Місцеві електротравми

Місцева електротравма — яскраво виражене місцеве порушення цілісності тканин тіла, в тому числі кісткових тканин, викликане дією електричного струму або електричної дуги. Найчастіше це поверхневі пошкодження, тобто ураження шкіри, а іноді й інших м'яких тканин, а також зв'язок і кісток. Небезпека місцевих електро­травм і складність їх лікування залежать від місця, характеру та ступеня пошкодження тканин, а також від реакції організму на це

пошкодження. Як правило, місцеві травми виліковуються і праце­здатність потерпілого відновлюється повністю або частково.

Характерні місцеві електротравми — електричні опіки, елек­тричні знаки, металізація шкіри, механічні пошкодження та елек-троофтальмія.

Електричний опік — це пошкодження поверхні тіла чи внут­рішніх органів під дією електричної дуги або великих струмів, що проходять через тіло людини. Опіки бувають двох видів: струмо­вий (або контактний) і дуговий.

Струмовий опік обумовлений проходженням струму безпосеред­ньо через тіло людини внаслідок дотику до струмопровідної части­ни. Струмовий опік — наслідок перетворення електричної енергії в теплову. Як правило, це опік шкіри, оскільки шкіра людини має у багато разів більший електричний опір, ніж інші тканини тіла. Стру­мові опіки виникають під час роботи в електроустановках відносно невеликої напруги (до 2 кВ) і є в більшості випадків опіками І або II ступеня; до речі, іноді виникають і тяжкі опіки. При більш висо­ких напругах між струмопровідною частиною і тілом людини або між струмопровідними частинами виникає електрична дуга, яка ви­кликає появу опіку іншого виду — дугового.

Дуговий опік спостерігається в електроустановках різних напруг. При цьому в установках до 6 кВ опіки є наслідком випадкових коротких замикань, наприклад, під час роботи під напругою на щи­тах і збірках до 1000 В, вимірах електровимірювальними кліщами в установках понад 1000 В (до 6 кВ) тощо. В установках більш висо­ких напруг дуга виникає в разі випадкового наближення людини до струмопровідних частин, які перебувають під напругою, на відстань, при якій відбувається пробій повітряного проміжку між ними, у випадку пошкодження ізолювальних захисних засобів, якими ко­ристується людина, у разі помилкових операцій з комутаційними апаратами тощо. В усіх цих випадках виникає потужна дуга, яка має високу температуру (понад 350 °С) і велику енергію. В цих ви­падках ураження мають тяжкий характер і закінчуються, як пра­вило, смертю потерпілого, причому тяжкість ураження збільшуєть­ся зі збільшенням напруги електроустановки.

Електричні знаки (знаки струму або електричні мітки) явля­ють собою різко окреслені плями сірого або блідо-жовтого кольору на поверхні шкіри людини. Як правило, вони мають круглу або овальну форму і розміри від 1 до 5 мм із заглибленням у центрі.

Уражена ділянка шкіри твердне подібно мозолі. Звичайно елек­тричні знаки безболісні, їх лікування закінчується благополучно.

Металізація шкіри — проникнення в шкіру частинок металу внаслідок такого розбризкування і випаровування під дією струму (наприклад, під час горіння електричної дуги). Пошкоджена ділян­ка шкіри стає жорсткою і шорсткою, колір її визначається кольо­ром з'єднань металу, який проникає в шкіру. Потерпілий відчуває на ураженій ділянці біль від опіків під дією теплоти занесеного в шкіру металу, а також напруження шкіри від присутності в ній стороннього тіла.

Механічні пошкодження виникають внаслідок різких мимо­вільних скорочень м'язів під дією струму, що проходить через тіло людини. Механічні пошкодження відбуваються в основному в уста­новках до 1000 В у випадку тривалого перебування людини під напругою. При цьому можуть мати місце розриви сухожилля, шкіри, кровоносних судин та нервової тканини, в практиці бувають випад­ки вивихів суглобів і навіть переломи кісток.

Електроофтальмія — запалення зовнішніх оболонок очей, що виникає під дією потужного потоку ультрафіолетових променів.

Таке опромінення можливе під час утворення електричної дуги (коротке замикання), яка, крім видимого світла, інтенсивно випро­мінює ультрафіолетові та інфрачервоні промені.

Електроофтальмія виявляється через 2—5 год після опромінен­ня. В цьому разі спостерігається почервоніння та запалення слизо­вих оболонок повік, сльозовитікання, гнійне виділення із очей, спаз­ми повік і часткове осліплення. Потерпілий відчуває сильний го­ловний біль і різкий біль в очах, який підсилюється на світлі, у потерпілого виникає світлобоязнь. В тяжких випадках запалюється рогова оболонка ока і порушується її прозорість, розширюються судини рогової та слизистої оболонок, звужується зіниця. Хвороба триває, як правило, декілька днів.