Надпровідність

Так назвали відкрите Камерлінгр-Оннесом у 1911р. явище повного зникнення опору ртуті, охолодженої зрідженим гелієм. Потім надпровідність було виявлено і у інших металів: Al, Zn, Cd, Ті, Ni, Та.

Не переходять у надпровідний стан "королі" високотемпературної провідності: Аu, Аg, Рt, Сu, а також лужно-земельні метали (Li, Na, К) і феромагнетики.

Підбираючи комбінації сплавів, вчені зуміли створити матеріали, надпровідність яких виникала при охолодженні зрідженим воднем (сплави Nb і Gе).

Через 75 років після відкриття надпровідності Мюллер і Беднорц (Швейцарія) виявили надпровідність у "керамік", — спресованих порошків окисів. Першою з таких керамік була суміш оксидів Ва, Lа і Сu.

Цей матеріал виявляв надпровідність при охолодженні зрідженим азо­том (дешевим і простим у роботі).

Заміна Lа на Y ще підвищила температуру переходу у надпровідний стан.

І все ж керамічні надпровідники поки що не знайшли технічного застосування через нестабільність їх складу та погану технологічність (з порошку не вдається виготовляти міцний тонкий дріт).

Для практичного застосування (виготовлення надсильних магнітів, наприклад — для поїздів на "магнітній подушці") все ще використовуються низькотемпе­ратурні надпровідники.

У стадії перспективного проекту — надпровідна лінія електропередачі.