Середовище

Уперше зв'язки між проектуванням організації і середовищем проаналізували Т.Бернс і Г.М.Сталкер.

Вони вивчали структуру організації в кожному типі середовища і з'ясували, що організації, які перебувають у стабільному чи в нестабільному середовищі, мають різні типи організаційних проектів. Ці два типи проектів вони назвали, відповідно, механістичними та органічними.

Механістичні організації найчастіше перебувають у стабільному середовищі. Впевнені в собі, вони будують свою діяльність досить передбачуваними методами за допомогою правил, спеціалізованих посад та централізованої влади. Такі організації досить подібні за природою до бюрократії.

Органічні організації найчастіше трапляються в непостійному та непередбачуваному зовнішніх середовищах, у яких постійні зміни диктують значно вищий рівень гнучкості. Таку модель використовують Motorola (що зазнала швидкого технологічного перепрофілювання) та The Limited (що зіткнулася з постійними змінами у смаках споживачів).

Ці ідеї швидко поширилися у США завдяки працям Пола Р. Лоуренса та Джея У. Лорча. Вони теоретично довели те, що кожен організаційний підрозділ має своє власне середовище і реагує на нього. Лоуренс і Лорч запропонували ще одну класифі­кацію організацій - за двома головними показниками: диференціацією та інтеграцією.

Диференціація - це ступінь, до якого організація структурована на підрозділи. Фірма з великою кількістю підрозділів є диференційованою; організація з невеликою кількістю підрозділів має низький рівень диференціації. Інший показник - інтеграція - є характеристикою рівня співпраці між різними відділами шляхом координації. Якщо кожна одиниця організації конкурує на іншому ринку і має свої власні виробничі потужності, то інтеграція їй не потрібна. Лоуренс і Лорч виявили, що відповідний ступінь диференціації та інтеграції залежить від стабільності середовища, в якому перебуває той чи інший підрозділ організації.