Морфологія й морфометрія річки та її басейну

Водозбір – частина земної поверхні і товща ґрунтів і гірських порід, звідки вода надходить до водного об’єкта. Включає поверхневий водозбір, обмежений поверхневими водами, і підземний водозбір, що включає площу, із якої підземна вода стікає в дану річку (систему).

Басейн річки –частина земної поверхні, яка включає в себе дану річкову систему і обмежена орографічним вододілом. Лінія на з.п, яка розділяє басейни річок і річкових систем – вододіл.

Основні морфометричні характеристики річкового басейну:

1. Площа басейну (F, км²) – площа, яка обмежена вододільною лінією.

2.Довжина басейну (L, км) – відстань по прямій (ламаній чи медіані) від гирла річки до найвіддаленішої точки басейну

3. Ширина басейну (B_сер, В_max,км):

Середня ширина басейну (B_сеp,км) відношення площі басейну (F) до його довжини (L, км): В_сер = F/L

Максимальна ширина басейну (В_max, км) визначається як довжина прямої, перпендикулярної до довжини басейну в його найширшому місці

4.Коефіцієнт асиметрії басейну (а) характеризує нерівномірність розподілу лівобережної та правобережної площ: а = F_лів - F_пр/ F_лів + F_пр/2

5. Коефіцієнт розвитку вододільної лінії басейну (m) хар-є конфігурацію річкового басейну і являє собою відношення довжини вододільної лінії (S) до довжини кола круга (S^/), площа якого дорівнює площі басейну (F) і обчислюється: m = S/S^/ = S/2√ПF = 0/282 S/√F

6. Ухил басейну (I) визначається за такою формулою: I = H₁-H₂/L,

дe: Н₁, Н₂ – абсолютні відмітки поверхні басейну відповідно у верхній і нижній його частинах, м; L – довжина басейну, м.

Річка і річкова мережа

Витікрічки – місце на земній поверхні, де з’являється постійна течія води в руслі річки. Витоком може бути джерело, болото, озеро, льодовик.

Гирлорічки – місце, де річка впадає в іншу річку, озеро або море. Місця, де такі річки припиняють свою течію, називають сліпими гирлами.

Довжина річки (L) – це відстань від витоку до гирла.

Звивистість хар-ться коефіцієнтом звивистості (К) – це відношення довжини річки (L¢) на даній ділянці до довжини прямої (L¹) між кінцевими точками річки на цій ділянці: К = L/L¢

Ширина річки (В) – відстань між урізами двох берегів.

Протяжність річкової мережі – це сумарна довжина усіх річок у межах басейну.

Густота річкової мережі – довжина річкової мережі, що припадає на квадратний км певної території і хар-ться коефіцієнтом густоти (Д, км/км²) – це відношення сумарної довжини річкової мережі на даній ділянці (åL,км) до величини цієї площі (F, км²): Д=åL/F.

Річкова долина й русло річки

Долина – вузьке витягнуте зниження форми рельєфу, яке хар-ться похилом свого ложа від одного кінця до другого. можуть бути тектонічними, льодовиковими і ерозійними.

У поперечному профілі долини виділяють схили долини (ділянки земної поверхні, що обмежують долину з боків) і дно (або ложе) – найбільш знижена частина долини. У межах дна долини знаходяться русло річки (1) ерозійна заглибина у дні долини, вироблена водним потоком і заповнена його водами; 2) найбільш низька частина долини, яка заповнена водою в межень) і заплава (частина дна річкової долини, що затоплюється в період водопілля).

Русла річок за формою у плані: прямолінійні, звивисті, розділені на рукава, розкидані.

Тальвег – безперервна звивиста лінія, яка з’єднує найнижчі точки дна долини.

Бровка – лінія стику схилів долини з поверхнею прилеглої місцевості.

Тераса – ділянки, розташовані виступами на певній висоті над тальвегом.

Основні морфологічні елементи русла: меандри – закрути русла річки, що виникають унаслідок циркуляції води в річковому потоці; осередки – рухомі підвищення дна, що затоплюються; острови – стабільні підвищення дна, які закріплені рослинністю; плеса й перекати – це глибокі й мілкі ділянки русла; донні пасма різного розміру.

Смуга в руслі річки з глибинами, які найбільш придатні для судноплавства, називається фарватером. Лінії на дні річкового русла, що з’єднують точки з однаковими глибинами, називають ізобатою. Поперечний профіль (переріз русла) - вертикальна площина, перпендикулярна до напряму течії потоку й обмежена з боків схилами русла, а зверху лінією горизонту.

Основні морфометричні характеристики річкового русла:

Площа поперечного перерізу (w, км²) – певна площа, обмежена поверхнею води й дном річки.

1. Площею (w, м²) живого перерізу w = f₁ (h), яка визначається за виміряними глибинами.

2. Шириною русла (В, м) – відстань між урізами берегів: В = l₁-l₂,

3. Змоченим периметром (Р, м) – довжина підводного контуру поперечного перерізу водотоку і визначається за такою формулою:

P = √b₁² + h₁² + √b₂² + (h₂ – h₁)² + √b_n-1² + (h_n-2 – h_n-1)² + √b_n² + h_n²,

де: b – відстань між промірними вертикалями, м; h – глибина вертикалей, м.

4. Середньою глибиною річки (h_сер) – це відношення площі водного перерізу (w) до ширини річки (В): h_сер = w/ В

5.Гідравлічним радіусом (R) – відношення площі водного перерізу (w) до змоченого периметра Р: R = w/P