Конституційний статус Автономної Республіки Крим

Аналіз конституційного статусу Автономної Республіки Крим неможливо здійснити без попереднього розгляду змісту самого поняття «автономія».

Термін «автономія» у його найзагальнішому значенні використовується в праві для характеристики певного ступеня самостійності органів, організацій, територіальних, національних та інших спільнот у вирішенні питань їхньої життєдіяльності. Залежно від суб'єкта, характеру та мети надання такої самостійності виділяють конкретні типи, види та форми автономії.

Так, залежно від суб'єкта виділяють два типи автономії:

1) автономія установ (органів, організацій тощо):

2) автономія спільнот (територіальних, національних тощо).

Кожному з цих типів автономії притаманні відповідні види та форми.

Зокрема, можна зазначити такі види автономії установ, як адміністративну (організаційну), фінансову та матеріальну (економічну), що надаються окремим органам та установам з огляду на особливості їхніх функцій, реалізація яких потребує прийняття оперативних рішень (це, наприклад, державні підприємства, наукові установи тощо).

Автономія спільнот може бути територіальною або екстериторіальною).

Територіальна автономія - це самоврядування певної частини території держави, тобто її право (точніше, право громадян, що проживають на цій території та органів, які вони обирають) самостійно вирішувати окремі питання організації та здійснення влади в межах повноважень, установлених конституцією та законами держави. При цьому територіальна автономія може надаватись окремій частині території держави (наприклад, Аландські острови -Фінляндія), кільком таким частинам (наприклад, Придністров'я та Гагаузія - Молдова), всім однопорядковим територіальним одиницям держави (наприклад, області в Італії, суб'єкти федерації у федераціях), всім територіальним одиницям (наприклад, Японія). У більшості випадків під територіальною автономією розуміють самоврядування однієї або кількох територіальних одиниць держави, які характеризуються особливостями національного складу населення, культури, традицій, побуту тощо.

З урахуванням зазначеного вище аналіз конституційного статусу Автономної Республіки Крим дозволяє зробити висновки:

1. АРК є територіальним автономним утворенням у складі України; це - невід'ємна складова частина України, яка в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання (ст. 134 Конституції України).

2. АРК слід розглядати як існуючу в Україні форму адміністративно-територіальної автономії. Незважаючи на наявність окремих атрибутів державності (назва - Республіка, наявність символів - герб, прапор, наявність Конституції) АРК згідно з Конституцією України не характеризується найважливішими ознаками державної автономії - вона не має парламенту, а її представницький орган (Верховна Рада АРК) не наділений законодавчими повноваженнями, він приймає нормативно-правові акти у формі рішень і постанов (ст. 136 Конституції України). Конституція України (ст. 137) встановлює перелік питань, з яких АРК здійснює нормативне регулювання. До них, зокрема, віднесено питання:

1) сільського господарства і лісів;

2) меліорації і кар'єрів;

3) громадських робіт, ремесел і промислів; благодійництва;

4) містобудування і житлового господарства;

5) туризму, готельної справи, ярмарків;

6) музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури, історико-культурних заповідників;

7) транспорту загального користування, автошляхів, водопроводів;

8) мисливства, рибальства;

9) санітарної та лікарняної служб.

3. Відновлення в лютому 1991 р. Кримської автономії, як і її створення в 1921 р. у складі РРФСР, було пов'язане не стільки з національним складом населення, скільки з політичними та історичними факторами, тож її не можна відносити до етнотериторі-альної (національно-територіальної) автономії.

Реальний характер будь-якої автономії визначається колом тих повноважень, що їх конституція та закони держави відносять до її відання. Перелік питань, віднесених до відання АРК, встановлено у ст. 138 Конституції України. Це, зокрема:

1) призначення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, затвердження складу виборчої комісії Автономної Республіки Крим;

2) організація та проведення місцевих референдумів;

3) управління майном, що належить Автономній Республіці Крим;

4) розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової та бюджетної політики України;

5) розроблення, затвердження та реалізація програм Автономної Республіки Крим із питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля - відповідно до загальнодержавних програм;

6) визнання статусу місцевостей як курортів; установлення зон санітарної охорони курортів;

7) участь у забезпеченні прав і свобод громадян, національної злагоди, сприяння охороні правопорядку та громадської безпеки;

8) забезпечення функціонування і розвитку державної та національних мов і культур в Автономній Республіці Крим; охорона і використання пам'яток історії;

9) участь у розробленні та реалізації державних програм повернення депортованих народів;

10) ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або в окремих її місцевостях.

Основними гарантіями АРК. є:

· правова, організаційна, фінансова, майнова, ресурсна самостійність у межах, установлених Конституцією України, яка забезпечує здійснення повноважень АРК;

· врахування органами державної влади України при прийнятті рішень, що стосуються АРК, передбачених Конституцією України особливостей АРК;

· державні гарантії статусу і повноважень, права власності АРК;

· судовий захист статусу і повноважень АРК;

Питання для самоконтроля:

1. Розкрийте конституційні принципи територіального устрою України.

2. У чому полягає відмінність між унітарною державою, федерацією, конфедерацією?

3. Які особливості конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим?

4. Проаналізуйте адміністративно-територіальний устрій України.

Теми для рефератів:

1. Конституційний статус місцевого самоврядування.

2. Конституційні засади територіального устрою України.

3. Правовий статус Автономної Республіки Крим.

Література:

1. Авер 'янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні.- К., 1997.

2. Коментар до Конституції України: Науково-популярне видання.- К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996.

3. Конституційне право України / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського- К.: Ін Юре, 2002.

4. Конституційне право України / За ред. професора В. Ф. Погорілка.-К.: Наук, думка, 1999.

5. Конституційно-правові засади становлення української державності / В. Я. Тацій, Ю. М. Тодика, О. Г. Данильян та ін.- X.: Право, 2003.

6. Конституція України - Основний Закон суспільства, держави, людини: Науково-методичні рекомендації.-К.: УАДУ, 1998.

7. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2002.

8. Кравченко В. В. Конституційне право України у визначеннях та схемах: Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2002.

9. Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України.- К.: Вен-турі, 1995.

10. Федераліст: коментар до Конституції Сполучених Штатів / А. Гамільтон, Д. Медісон, Д. Джей.- К.: Сфера, 2002.

11. Участь громадян у здійсненні місцевого самоврядування: Навчальний посібник / За ред. В. В. Кравченка.- К.: Атіка, 2004.

12. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник.- К.: Юрінком Інтер, 2002.

13. Шаповал В. М. Вищі органи сучасної держави: Порівняльний аналіз.-К.: ПрограмаЛ, 1995.

14. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник.-К.: АртЕк, 1997.

15. Алебастрова И. А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебное пособие.- М.: Юриспруденция, 2000.

16. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран: Учеб-ник для вузов.- М.: ФОРУМ - ИНФРА-М, 1998.

17. Баглаи М. В., Габрнчидзе Б. Н. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для вузов.- М.: ИНФРА-М, 1996.

18. Глухарева Л. И. Права человека в современном мире (социально-философские основи и государственно-правовое регулирование).- М.: Юристь, 2003.

19. Государственное право Германии: В 2 т. Т. 1.- М.: Ин-т государства и права РАН, 1994.

20. Колюшин Е. И. Конституционное (государственное) право России: Курс лекций.- М.: Изд-во МГУ, 1999.

21. Конституционное право: Учебник / Под ред. проф. В. В. Лазарева.-М.: Юристь, 1999.

22. Конституционное право: Учебник / Отв. ред. В. В. Лазарев.- М.: Юристь, 1999.

Нормативні акти:

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 2-го скликання // ВВР.- 1996.-№ ЗО.-Ст. 141.

2. Закон України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію» // ВВР.- 1996.- № ЗО.- Ст. 142.

3. Закон України «Про правонаступництво України» // ВВР.- 1991.-№45.-Ст. 617.

4. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» // ВВР.- 1999.— № 20-21.-Ст. 190.

5. Закон України «Про державну службу» // ВВР- 1993.-№ 52.-Ст. 490.

6. Закон України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» // ВВР.- 1999.- № 5-6.- Ст. 43.

7. Закон України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» // 1998.-№29.-Ст. 191.

Навчальне видання

Варич Оксана Петрівна, Васильєва Ірина Григоровна

ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО- МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

інженерних та інженерно-педагогічних спеціальностей

Відповідальний за випуск: к.філ.н., доц. І.Г.Васильєва

Підписано до друку________Формат 60х84.

Бумага офсетна Умов.друк.арк.___.

Зак. №_____.Тираж ____прим.

© О.П.Варич, 2012

© І.Г.Васильєва І.Г., 2012

© УІПА, 2012