Витрати обігу. Торговий прибуток

Основна роль торгового капіталу – перетворення товарної форми вартості на грошову. Цим обумовлюється і місце його функціонування – сфера обігу, в якої додаткова вартість не створюється. Проте оборот торгового капіталу Г – Т – Г’ передбачає не лише відшкодування авансового капіталу, а й отримання прибутку. Якщо торговий капіталіст не отримує прибутку, він вилучить капітал зі сфери обігу і розмістить його в іншу сферу економіки.

Торговий прибуток – особлива форма додаткової вартості, що створюється найманими працівниками у сфері виробництва і присвоюється торговими підприємцями за участь у реалізації товарів, вироблених промисловим капіталом.

Процес реалізації товарів пов’язаний з витратами, які називають витратами обігу. Їх поділяють на чисті та додаткові.

Чисті витрати обігу – пов’язані безпосередньо зі зміною форми вартості, тобто з перетворенням товарної форми капіталу на грошову і грошової на товарну (заробітна плата продавців, касирів, бухгалтерів, утримання торгових контор, витрати на вивчення попиту, цін, рекламу та ін.). З точки зору виробництва додаткової вартості праця цих працівників є непродуктивною, оскільки нею не створюється ні нова вартість, ні у її складі додаткова вартість.

Додаткові витрати обігу – витрати, які пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу (доробка, фасування, упаковка, зберігання та доставка продукції до місць реалізації). Праця і створює додаткову вартість.

Норма торгового прибутку – це відношення додаткової вартості, створеної у виробництві й торгівлі, до суми промислового і торгового капіталу.