Словник термінів

Абсолютне вимірювання – вимірювання, яке основане на прямому вимірюванні однієї або декількох основних величин та (чи) використанні значення фізичних констант.

Абсолютна похибка вимірювання – абсолютна різниця між результатом вимірювання та умовно істинним значенням вимірюваної величини.

Адаптація – пристосування системи до фактичних умов.

Акредитація – процедура, у ході якої національний орган з акредитації документально засвідчує компетентність юридичної особи чи відповідного органу з оцінки відповідності виконувати певні види робіт (випробування, калібрування, сертифікацію, контроль).

Алгоритм вимірювання – точний припис про порядок виконання операцій, що забезпечують вимірювання фізичної величини.

Аналогові вимірювальні прилади – це вимірювальні прилади, показання яких є безперервною функцією часу, а точніше функцією змінювання вимірюваної величини в часі.

Атестація методики виконання вимірювань – встановлення та підтвердження її відповідності висунутим до неї метрологічним вимогам.

Аудит – перевірка дотримання (виконання) правових норм.

Величина – властивість чого-небудь, яке може бути виділено серед інших властивостей і оцінене тим чи іншим способом, у тому числі і кількісно.

Вимірювання – пізнавальний процес визначення числового значення вимірюваної величини, а також дія, спрямована на знаходження значення фізичної величини дослідним шляхом, порівнюючи її з одиницею вимірювання за допомогою засобів вимірювальної техніки.

Вимір – процедура, за допомогою якої об’єкти дослідження, розглянуті як носії визначених відносин між ними, відображаються в деякій математичній системі з відповідними відносинами між елементами цієї системи.

Вимірювальний перетворювач – вимірювальний пристрій, призначений для формування на своєму виході сигналу, що функціонально зв’язаний із сигналом вимірюваної інформації на вході у формі, зручній для передачі, подальшого перетворення, обробки та збереження.

Вимірювальний прилад – засіб вимірювань, в якому створюється візуальний сигнал вимірюваної інформації.

Вимірювальна техніка – галузь науки і техніки, що вивчає методи і засоби отримання дослідним шляхом інформації про величини, які характеризують властивості і стани об’єктів дослідження та виробничих процесів.

Віртуальний прилад – прилад, що складається з персонального комп’ютера з програмним забезпеченням вбудованою в нього аналого-цифровию платою збору даних.

Відносними вимірювання – значення яких подані як відношення вимірюваної величини до однойменної, умовно прийнятої за одиницю, або ж у відсотках.

Відносна систематична похибка – це систематична похибка вимірювання, виражена як відношення абсолютної систематичної похибки до дійсного чи виміряного значення.

Випадкова похибка – складова загальної похибки вимірювання, яка змінюється випадковим чином (як за знаком, так і за величиною) під час повторних вимірювань однієї і тієї ж величини.

Градуювання – метрологічна операція, за допомогою якої засіб вимірювань (міра або вимірювальний прилад) забезпечується шкалою або градуювальною таблицею (кривою).

Градуювальна характеристика засобу вимірювання – експериментально встановлена залежність між значеннями величин на виході і вході засобу вимірювання, складена у вигляді таблиці, графіка або формули.

Груба похибка – це похибка вимірювання, яка істотно перевищує сподівану за даних умов вимірювання похибку.

Державний реєстр систем сертифікації – офіційний перелік зареєстрованих систем сертифікації.

Декларація про відповідність – документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.

Дисперсія – є мірою відхилення значень випадкової величини від центру розподілу.

Диференційний (різницевий) метод – метод вимірювання, за яким невелика різниця між в имірюваною величиною та вихідною величиною одноканальної міри вимірюється відповідним засобом вимірювання.

Дійсне значення фізичної величини – значення фізичної величини, що знайдене експериментальним шляхом і настільки близьке до істинного значення, що його можна використати замість істинного.

Діапазон вимірювань – метрологічна характеристика засобу вимірювальної техніки, що визначає інтервал значень вимірюваної величини, в межах якого пронормовані похибки засобу вимірювань.

Достовірність – характеристика якості вимірів, відображає довіру до їх результатів.

Еталон одиниці фізичної величини – це засіб вимірювальної техніки, який забезпечує відтворення та зберігання одиниці фізичної величини та передавання її розміру відповідним засобам, що стоять нижче за повірочною схемою, офіційно затверджений як еталон.

Еталон - свідок – вторинний еталон, призначений для повірки збереження державного еталона та для заміни його у разі псування або втрати.

Еталон - копія – є вторинним еталоном, призначеним для зберігання одиниці та передачі її розміру робочим еталонам. Він не завжди може бути фізичною копією державного еталону.

Еталон передавання – вторинний еталон, який призначений для звіряння еталонів, котрі з тих чи інших причин не можуть безпосередньо звірятися один з одним.

Єдність вимірювань – стан вимірювань, за якого їх результати виражаються в узаконених одиницях вимірювань, а характеристики похибок або невизначеності вимірювань відомі із заданою ймовірністю та не виходять за встановлені границі.

Заявник – фізична або юридична особа, яка здійснює обов’язкове підтвердження відповідності.

Забезпечення якості – контроль і оцінка будь-яких аспектів проекта, обладнання чи виду послуг з метою збільшення вірогідності забезпечення встановлених мінімальних стандартів якості.

Засіб вимірювань – засіб вимірювальної техніки, який реалізує процедуру вимірювань, має нормовані метрологічні характеристики, котрий відтворює та (або) зберігає одиницю фізичної величини, розмір якої приймається сталим в межах визначеної похибки протягом визначеного інтервалу часу.

Затвердження типу засобу вимірювання – правовий акт Державної метрологічної служби, що полягає у визнанні типу засобу вимірювання придатним в країні для серійного випуску.

Зовнішні похибки – похибки, пов’язані з відхиленням однієї або декількох впливаючих величин від норальних значень або виходом їх за межі норальної області.

Знак відповідності – захищений у встановленому порядку знак, застосовуваний або виданий відповідно до правил системи сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість у тому, що дана продукція, процес або послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Значення фізичної величини – відображення фізичної величини у вигляді числового значення з позначенням її одиниці.

Ідентифікація – процедура з якої встановлюється відповідність продукції вимогам, які пред’являються до неї в нормативних чи інформаційних документах.

Інструментальна систематична похибка – систематична похибка вимірювання, обумовлена властивостями засобу вимірювання.

Інформація – це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні.

Інформаційно - вимірювальна система (ІВС) – сукупність засобів вимірювальної техніки, засобів контролю, діагностування та інших технічних засобів, об’єднаних для створення сигналів вимірювальної та інших видів інформації з метою надання її споживачеві у потрібному вигляді.

Істинним значенням (фізичної величини) – називається значення фізичної величини, яке ідеально в кількісному та якісному відношенні відображало б певну властивість об’єкта.

Калібрування засобу вимірювань – сукупність операцій, що виконуються з метою визначення метрологічних характеристик та придатності засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) до застосування в певних умовах.

Кваліфікаційні випробування – контрольні випробування установчої серії чи промислової партії, які проводяться для оцінки готовності підприємства до випуску продукції даного типу в заданому обсязі.

Класифікатор – систематизований перелік найменованих об’єктів, кожному з яких у відповідність даний унікальний код.

Клас точності – це задане у відсотках відношення допустимої основної абсолютної похибки вимірювального приладу в робочій частині шкали до верхньої межі діапазону вимірювань.

Компенсаційний метод – метод, при якому дія вимірюваної величини компенсується зразковою.

Консенсус – загальна згода у спірних питаннях, до якої приходять учасники переговорів, з’їздів, конференцій, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості зацікавлених сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних точок зору.

Контролюючий орган – орган, що здійснює за дорученням органу з сертифікації інспектує діяльність.

Контроль технічний – це перевірка відповідності продукції або процесу, від якого залежить її якість, встановленим технічним вимогам.

Концепція – система поглядів на ті чи інші явища, процеси; спосіб розуміння, трактування певних явищ, подій; ідея певної теорії.

Комплекс – сукупність об’єктів стандартизації, складових одне ціле.

Критерій – мірило, вимоги, випробування для визначення або оцінки людини, предмета, явища; ознака, взята за основу класифікації.

Компаратор – вимірювальний прилад, що реалізує порівняння однорідних фізичних величин. Діє за принципом порівняння вимірюваної величини або характеристики (довжини, напруги, кольору тощо) з еталонною.

Математичне моделювання – метод дослідження процесів або явищ шляхом створення їхніх математичних моделей і дослідження цих моделей.

Математична статистика – розділ математики, в якому на основі дослідних даних вивчаються імовірнісні закономірності масових явищ.

Міжнародний стандарт – стандарт розроблений міжнародною організацією стандартизації.

Міра – засіб вимірювальної техніки, призначений для відтворення та зберігання однієї або декількох відомих значень фізичної величини.

Метод – систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити для виконання певної задачі, досягнення мети. Поняття тотожне алгоритму діяльності чи технологічного процесу.

Метод заміщення – метод непрямого вимірювання з багаторазовим порівнянням до повного зрівноваження вихідних величин вимірювального перетворювача з почерговим перетворенням ним вимірюванної величини та вихідної величини регульованої міри.

Метод вимірювання – сукупність способів використання засобів вимірювальної техніки та принципів вимірювань для створення вимірювальної інформації.

Методика виконання вимірювань – сукупність процедур і правил, виконання, яких забезпечує одержання результатів вимірювань з гарантованою точністю.

Метод випробувань – правила застосування певних принципів і засобів випробувань.

Метод безпосередньої оцінки – вимірювана величина зчитується безпосередньо з шкали, табло чи екрану показувального пристрою вимірювального приладу.

Метод порівняння з мірою – полягає в тому, що вимірювана величина порівнюється з величиною, що відтворена мірою.

Метрологія – це наука про вимірювання, методи забезпечення їх єдності та способи досягнення необхідної точності.

Метрологічна служба – мережа організацій, окрема організація або окремий підрозділ, на які покладена відповідальність за забезпечення єдності вимірювань в закріпленій сфері діяльності.

Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки – дослідження засобів вимірювальної техніки з метою визначення їх метрологічних характеристик та встановлення придатності цих засобів до застосування.

Метрологічний контроль – діяльність метрологічних служб центральних органів виконавчої влади, підприємств та організацій з метою перевірки в центральних органах виконавчої влади, на підприємствах (організаціях) дотримання метрологічних норм та правил.

Метрологічний нагляд – діяльність державної метрологічної служби з метою перевірки дотримання метрологічних норм та правил.

Національний (Державний) еталон – первинний або спеціальний еталон, затверджений офіційно як державний.

Надійність – властивість технічних об’єктів зберігати у часі, у встановлених межах значення всіх параметрів, необхідних для виконання технічних (технологічних та ін.) функцій в заданих режимах і умовах застосування.

Національний стандарт – стандарт затверджений національним органом російської федерації по стандартизації.

Нормативний документ – документ, в якому викладені встановлені в процесі стандартизації правила принципи характеристики що стосується різних видів діяльності або їх результатів доступні широкому колу зацікавлених у ньому користувачів.

Нульовий (компенсаційний) метод – це метод, який полягає у порівнянні величини з мірою, а результат впливу величин на прилад зводиться до нуля.

Непряме вимірювання – вимірювання, в якому значення однієї чи декількох вимірюваних величин знаходять після перетворення роду величини чи обчислення за відомими залежностями їх від декількох величин аргументів, що вимірюються прямо.

Об’єкти виміру – реальний фізичний об’єкт, властивості якого характеризуються однією або декількома вимірюваними фізичними величинами.

Орган з акредитації (лабораторії) – орган який керує системою акредитацій лабораторій і провидить акредитацію.

Орган з сертифікації – юридична особа чи підприємець, акредитовані в установленому порядку для виконання робот з сертифікації.

Охорона навколишнього середовища – захист середовища проживання від несприятливого впливу продукції процесу і послуг.

Оцінювання – операція з приписування числа вимірюваної величини.

оцінка відповідності – пряме або непряме визначення дотримання вимог пропонованих об’єкту.

Повірка – встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.

Повірочна схема – нормативний документ, що регламентує метрологічну підпорядкованість засобів вимірювальної техніки, які використовуються для передавання розміру одиниці фізичної величини від еталона або вихідного зразкового засобу вимірювальної техніки до інших засобів вимірювальної техніки із встановленням методів та похибок передавання.

Похибка результату вимірювань – відхилення результату вимірювань від істинного значення вимірюваної величини.

Похибка засобу вимірювань – різниця між показаннями засобу виміру і істинним значенням вимірюваної величини.

Підтвердження відповідності – видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог.

Поправка – значення величини однойменної з вимірюваною, яка вводитися в результат вимірювання для виключення систематичних складових похибки.

Приведена похибка – відношення абсолютної похибки до деякого нормуючого значення.

Принцип вимірювання – фізичне явище або сукупність фізичних явищ, які покладені в основу вимірювання певної фізичної величини.

Пряме вимірювання – вимірювання однієї величини, значення якої знаходять безпосередньо без перетворення її роду. Прямими називаються такі вимірювання, результат одержують безпосередньо за експериментальними даними (вимірювання довжини лінійкою, вимірювання температури термометром, вимірювання тиску манометром).

Продукція – сукупність матеріальних благ, добутих чи створених внаслідок виробничої діяльності.

Робочий еталон – еталон, призначений для передачі розміру одиниці робочим засобам вимірювань.

Розмір фізичної величини – кількісна визначеність величини, притаманна конкретному предмету, системі, явищу або процесу.

Результат вимірювання – значення фізичної величини, отримане шляхом її вимірювання.

Ризик – усвідомлена можливість небезпеки виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв’язку з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими обставинами.

Спостереження – експериментальна операція виконується в процесі вимірювань в результаті якої одержують одне значення з групи значень величини, що підлягають спільній обробці для одержання результатів вимірювань.

Сертифікація – діяльність уповноважених органів з підтвердження відповідності товару (роботи, послуги) обов’язковим вимогам стандарту і видачі документа відповідності.

Сертифікат відповідності – документ, що виданий для підтвердження того, що продукція, система якості, система управління якістю, система управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, визначеного чинним законодавством.

Система сертифікації – сукупність правил виконання робіт з сертифікації, її учасників та правил функціонування сертифікації в цілому.

Система одиниць фізичних величин – сукупність одиниць певної системи фізичних величин.

Система фізичних величин – сукупність взаємопов’язаних фізичних величин, в якій декілька величин приймають за незалежні, а інші визначають як залежні від них.

Систематична похибка – складова загальної похибки вимірювання, яка залишається постійною або закономірно змінюється під час повторних вимірювань однієї і тієї ж величини.

Спільні вимірювання – проводяться водночас вимірювання двох або декількох не одноіменних величин для встановлення залежності між ними.

Сукупні вимірювання – непряме вимірювання, в якому значення декількох одночасно вимірюваних однорідних величин отримують розв’язанням рівнянь, що пов’язують їх різні сполучення, що вимірюються прямо чи опосередковано.

Середнє квадратичне відхилення – у теорії ймовірності і статистиці найпоширеніший показник розсіювання значень випадкової величини відносно її математичного сподівання.

Стандарт – документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов’язковим.

Стандартизація – діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Технічні вимірювання – вимірювання що проводяться у промислових умовах і визначаються зазвичай нижчим класом точності засобів вимірювання, ніж у попередніх двох випадках.

Технічний регламент – законодавчий акт, прийнятий органом влади, що містить обов’язкові технічні вимоги або безпосередньо, або шляхом посилання на стандарт(и), або шляхом застосування взаємопов’язаних стандартів.

Технічне регулювання – це правове регулювання відносин у сфері встановлення, застосування та виконання обов’язкових вимог до продукції або пов’язаних з нею процесів, систем і послуг, персоналу та органів, а також перевірка їх дотримання шляхом оцінення відповідності та/або ринкового нагляду.

Точність вимірювань – параметр, що відображає близькість результатів вимірювання істинному значенню величини, що вимірюється.

Фізична величина – властивість, спільна в якісному відношенні для багатьох фізичних об’єктів (фізичних систем, їхніх станів і процесів, що в них відбуваються) та індивідуальна в кількісному відношенні для кожного з них.

Цифровий вимірювальний прилад – вимірювальний прилад, показання якого представлені в цифровій формі.

Числовим значенням (фізичної) величини – називається число, що дорівнює відношенню розміру фізичної величини, що вимірюється, до розміру одиниці цієї фізичної величини чи кратної (частинної) одиниці.

Якість продукції – сукупність властивостей продукції, які визначають ступінь придатності її для використання за призначенням.