Робота льодовиків

Стікаючи по схилах гір, льодовики за допомогою вмерзлого в них каміння та через нерівність дна, виконують велику руйнівну роботу – спричиняють льодовикову ерозію. Наслідком якої є утворення специфічного ландшафту – куполоподібних пагорбів та “баранячих лобів” (яйцеподібних пагорбів). Такі форми рельєфу характерні для Північноамериканського материка, Скандинавії, Кольського півострова. На схилах гір утворюються кари (плоскі заглиблення на крутих схилах) та льодовикові цирки (чашоподібні крутостінні ніші).

Для льодовикових долин характерна значна зміна похилів і наявність ділянок із зворотним похилом.Долини мають коритоподібну форму із широким плоским дном та крутими схилами. Такі долини називаються трогами.

Продукти руйнування гірських порід (від найдрібніших часточок пилу до великих кам’яних брил), що потрапили в тіло льодовика, називають моренами. Морени поділяють на рухомі морени (морени, які рухаються разом із льодовиком) та відкладені морени (морени, що припинили рух).

Морени в тілі рухомого льодовика поділяють на поверхневі, внутрішні та донні.

Поверхневі морени – морени, що виникають у результаті накопичення на поверхні льодовика уламків гірських порід із схилів долини, пилу, принесеного з навколишньої місцевості тощо.

Внутрішня морена – морена, що формується з поверхневого матеріалу, який поглинається тілом льодовика.

Донна морена – це матеріал, який льодовик вибрав із дна, а також частково поглинені внутрішня і поверхнева морени; для неї характерний обкатаний матеріал, валуни.

Морена, що формується в кінцевій частині льодовика називається кінцевою мореною.

Бокова морена – це вали, які утворилися по боках льодовика.