Методика визначення кута імпульсів

Якщо спектр аналізованої речовини можна одержати від одного або декількох сканів, то тривалість імпульсу можна відкалібрувати, якщо поступово збільшувати його тривалість і стежити за інтенсивністю сигналів в спектрі. При цьому ми повинні одержати нульову інтенсивність сигналу для імпульсів 180^о і 360^о. Звісно, щоб забезпечити відтворюваність результатів, перед проведенням калібрування слід провести настроювання датчика. Частоту передавача необхідно встановити поблизу спостережуваного сигналу. Це дозволить виключити виникнення небажаних позарезонансних ефектів. Перед калібруванням роблять попередній експеримент - задають тривалість імпульсу набагато меншою за 90^о, наприклад, 2-3 мкс, вимірюють спектр і виконують фазову корекцію сигналу так, щоб одержати сигнал позитивного поглинання. Дані фазові установки використовують в експерименті визначення тривалості 90^о імпульсу. Експеримент полягає у вимірюванні спектрів з послідовно зростаючими величинами тривалості імпульсу (Рис. 2.29). Інтенсивність сигналу спочатку зростає, потім, після 90^о, починає зменшуватись, при 180^о проходить через нуль і стає негативною. Визначення точки, коли інтенсивність точно дорівнює нулю може виявитися неточним через те, що в ній присутній залишковий сигнал з перекошеною фазою, тому вважають, що куту 180^о відповідає спектр із найменшою інтенсивністю.

Рис. 2.29. Калібрування тривалості імпульсу в каналі спостереження. В експерименті застосовувалася імпульсна послідовність із збуджуючим імпульсом, якому задавалися постійні прирости. Максимальний сигнал спостерігається для випадку, коли імпульс виявляється 90°. Перше нульове значення сигналу відповідає 180° імпульсу. Для калібрування можна скористатися як 180° так і 360° імпульсом.

Після визначення за отриманими результатами тривалості 180^о імпульсу, встановлюють таке ослаблення імпульсу в децибелах, що потрібно для проведення експерименту. Як правило, у програмному забезпеченні спектрометра міститься спеціальний файл, в який можна занести параметри імпульсного генератора, що забезпечують отримання 90^о імпульсу. Після настроювання та запам’ятовування, в подальших експериментах можна задавати імпульси безпосередньо в градусах їхнього впливу на вектор намагніченості.