Категорії приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою 5 страница

Вогнезахисні покриття для деревини випробують за методом, суть якого полягає у впливі полум'я пальника із заданими параметрами на зразок деревини з вогнезахисним покриттям або просоченням, який розміщується в керамічній трубі спеціальної установки, в умовах, що сприяють акумулюванню тепла, та визначенню втрати маси цих зразків деревини після вогневих випробувань. Залежно від величини втрати маси цих зразків покриття чи просочувальний засіб належить до відповідних груп вогнезахисної ефективності (табл. 6.5):

I - засоби, що забезпечують одержання важкогорючої деревини;

II - засоби, що забезпечують одержання важкозаймистої деревини;

III - засоби, що не забезпечують вогнезахист деревини.

Таблиця 6.5

Допустима втрата маси,%	Групи аогнезахисної ефективності покриття чи просочувального засобу, що випробується
Не більше 9 Більше 9, але менше ЗО ЗО і більше	І II Ш

Для вогнезахисту дерев'яних конструкцій та виробів можна рекомендувати склади, наведені в табл. 6.6.

Періодичність повторного вогнезахисту деревини в період її експлуатації визначається відповідно до технічних умов на просочувальні склади.

Для перевірки якості вогнезахисту, виконаного поверхневими способами, можна використовувати експрес-метод. Зі зразків вогнезахищеної деревини, яка висушена до повітряно-сухого стану (досягнення рівноважної вологості), зрізають стружку (пробу) завтовшки до 1 мм. Загальна кількість проб з усіх зразків повинна бути не менше десяти, а при просочуванні одиничної великогабаритної продукції (конструкції, виробу тощо) - не менше десяти проб з кожної одиниці продукції. Проби мають зрізатися, як правило, з різних місць. Стружку деревини (пробу) поміщують в полум'я сірника та витримують протягом 15с. По закінченні цього строку експозиції визначають тривалість часу (здатність) самостійного горіння та тління стружки.

Поверхневе вогнезахисне просочування визначається як якісне, а вог-незахищена деревина - такою, що відповідає II групі, якщо після видалення джерела вогню не менше 90% проб не будуть підтримувати самостійного горіння та тління.

Вогнезахищена деревина при місцевому впливові на неї будь-якого джерела вогню може обвуглюватися, однак полум'я, яке при цьому виникає, не повинно поширюватися по її поверхні, а обвуглювання та руйнування повинно бути обмежене місцем прикладання джерела запалювання.

Вогнезахисне просочування здійснюється всіма способами, що забезпечують потрібну групу вогнезахисної ефективності. Вибір способу вогнезахисту деревини, захисного засобу проводять з урахуванням конструктивних, технологічних та техніко-економічних вимог, що висуваються до вогнезахищеної деревини, та згідно з умовами її експлуатації.

Особливістю горіння ряду дерев'яних конструкцій є розповсюдження пожежі по порожнинах, які влаштовуються, зокрема, для вентилювання з метою запобігання гниттю деревини. Полум'я при пожежах всередині порожнин поширюється зі швидкістю понад 3 м-хв'1 і тривати такий процес може приховано. Тому порожнини необхідно виключати, а при їх наявності -заповнювати негорючими матеріалами або розділяти на секції по 3 м2 діафрагмами з важкогорючих матеріалів.

Особливу увагу слід приділяти виявленню уражених вузлів дерев'яних конструкцій, здатних викликати їх передчасне завалення, та захисту таких вузлів. Дерев'яні конструкції мають випробовуватися або розраховуватися на вогнестійкість разом з вузлами кріплення, з'єднання, опорами, затяжками тощо.

Таблиця 6.6

№ п/п	Найменування засобу вогнезахисту	Призначення та галузь використання	Нормативний документ на засоби вогнезахисту	Група вогнеза-хисної ефективності складу за ГОСТ 16363-76
1.	Покриття по дере-	Для вогнезахисту конструкцій, що експ-	ГОСТ	І
	вині спучуване вог-	луатуються всередині приміщень з неагре-	25130-82
	незахисне ВПД	сивним середовищем, позитивною темпе-
		ратурою, яка не перевищує 35 °С, та
		відносною вологістю повітря не більше
		60%. Допускається використовувати по-
		криття при відносній вологості повітря
		не більше 80% за умови нанесення на
		поверхню покриття, яке висохло, воло-
		гозахисного шару
2.	Спучуване вогнеза-	Те ж	ГОСТ	І
	хисне покриття		25131-82
3.	ВПМ-2Д	Для вогнезахисту всередині сараїв, горищ-	-	Ц
	Суперфосфатна об-	них та інших приміщень, до яких не вису-
	мазка СФО	ваються вимоги декоративного зовнішньо-
		го вигляду
4.	Вапно-глиносолева	Для вогнезахисту всередині сараїв, горищ-	-	п
	обмазка ИГСО	них та інших приміщень, до яких не вису-
		ваються вимоги декоративного зовнішньо-
		го вигляду
5.	Вогнезахисне по-	Для вогнезахисту конструкцій, що експлуа-	ТУ	І
	криття на основі	туються в умовах, що виключають дію атмос-	21-25-322-90
	вермикуліту ОПВ-	ферних опадів, з позитивною температурою та
		відносною вологістю повітря не більше 70%
6.	Вогнезахисне	Для вогнезахисту готових дерев'яних	—	І
	покриття	конструкцій, що експлуатуються в умо-
	«Unitherm	вах за відсутністю безпосереднього впливу
	38202»*	атмосферних опадів та зволожування
7.	Вогнезахисний	Для вогнезахисту готових дерев'яних	ГОСТ 28815-	п
	засіб (просочуваль-	конструкцій, що експлуатуються в умо-
	на речовина)	вах за відсутністю безпосереднього впливу
	«ББ-11»*	атмосферних опадів та зволожування
8.	Суміш; вогнезахис-	Те ж	-	п
	на для поверхневої
	обробки деревини
	МС*
9.	Вогнезахисне	Те ж	ТУ У	І
	покриття		13481691.01-
	«Ендотерм-ХТ
	150»*
10.	Вогнезахисне	Те ж	-	І
	покриття
	PYROTECH CS*

§ 43. Протипожежні відстані

Протипожежні відстані є одними з найбільш ранніх історичних протипожежних заходів у будівництві та призначені для запобігання можливості розповсюдження пожежі на сусідні будівлі та споруди, а також для забезпечення маневрування, встановлення, розгортання пожежної техніки та підрозділів пожежної охорони.

Потрібні величини протипожежних відстаней наведені у додатку 3.1 до ДБН 360-92* (ДБН - державні будівельні норми).

* Сертифіковано в Україні

Протипожежні відстані між житловими, громадськими і допоміжними будинками промислових підприємств треба приймати за табл. 6.7 (чисельник), а між виробничими будинками промислових підприємств, будинками і спорудами сільськогосподарських підприємств - відповідно до вимог чинних будівельних норм.

Таблиця 6.7

Ступінь вогнестійкості будинку	Відстані, м, при ступені вогнестійкості будинків
І, II	ПІ	Ша, Шб, IV, IVa, V
І, II	в/9	8/9	10/12
III	8/9	8/12	10/15
Ша, Шб, IV, IVa, V	10/12	10/15	15/18

Протипожежні відстані від житлових, громадських, адміністративно-побутових будівель до виробничих будинків промислових підприємств, сільськогосподарських будівель і споруд треба приймати за табл. 6.7 (знаменник).

Протипожежні відстані від житлових і громадських будинків до трамвайних, тролейбусних, автобусних парків, депо метрополітену слід приймати не менше 50 м; від складів з твердими горючими речовинами і матеріалами, а також легкозаймистими і горючими рідинами - приймати залежно від

ємності складів відповідно до чинних будівельних норм. Примітки:

1. Класифікацію будинків за ступенем вогнестійкості, категорії виробництва щодо пожежної небезпеки треба приймати відповідно до чинних нормативів.

2. Протипожежні відстані до виробничих будинків з категорією виробництва щодо пожежної небезпеки А і Б треба збільшувати на 50% для будинків І і II ступеня вогнестійкості, для категорії В - на 25% у порівнянні з даними, наведеними у табл. 6.7.

3. Відстані між будинками і спорудами приймаються у світлі між зовнішніми стінами або іншими конструкціями.

При наявності конструкцій будинків і споруд, що виступають більше як на 1 м, виготовлених із спалимих матеріалів, приймається відстань між цими конструкціями.

Відстань між стінами будинків без віконних прорізів допускається зменшувати на 20%, за винятком будинків Ша, ІПб, IV, IVa, і V ступенів вогнестійкості.

4. У районах сейсмічністю 9 балів відстані між житловими будинками, а також між житловими і громадськими будинками IVa, V ступенів вогнестійкості треба збільшувати на 20%.

5. Для двоповерхових будинків каркасної і щитової конструкції V ступеня вогнестійкості, а також будинків, критих спалимими матеріалами, протипожежні відстані треба збільшувати на 20%.

6. Відстані між будинками І і II ступенів вогнестійкості допускається передбачати менше 6 м за умови, що стіна вищого будинку, розміщеного навпроти іншого будинку, є протипожежною.

7. Мінімальні протипожежні відстані між житловими будинками і господарськими будівлями у межах однієї присадибної ділянки не нормуються.

При проектуванні та будівництві індивідуальних садибних будинків та господарських споруд, а також при повній їх перебудові, в межах однієї садиби (зміна місця розташування, площі забудови, об'єму та поверховості будинку), в умовах забудови, яка склалася, відстані між житловими будинками та господарськими будівлями на двох сусідніх ділянках треба приймати за табл. 6.7.

Часткова реконструкція житлових будинків та господарських споруд на окремих садибних ділянках, які побудовані за раніше діючими нормативами, допускається за погодженням з місцевими органами архітектури і містобудування, державного пожежного та санітарного нагляду. В цьому випадку перебудова житлових будинків, їх господарських будівель та гаражів можлива за умови збереження існуючих відстаней між будівлями.

8. Відстані між житловими, громадськими, а також житловими і громадськими будівлями не нормуються при сумарній площі забудови, включаючи незабудовану площу між ними, яка дорівнює найбільшій допустимій площі забудови (поверху) одного будинку того ж ступеня вогнестійкості без протипожежних стін відповідно до чинних нормативів, за винят-

ком будинків індивідуальної забудови. При визначенні відстані між житловими і громадськими будівлями площу забудови (поверху) треба приймати як для громадських будинків.

9. Відстані між господарськими будівлями (сараями, індивідуальними гаражами, банями), розміщеними поза територією присадибних ділянок, не нормуються за умови, якщо площа забудови зблокованих господарських будівель не перевищує 800 м2. Відстані між цими блоками господарських будівель приймаються за табл. 6.7.

При проектуванні проїздів і пішохідних шляхів треба забезпечувати можливість проїзду пожежних машин до житлових і громадських будинків, у тому числі із вбудовано-прибудованими приміщеннями, і доступ пожежників з автодрабин і автопідйомників у будь-яку квартиру чи приміщення.

Відстань від краю проїзду до стін будинку, як правило, слід приймати 5-8 м для будинків до 9 поверхів і 8-10 м - для будинків 9 поверхів і вище. Ширина проїзду повинна бути не менше 3,5 м. В зоні між будинком і проїздом, а також на відстані 1,5 м від проїзду з протилежного боку будинку не допускається розміщення огорож, повітряних ліній електропередач і рядкова посадка дерев.

Відстані від контактних дротів трамвайних і тролейбусних ліній треба приймати: до житлових і громадських будинків - не менше 5 м, до складів горючих і легкозаймистих рідин: підземних - 25 м, надземних - 50 м.

Примітка. Уздовж фасадів будинків, які не мають входів, допускається передбачати смуги завширшки 6 м з нижчим типом покриття, придатні для проїзду пожежних машин.

Відстані від житлових і громадських будинків до складів І групи для зберігання нафти і нафтопродуктів треба приймати відповідно до вимог чинних норм, а до складів горючих рідин II групи, які передбачаються у складі котелень, дизельних електростанцій та інших енергооб'єктів, що обслуговують житлові та громадські будинки, - не менше встановлених у табл. 6.8.

Таблиця 6.8

Ємність складу, м3	Житлові і громадські будинки при ступені вогнестійкості
І, II	Ш	ІИа, ІІІб, IV, IVa, V
Більше 800 до 10000
Більше 100 до 800	ЗО
До 100			ЗО

Примітки:

1. Відстані від будинків дитячих дошкільних установ, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтер-натів, установ охорони здоров'я і відпочинку, видовищних установ і спортивних споруд до складів ємністю до 100 м3 треба збільшувати вдвічі, а до складів ємністю понад 100 м3 - приймати відповідно до чинних норм.

2. На присадибних ділянках житлових будинків допускається підземне зберігання горючих речовин у резервуарах місткістю до 2 м3, до яких повинен бути забезпечений транспортний під'їзд. Відстань від цих ємностей до будинків І-Ш ступенів вогнестійкості треба приймати не менше 9 м, IV-V ступенів вогнестійкості - 12 м.

Мінімальні відстані до складів нафтопродуктів II групи, які не входять до складу котелень та інших енергооб'єктів, треба приймати відповідно до вимог чинних норм.

До ставків і водойм треба передбачити проїзди для забору води пожежними автомобілями.

Відстані від меж забудови міських поселень до лісових масивів повинні бути не менше 50 м, а від забудови сільських поселень і ділянок садівницьких товариств - 20, 50, 100 м відповідно до дерев листяного, мішаного і хвойного лісу.

Згідно з Правилами пожежної безпеки в Україні, тимчасові споруди, кіоски, ларки тощо повинні розміщатися на відстані не менше 10 м від інших будівель та споруд, крім випадків, коли будівельні норми передбачають більші протипожежні відстані або коли їх можна встановлювати біля зовнішніх стін без отворів, що прирівнюються до протипожежних стін.

Інвентарні будівлі мобільного типу, кіоски, інші подібні будівлі допускається розміщувати групами, але не більше десяти в одній групі, при цьому площа групи не повинна перевищувати 800 м2. Відстань між групами цих будівель та від них до інших будівель слід приймати не менше 15 м.

Протипожежні відстані не дозволяється захаращувати, використовувати для складування матеріалів та устаткування, стоянок транспорту, будівництва та встановлення тимчасових будівель, споруд, індивідуальних гаражів.

§ 44. Протипожежні перешкоди

ПРОТИПОЖЕЖНА ПЕРЕШКОДА - це будівельна конструкція, інженерна споруда чи технічний засіб, що має нормовану межу вогнестійкості, яка перешкоджає поширенню вогню з одного місця в інше.

Протипожежні перешкоди призначені для запобігання розповсюдженню пожежі та продуктів горіння з приміщень або пожежного відсіку з осередком пожежі в інші приміщення. За відсутності або неправильного улаштування протипожежних перешкод пожежа швидко розповсюджується, охоплюючи більшу площу, та призводить до значних втрат.

Вогнестійкість протипожежної перешкоди визначається вогнестійкістю її елементів, а саме:

огороджувальної частини;

конструкцій, що забезпечують стійкість перешкоди;

конструкцій, на які вона обпирається;

вузлів кріплення між ними.

Межі вогнестійкості конструкцій, що забезпечують стійкість перешкоди; конструкцій, на які вона обпирається, та вузлів кріплення між ними мають бути не менше потрібних меж вогнестійкості огороджувальної частини протипожежної перешкоди.

До протипожежних перешкод належать: протипожежні стіни, перегородки, перекриття, зони, тамбури-шлюзи, двері, вікна, люки, клапани.

Вертикальні перешкоди, що розділяють будівлю за висотою, називають протипожежними стінами, а об'єм будинку (споруди), виділений протипожежними стінами, - пожежним відсіком. Якщо вертикальна перешкода відділяє одне приміщення від іншого в межах поверху, то її іменують протипожежною перегородкою, а приміщення, що розділяються, називають секціями.

Протипожежні двері, вікна, ворота, люки, клапани тощо служать для захисту дверних та віконних прорізів, а також отворів для прокладання технологічних комунікацій (конвеєрів, транспортерів, вентиляції тощо).

Гребні, козирки, діафрагми, бортики, пояси та ін. обмежують розповсюдження пожежі по поверхнях конструкцій, по рідині, що розлита, та інших горючих матеріалах.

За допомогою перешкод, які обмежують розповсюдження пожежі та продуктів горіння, можуть бути створені безпечні зони або приміщення для

тривалого чи короткочасного перебування людей, що сприяє успішному проведенню операцій з їх рятування у разі пожежі.

Типи протипожежних перешкод та їх мінімальні межі вогнестійкості відповідно до СНиП 2.01.02-85* слід приймати за табл. 6.9. ________________________________________________________Таблиця 6.9.

Протипожежні перешкоди	Тип протипожежних перешкод або їх елементів	Мінімальна межа вогнестійкості протипожежних перешкод або їх елементів, год
Протипожежні стіни		2,5
		0,75
Протипожежні перегородки		0,75
		0,25
Протипожежні перекриття		2,5
		0,75
Протипожежні двері та вікна		1,2
		0,6
		0,25
Протипожежні ворота, люки, клапани		1,2
		0,6
Тамбури-шлюзи
Елементи тамбурів-шлюзів:
протипожежні перегородки		0,75
протипожежні перекриття		0,75
протипожежні двері		0,6
Протипожежні зони		-
Елементи протипожежних зон:
протипожежні стіни, які відділяють		0,75
зону від приміщень пожежних відсіків
• протипожежні перегородки всередині зони		0,25
колони	—	2,5
протипожежні перекриття		0,75
елементи покриття	-	0,75
зовнішні стіни		0,75

Протипожежні стіни можуть бути зовнішніми та внутрішніми. Призначення зовнішніх та внутрішніх стін - обмеження поширення вогню між будівлями та всередині будівлі відповідно. За способом сприймання навантажень протипожежні стіни поділяють на: самонесучі, несучі та ненесучі (навісні).

За конструктивним виконанням протипожежні стіни поділяють на:

каркасні зі штучним запевненням каркаса цеглою або кам'яними блоками (рис. 6.9,а);

каркасно-панельні (рис. 6.9,6);

безкаркасні з використанням штучних виробів: цегли або кам'яних блоків.

Протипожежні стіни 1-го типу використовуються для розділення будівель на пожежні відсіки, 2-го типу - в якості стін протипожежних зон 1-го типу, для ізоляції вбудованих приміщень тощо.

По відношенню до поздовжньої осі будівлі протипожежні стіни можуть бути розташовані упоперек та поздовж.

З'єднання протипожежних стін з зовнішніми огороджувальними конструкціями необхідно передбачати таким чином, щоб пожежа не змогла розповсюджуватися з одного пожежного відсіку в іншій. При цьому протипожежні стіни перерізають усі горючі та важкогорючі конструкції будівлі по вертикалі та горизонталі (рис. 6.10,а). Якщо навіть один з елементів горищ-

ного або безгорищного покриття, за виключенням покрівлі, виконаний з горючих матеріалів, то протипожежна стіна має підноситися над покрівлею на 60 см (рис. 6.10,в). У випадках, коли елементи горищного або безгорищного покриття, за виключенням покрівлі, виготовлені з важкогорючих матеріалів, то протипожежна стіна має виступати на ЗО см (рис. 6.10,6).

Рис. 6.9. Конструкція протипожежних стін:

а - каркасна зі штучним заповненням; б - каркасно-панельна; 1 - залізобетонна плита покриття (перекриття); 2 - утеплювач із негорючих матеріалів; 3 - покрівля; 4 - залізобетонний ригель; 5 - заповнення зі штучних елементів; 6 - ущільнення стиків; 7 - горючий або важкого-рючий утеплювач; 8 - колона; 9 - панелі протипожежної стіни; 10 - бетонні вкладні

Протипожежні стіни можуть не підноситися над покрівлею, якщо всі елементи горищного та безгорищного покриття, за виключенням покрівлі, виконані з негорючих матеріалів та відповідають межі вогнестійкості.

Протипожежні стіни в будівлях з зовнішніми стінами, що виконані з горючих або важкогорючих матеріалів, повинні перетинати ці стіни та виступати за зовнішню поверхню площини стіни не менше ніж на ЗО см (рис. 6.11,а), а стрічкове засклення стін з негорючих матеріалів розділяється без виступу за зовнішню площину (рис. 6.11,6).

У сучасних виробничих будівлях протипожежні стіни, як правило, розміщують в осях температурних швів між колонами. В таких випадках ферми, балки, прогони та інші несучі елементи покриттів та перекриттів повинні обпиратися на колони та консолі та не перетинати протипожежні стіни. У той же час допускається перетинання протипожежних стін негорючими фермами, балками та прогонами з обпиранням на колони, що розташовані за цими стінами. Отвори, що утворюються в стіні, зашпаровують будівельним розчином, який забезпечує межу вогнестійкості не менше 2,5 год. Горючі балки можуть обпиратися на консоль або колони, що прилягають до

протипожежної стіни, або закладаються в протипожежну стіну за умови, що товщина стіни між торцями балок буде відповідати потрібній межі вогнестійкості 2,5 год.

Рис. 6.10. Перетинання протипожежними стінами зовнішніх відгороджувальних конструкцій: а - конструкцій з горючих матеріалів; б, в - покриттів; 1 - зовнішня стіна з горючих матеріалів; 2 - протипожежна стіна; 3 - металева ферма; 4 - прогін; 5 - профільований настил; 6 - полімерний ущільнювач; 7 - покрівля; 8 - захисний шар гравію; 9 - важкогорючий утеплювач; 10 - залізобетонні плити; 11 - ригель; 12 - колона

Рис. 6.11. Перетинання протипожежною стіною:

а - зовнішніх панельних стін з горючим утеплювачем; б - стрічкового засклення; 1 -протипожежна стіна; 2 - забетонована стійка фахверка; 3 - зовнішні стінові панелі; 4 - закладна деталь в колоні; 5 - штабова сталь; 6 - сталеві віконні рами; 7 - діафрагма; 8 - цементний розчин

У разі влаштування цегляних капітальних протипожежних стін допускається закладання балок перекриття в стіну з таким розрахунком, щоб мінімальна товщина стіни між балками забезпечувала цілісність при завалюванні балок при пожежі та потрібну межу вогнестійкості протипожежної стіни (рис. 6.12,а). В інших варіантах обпирання балок виконується за допомогою металевих хомутів, консолей або пілястрів (рис. 6.12,6, в, г).

Рис. 6.12. Способи обпирання балок на цегляні стіни:

а - з закладанням в стіну; б - за допомогою хомутів; в - на консолі; г - на пілястри; 1 - хомут; 2 - консоль; 3 - пілястра

У протипожежних стінах допускається влаштовувати вентиляційні та димові канали таким чином, щоб в місцях їх розміщення межа вогнестійкості протипожежної стіни з кожного боку каналу становила не менше 2,5 год.

Протипожежні стіни мають зберігати свої функції при однобічному заваленні конструкцій, що до них прилягають.

Протипожежні перегородки служать для виділення вибухопожежоне-безпечних та пожежонебезпечних технологічних процесів у виробничих будівлях, різних функціональних процесів та місць зберігання матеріальних цінностей, які являють пожежну небезпеку; для відділення коридорів від вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень; забезпечення успішної евакуації людей з будівель та локалізації пожеж в межах пожежного відсіку або окремого приміщення.

Протипожежні перегородки, виконані зі штучних елементів, можуть бути каркасними та безкаркасними, а також каркасно-панельними. Необхідно звертати увагу на герметизацію стиків між панелями та герметизацію стиків перегородки з іншими конструкціями. Такі стики, як правило, ущільнюють мінерально-волокнистими прокладками з наступним замазуванням цементним розчином завтовшки 20 мм.

Протипожежні перекриття використовують для запобігання розповсюдженню пожежі по поверхах будівлі або споруди. Протипожежні перекриття без зазорів прилягають до зовнішніх стін з негорючих матеріалів. Якщо зовнішні стіни будівлі виконані з матеріалів, що поширюють полум'я, або із заскленням, розташованим на рівні перекриттів, то перекриття мають перетинати ці стіни та засклення.

Протипожежні перекриття, як правило, улаштовують без отворів. Якщо улаштування отворів необхідно, то їх захищають протипожежними люками та клапанами відповідного типу.

Протипожежні зони передбачають для розділення будівель на пожежні відсіки у випадках, коли за економічними або технологічними причинами недоцільно використовувати протипожежні стіни, їх виконують у будівлях І, II, II та ІІІа ступенів вогнестійкості.