Займенник

Використовуючи займенники у професійному мовленні, слід пам’ятати, що:

1. Форми займенників третьої особи (він, вона, воно, вони) після прийменників починаються з н: до нього, біля неї, у них. В орудному відмінку займенники мають н і без прийменника: захоплююся нею, задоволений ними, керувати ним. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу, навперейми), вживаються форми без н: завдяки їй, назустріч йому, навперейми їм.

2. При вживанні займенників третьої особи (він, вона, вони) може виникнути змістова неясність, якщо займенник співвідноситься за родом і числом з кількома іменниками, наприклад у такому реченні: Коли Омельченко познайомився із Забродським, він уже був начальником відділу. Уживаючи займенники, потрібно завжди перевіряти їх зв’язок з іменниками. У цьому реченні двозначність спричинена тим, що займенник він співвідноситься з іменниками Омельченко і Забродський. Якщо займенник стосується другого іменника (Забродський), то у підрядному реченні замість слова він можна вжити вказівний займенник той, який завжди стосується іменника, що є об'єктом у попередньому реченні: Коли Омельченко познайомився із Забродським, той уже був начальником відділу. Якщо слово він заміщає іменник Омельченко, потрібно перебудувати речення, відмовившись від займенника: Познайомившись із Забродським, Омельченко вже був начальником відділу. Або: Омельченко вже був начальником відділу, коли познайомився із Забродським.

3. Типовою помилкою є введення займенника у формі, невідповідній іменникові, який замінюється, наприклад: Сьогодні у мене зібралося дуже цікаве товариство. Майже всіх їх я знаю ще зі школи. У цьому реченні порушується граматична норма, оскільки збірний іменник, який вживається тільки в однині, співвіднесено із займенником вони.

4. Особові займенники можуть вживатися переносно. Так, у науковому і публіцистичному стилях у значенні «я» використовується займенник ми (так зване «етикетне ми»): Нам би хотілося детальніше зупинитися на цій проблемі. У нашому дослідженні ми поділяємо цю точку зору.

Займенник ви використовується під час ввічливого звертання до однієї особи (це так звана пошанна множина): Чого ви, Олексію Степановичу, хвилюєтеся? Мамо, не плачте!

5. Присвійні займенники чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини мають варіанти: (на) моєму – (на) моїм, (на) твоєму – (на) твоїм, (на) нашому – (на) нашім, (на) вашому – (на) вашім, (на) своєму – (на) своїм, (на) їхньому – (на) їхнім. Частіше вживаються перші з наведених паралельних форм, а в науковому й офіційно-діловому стилях вони є єдино допустимими.

6. Форми родового і давального відмінків присвійних займенників мойого, твойого, свойого, мойому, твойому, свойому належать до просторічних. Їх літературними відповідниками виступають форми: твого, свого, моєму, твоєму, своєму.

7. Редагування потребують речення, у яких форми особових займенників їх, його, її у присвійній функції, а також займенники себе, свій співвідносяться з кількома іменниками, що є причиною виникнення двозначності, наприклад: Сергєєв після закінчення консерваторії 5 років грав у камерному ансамблі. Його (?) виступи завжди проходили з аншлагом; Вчителька запропонувала нам описати в домашньому творі свою (?) квартиру. Часто у реченнях присвійний займенник свій є зайвим: За все своє життя не чув нічого смішнішого.

8. Займенник оцей, оця, оці, ота, отой, оті належать до розмовних.

9. Стилістично розрізняються неозначені займенники, утворені за допомогою часток аби-, казна-, хтозна- (абихто, казна-що, хтозна-який) і займенники із частками -небудь і будь- (хто-небудь, будь-який). Перші займенники мають відтінок розмовності, другі вживаються в усіх стилях.

10. Російські займенники любой, другой є омонімами в українській мові до прикметника любий і числівника другий. Міжмовна омонімія є причиною вживання слів любий і другий у невластивому їм значенні. Отже, слід розрізняти відповідники у двох мовах: