва, технологія тощо) у короткостроковий період діяльності. Але у довгостроковому періоді можлива модернізація підприємства, створення додаткових потужностей, освоєння нових технологій, зміна розмірів підприємства. А отже можна розглядати дану сукупність короткострокових середніх витрат (розміщених на графіку у певній послідовності, де за критерію взято обсяг виробництва кожної фірми) з метою вибору оптимального розміру та структури підприємства.

Співвідношення між кривими короткострокових середніх сукупних витрат характеризує в нашому прикладі таку тенденцію: зростання розміру фірми супроводжується зниженням її середніх витрат аж до досягнення їх мінімуму для четвертого підприємства. Але подальше розширення виробничих потужностей спричинює знову зростання рівня LAC - вони збільшуються швидше, ніж обсяги виробництва. Перпендикулярні до горизонтальної осі лінії на рис. 5.2 показують, при якому обсягові випуску продукції підприємству доцільно перейти до інших масштабів чи технологій виробництва. Крива довгострокових середніх витрат огинає криві ATC короткострокового періоду, не перетинаючи їх, і показує точку, де сукупні середні витрати підприємства будуть мінімальними, а розмір підприємства оптимальним.

Криву LAC ще називають кривою вибору розміру підприємства, чи плановою кривою. Вона показує закономірність зниження LAC при послідовному збільшенні розмірів підприємства протягом певного часу та закономірність зростання середніх витрат, починаючи з відповідного моменту подальшого збільшення масштабу виробництва.

При зростаючий віддачі від масштабу виробництва крива LAC має вигляд спадної кривої лінії, що свідчить про те, що при збільшенні розмірів підприємства зростатиме ефективність виробництва через зниження АТС.

При постійній віддачі від масштабу - прямої горизонтальної лінії, яка вказує на те, що при будь-якому розмірові підприємства ефективність виробництва залишається стабільною, оскільки рівень АТС при цьому не змінюється.

При спадній (негативній) економії на масштабі має місце зростання кривої LAC, починаючи, можливо, усе з другої за розміром фірми, що свідчить про те, що виробництво даного товару чи їх групи буде найефективніше здійснювати на малому підприємстві, а не на середньому чи великому. Можливі і комбіновані форми кривих LAC.

Отже, випуклість кривої вибору розміру підприємства пояснюється змінами у масштабі виробництва, або ж просто ефектом масштабу, який може бути як позитивним так і негативним. Зміни у масштабі виробництва позначаються переміщенням точки вздовж кривої LAC.

Оскільки в реальній дійсності можливості вибору підприємством розмірів виробництв - нескінченно великі, крива довгострокових витрат LAC, тобто крива вибору (планова крива), виявляється практично плавною.

6.3. У тривалому періоді підприємство може змінити обсяги застосування всіх видів ресурсів, тобто змінити виробничу потужність. Підприємство, яке керується принципом економічної раціональності, має обрати такий шлях розвитку, щоб виготовляти необхідну кількість продукції з мінімальними середніми витратами. Узагальнення результатів численних емпіричних досліджень функцій витрат дало змогу економістам висунути концепцію мінімально ефективного масштабу виробництва (Minimum Efficient Size, MES).

MES являє собою найменший обсяг випуску продукції, за якого підприємство може мінімізувати довгострокові середні витрати. На рис. 6.3 наведено можливі типи кривих довгострокових середніх витрат і відповідні їм MES. Мінімально ефективний масштаб виробництва є технологічним оптимумом довгострокового періоду.

Рис. 6.3. Типи кривих довгострокових середніх витрат і мінімально ефективний масштаб виробництва:

Наявність на графіках рис. 6.3, а, б, в протяжних відрізків, що відповідають постійній віддачі від зростання масштабів виробництва, вказує, що підприємства, які виготовляють істотно більший за MES обсяг продукції, також функціонують з мінімальними середніми витратами. У такій галузі можуть співіснувати і бути життєздатними і малі, і середні, і великі підприємства. Прикладами слугують торгівля, сільське господарство, побутові послуги, хлібопекарське, меблеве виробництва тощо.

У випадку, коли зростаючий ефект масштабу досить швидко вичерпує себе і різко змінюється спадним або коли спадний ефект масштабу виявляється починаючи з невеликих обсягів випуску, MES чітко виявлений (рис. 6.3, г, д). Для даних підприємств характерно, що за умов малих обсягів виробництва досягаються мінімальні середні витрати. На такому ринку найбільш ефективно можуть функціонувати дрібні виробники. До цієї категорії галузей потрапляють торгівельна, швейна, взуттєва, деякі підприємства агропромислового комплексу.

Ситуація, коли явно виражена тенденція зниження витрат у міру зростання обсягів випуску, а точка, починаючи з якої виявляється спадний ефект масштабу, дещо віддалена (рис. 6.3, е), галузь представлятиметься невеликою кількістю крупних підприємств (підприємства важкої промисловості, автомобілебудування, аерокосмічна тощо), що мають достатній потенціал щодо нарощування обсягів продукції. Невеликі підприємства на даному ринку не можуть ефективно функціонувати, через відносно великі середні витрати на свою продукцію.

З вищенаведеного виходить, що форма кривої довгострокових середніх витрат може мати визначаюче значення для аналізу структури й рівня конкурентоспроможності даної галузі.

Список рекомендованої літератури

1. Азьмук Л.А. До питань про класифікацію виробничих функції // Економіка та підприємство: Зб. наук. праць. - Вип. 5. - К.: КНЕУ, 2000. - С. 89-93.

2. Азьмук Л.А. Комбінаційні зв'язки в системі "витрати-випуск" та мікроекономічний інструментарій їх дослідження // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип. 1. - К.: КНЕУ, 2000. - С. 40-43.

3. Азьмук Л.А. Мікроекономічні інструменти обґрунтування управлінських рішень щодо маневрування змінними та постійними факторами виробництва // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип. 2(9). - К.: КНЕУ, 2002. - С. 444-451.

4. Веріан Гел Р. Мікроекономіка: проміжний рівень. Сучасний підхід / Пер. з англійської Сергія Слухая. - К.: Лібра, 2006. - 632 с.

5. Гальперин В.М., Игнатьев С.М.. Моргунов В.И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В.М. Гальперина. Изд. 2-е, исп. СПБ.: Экономическая школа, 1996. Т.1. 349 с.

6. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.

7. Задорожна Н.В. Мікроекономічна теорія виробництва і витрат: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 203. - 219 с.

8. Зянько В.В. Основи мікроекономіки. Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. Вид. 2-е, перероблене і доповнене. - К.: Видавничий Дім "Слово", 2009. - 344 с.

9. Конспект лекцій з мікроекономіки / Під ред. Фаїзової О.Л. - Дніпропетровськ: "Центр економічної освіти". 2000 р. - 124 с.

10. Кулішов В.В. Мікроекономіка: основи теорії і практикум: Навчальний посібник. 2-ге видання, стереотипне. - Львів: "Магнолія плюс", 2006.

11. Мікроекономіка: Навчальний посібник / За ред. Базілінської О.Я. 3-тє вид. випр. - К.: "Центр учбової літератури". 2009. - 352 с.

12. Наливайко А.П. Теорія стратегії підприємств. Сучасний стан та напрями розвитку: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 227 с.

13. Плакунов М.К., Раяцкас Р.Л. Производственные функции в экономическом анализе. - Вильнюс: МИНТЯС, 1984. - 308 с.

14. Фандель Г. Теорія виробництва і витрат: Пер. з нім. — К.: ТАКСОН, 2000. — 520 с.

15. Хей Д., Моррис Д. Теория Организации промышленности: В 2 т. / Пер. с англ. под ред. А.Г. Слуцкого. - Т.1. - СПб.: Экон. шк., 1999. - 384 с.

16. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства. - К.: ЦУЛ, 2002. - 656 с.