Тема 6. Суб’єкти торговельної діяльності та організаційно-економічні умови їх діяльності

Для здійснення торговельної діяльності у сфері роздрібної торгівлі формується роздрібна торговельна мережа.

Під роздрібною торговельною мережею слід розуміти сукупність різних видів торговельних об’єктів, що забезпечують організацію роздрібної купівлі-продажу товарів і торговельне обслуговування кінцевих споживачів на певній території.

Організаційно-правові форми суб’єктів господарювання, що здійс­нюють роздрібний продаж, досить різноманітні. До них належать:

господарські структури − юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства роздрібної торгівлі;

громадяни, які здійснюють господарсько-торговельну діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

філії, представництва, інші відокремлені підрозділи суб’єктів господарювання (структурні одиниці), утворені ними для здійснення торговельної діяльності без статусу юридичної особи.

Багатоукладна економіка створює умови для організації юридичних осіб різноманітних організаційно-правових форм, які можна поділити на прості і складні (рис. 6.1).

Найпоширенішою організаційною формою господарювання в роздрібній торгівлі є підприємство.

Торговельне підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Залежно від форм власності, передбачених законодавством України, діють такі види підприємств роздрібної торгівлі:

приватне торговельне підприємство, що діє на засадах приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

Рис. 6.1. Види суб’єктів торговельної діяльності

торговельне підприємство, що діє на засадах колективної власності (підприємство колективної власності);

державне торговельне підприємство, що діє на засадах державної власності;

торговельне підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють унітарні та корпоративні торговельні підприємства.

Класифікація видів роздрібної торговельної мережі може бути подана наступним чином (рис 6.2).

Роздрібна торговельна мережа включає сукупність стаціонарних пунктів роздрібного продажу (магазинну торгівлю) та дрібнороздрібну торговельну мережу.

Для характеристики форм організації магазинної роздрібної торгівлі використовують класифікацію роздрібних магазинів, в основу якої покладено низку ознак, що характеризують різні аспекти діяльності торгового підприємства (табл. 6.1).

Рис 6.2. Види роздрібної торговельної мережі

Таблиця 6.1

Класифікація магазинів роздрібної торгівлі

Класифікаційна ознака	Тип магазина	Характеристика
Обсяг послуг	Самообслуговування	Універсами, супер- та мегамаркети, про­понують товари широкого асортименту продовольчих та непродовольчих товарів
Обмежене обслу­говування	Відносно невеликі магазини, пропону­ють товари повсякденного попиту
Повне обслугову­вання	Фешенебельні універмаги, спеціалізовані магазини елітних товарів
Асортимент пропонованих товарів	Спеціалізовані	Пропонують обмежену групу товарів зі значною глибиною асортименту
Вузькоспеціалізовані	Магазини з обмеженим асортиментом однотипної продукції
Універсальні, тор­говельні центри (комплекси)	Пропонують широкий асортимент різноманітних товарів, поєднують функції універсаму та магазину, який торгує зі знижками
Товарна спеціалізація	Продовольчих товарів	Обслуговують мешканців мікрорайону, в якому розташований магазин
Непродовольчих товарів	Як правило, невеликі магазини, пропонують широкий асортимент непродовольчих товарів
Змішані	Комбіновані магазини, які пропонують дуже широкий асортимент товарів
Рівень цін	Елітні товари з ви­сокими цінами	Магазини, які пропонують товари високої якості з повним набором послуг
Магазини звичай­них цін	Торгують стандартними товарами за нижчими цінами завдяки меншим націнкам та більшому товарообігу
Магазини уцінених товарів	Магазини, пропонують широку номенклатуру товарів.
Форма торгівлі	Магазини звичай­ного типу	Обслуговують покупців з прилавку
Магазини самообс­луговування	Вільний доступ покупців до товару, самостійний вибір товарів
Магазини торгівлі за зразками	У торговельній (демонстраційній) залі вис­тавлені зразки товарів у повному асор­тименті, після придбання покупець отримує товар, якій відповідає зразку
Торгівля за поперед­німи замовленнями	Товари описуються в каталогах, на підс­таві яких покупець здійснює попереднє замовлення й отримує товар, що відповідає опису
Дрібногуртові магазини	Відпускають товари дитячим закладам, лікувальним та іншим закритим закладам за безготівковим розрахунком
Фірмові магазини	Створюються товаровиробниками з ме­тою просування на ринок нових товарів, вивчення попиту, проведення маркетингових досліджень

Підприємства роздрібної торгівлі мають забезпечити:

відповідність приміщення (місця) для здійснення торговельної діяльності необхідним екологічним і санітарно-гігієнічним умовам, вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів та охорони праці;

постійний розвиток матеріально-технічної бази підприємст­ва, оснащення його сучасною технікою і обладнанням;

застосування прогресивних форм торговельного обслуговування населення;

наявність на видному місці в торговельному приміщенні асортиментного переліку товарів, чинних санітарних і ветеринар­них правил, правил продажу товарів та іншої необхідної нормативно-технічної документації й дотримання встановлених у них вимог;

продаж товарів громадянам чистою вагою і повною мірою;

наявність державного повірочного тавра та проведення повірки засобів вимірювання, що використовуються у торговельній діяльності для розрахунків із покуп­цями;

наявність правильно оформлених цінників товарів; на вимогу покупця надати йому повну інформацію про виготовлювача, основні споживчі якості товару і його ціну, забезпечити належний рівень обслуговування.

дотримуватися встановленого режиму роботи об’єкта торгівлі;

забезпечити належні умови праці для працівників торгівлі;

забезпечити ведення обліку проданих товарів та подання звітності;

дотримуватися інших вимог, установлених законодавством.

Державне регулювання у сфері внутрішньої торгівлі здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері торгівлі та інші державні органи відповідно до їх компетенції.

Конкретні умови соціально-економічного розвитку, стан кон’юнк­тури ринку та стратегічні орієнтири держави зумовлюють необхідність використання різноманітних методів регулювання (рис. 6.3).

Торговельне підприємство на ринку є одночасно і суб’єктом, і об’єктом ринкових відносин. Економічна система ринкового господарства базується на автономії господарюючих суб’єктів, механізмі ринку та конкуренції.

При розгляді даної теми студенти розглянути основні поняття економічного суверенітету, самоокупності, рентабельності, самофінансування.

Рис. 6.3. Класифікація методів державного регулювання діяльності суб’єктів торговельної діяльності

Забезпечення господарської самостійності торговельного підприємства передбачає створення умов для реалізації його економічного суверенітету як господарюючого суб’єкта, що виражається насамперед у реалізації права та реальної можливості вибору форми підприємництва, виду господарської діяльності, прийняття рішення з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), прийняття самостійних рішень у сфері інвестиційної та фінансової діяльності, організації відносин із засновниками, контрагентами та працівниками.

Юридична відокремленість (самостійність) проявляється в наданні прав юридичній особі, яка має відповідну адресу, рахунки в банках і самостійний баланс, а допомогою якого визначають фінансові результати.

Самоокупність передбачає процес відшкодування витрат на виробництво і реалізацію продукції за рахунок отриманого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Принцип самоокупності означає, що фінансова діяльність підприємства з організації простого відтворення ґрунтується на такому вкладенні коштів, яке обов’язково має окупитись, тобто забезпечувати стабільний кругообіг фінансових ресурсів.

Що стосується принципу самофінансування, то він полягає не тільки в окупності витрат, а й у забезпеченні розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників і вирішенні соціальних питань підприємств за рахунок прибутку та інших власних фінансових ресурсів.

У практиці господарювання кожне торговельне підприємство здійснює багато конкретних видів діяльності, котрі за ознакою спорідненості можна об’єднати в окремі головні напрямки (рис. 6.4).

Рис. 6.4. Взаємоузгоджені головні напрями діяльності торговельного підприємства