Тема 1: Юридична природа і система міжнародного права

Методичні поради до вивчення теми:

Вивчення теми варто розпочати з визначення терміну «міжнародне право», яке використовується сьогодні поряд з терміном «право народів» і є офіційно визнаним у правовій, дипломатичній і зовнішньополітичній практиці. Потрібно простежити історичні етапи його формування, особливості використання і характеристики різними народами, науковими школами тощо.

На окрему увагу заслуговує визначення поняття «міжнародне право», що має численні підходи, залежно від сутності сучасних доктрин, теорій чи концепцій міжнародного права. Розбіжності існують і в тлумаченні понять «предмет міжнародного права» і «об’єкт міжнародного права», які в сучасній науці також ще не усталилися.

Визначення юридичної природи міжнародного права здійснюється, поміж іншим, й через виокремлення характерних особливостей міжнародного права. У цьому питанні слід розрізняти особливості сучасного міжнародного права та особливості класичного міжнародного права.

Система міжнародного права в науці і практиці міжнародного права має неоднозначні підходи до свого аналізу, а тому необхідно встановити різницю між поняттям системи міжнародного права і структури міжнародного права, виділити й охарактеризувати елементи (принципи і норми) і компоненти (інститути і галузі) міжнародного права.

Окремо слід зупинитися на видах і класифікації норм міжнародного права. Юридична обов’язковість норм міжнародного права є головною особливістю, що відрізняє їх від інших норм соціальних систем, що функціонують у міжнародній сфері. І хоч це питання в науці є також дискусійним, більшість дослідників схиляється до винятковості міжнародно-правових норм, як і в питанні співвідношення міжнародного і внутрішнього права.

Висвітлюючи питання джерел міжнародного права, необхідно визначити поняття й види: міжнародний договір, міжнародний звичай, судові рішення і доктрини, нормативні резолюції міжнародних організацій. Нарешті, вагомим джерелом є загальні принципи міжнародного права, закріплені в Статуті Міжнародного Суду й основні принципи міжнародного права, встановлені Статутом ООН, Декларацією про принципи міжнародного права та іншими міжнародними документами.

Питання теми, винесені на самостійне вивчення, тісно пов’язані з попереднім матеріалом і присвячені міжнародному правотворчому процесу. Його сутність потрібно розглядати шляхом характеристики поняття міжнародної правотворчості та основних стадій процесу міжнародно-правового нормоутворення: досягнення згоди інших суб’єктів міжнародного права щодо змісту правил поведінки і досягнення згоди стосовно визнання цих правил як норм міжнародного права. Особливу роль у стабілізації міжнародного правотворчого процесу відіграють принципи правотворчої діяльності, які мають свою класифікацію, мету. Іноді джерелом міжнародних зобов’язань може бути односторонній акт держави, види і значення яких потрібно розглянути.

Сьогодні активним учасником міжнародного правотворчого процесу є громадськість (нація, народ, меншина, громадська організація, міжнародна неурядова організація тощо). Варто зупинитися на формах, сферах і прикладах участі громадськості в міжнародних правотворчих процесах як світового, так і регіонального рівнів.

У питанні кодифікації міжнародного права дається визначення ключового поняття, виділяються напрями і форми кодифікації, дається характеристика основних проблем і перспектив розвитку сучасного міжнародного права.

Завдання для самопідготовки

1. Опрацювати питання лекційного заняття:

1. Поняття міжнародного права.

2. Система міжнародного права.

3. Джерела міжнародного права.

4. Принципи міжнародного права.

5. Співвідношення міжнародного і внутрішнього права.

2. Виписати у словник правничої термінології та дати визначення основних термінів і понять:

міжнародне право, предмет міжнародного права, об’єкт міжнародного права, функція міжнародного права, система міжнародного права, структура міжнародного права, міжнародне публічне право, міжнародне приватне право, інститут міжнародного права, норма міжнародного права, універсальні норми, регіональні норми, локальні норми, партикулярні норми, зобов’язальні норми, уповноважуванні норми, заборонні норми, відсильні норми, джерела міжнародного права, міжнародний договір, міжнародний звичай, принципи міжнародного права, правотворчість, міжнародний правотворчий процес, кодифікація.

3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:

1. Сутність і принципи міжнародного правотворчого процесу.

2. Односторонні акти держави у міжнародному правотворчому процесі.

3. Участь громадськості у міжнародному правотворчому процесі.

4. Кодифікація і подальший розвиток міжнародного права.

4. Виконати тестові завдання для самоконтролю знань з теми:

1. У перекладі з латинської термін “jus gentium” означає:

а) право держави;

б) право народів;

в) природне право;

г) право війни.

2. Загальні принципи міжнародного права закріплені в:

а) Загальній Декларації прав людини;

б) Віденській конвенції про право міжнародних договорів;

в) Статуті Міжнародного Суду;

г) Статуті ООН.

3. Угода між двома й більше державами або іншими суб'єктами міжнародного права, що встановлює, змінює або припиняє їхні взаємні права й обов'язки – це:

а) міжнародні відносини;

б) міжнародні зв'язки;

в) міжнародний договір;