Інфрачервона дефектоскопія

Використання інфрачервоної техніки для діагностики стану конструкцій побудовано на використанні інфрачервоного випромінювання, яке являє собою електромагнітне випромінювання, що займає спектральну область між червоним кінцем видимого спектра з довжиною хвилі λ = 0,74 мкм та короткохвильовим радіовипромінюванням із довжиною хвилі λ = 1...2 мм.

Інфрачервоне випромінювання використовується для знаходження непрозорих для видимого світла включень. Інфрачервоне зображення дефекту можна отримати в прохідному, віддзеркаленому і власному випромінюванні об’єкта.

Приймачі інфрачервоного випромінювання перетворюють його енергію в iншi, якi можуть бути зафіксовані й заміряні звичайним способом, наприклад в електричну, з підключенням та виведенням інформації на монітор ЕОМ. У теплових приймачах реєструється підвищення температури теплочутливого елемента. У фотоелектричних приймачах поглинання інфрачервоного випромінювання призводить до виникнення або зміни електричного струму (напруги). Фотоелектричні приймачі мають селективні властивості, тобто вони чутливі лише у визначеній області спектра. На спеціальних пластинках в інфрачервоному випромiненнi можуть бути отримані фотографії.

Ця властивість дає можливість дистанційно аналізувати якість огороджуючих конструкцій.

Для перетворення інфрачервоного випромiнення в таке, що видно, використовуються тепловiзори або термовiзори. В цих приладах різниця температур відтворюється на екрані телевізора візуально: бiльш світлі ділянки відповідають поверхням із бiльш високою температурою. Тепловiзори дозволяють оцінити якість швів огороджуючих конструкцій, а також їх теплофізичні характеристики.