Креслення моделей

Деталі, що реально існують у різних механізмах, по своїй конструкції можуть мати складні зовнішні й внутрішні форми, дрібні конструктивні елементи, великі розміри, вагу і т.д. Вони не підходять для первісних етапів навчання зображенню на кресленнях об'ємних предметів, тому їх заміняють моделями.

Моделлю в інженерній графіці називають сполучення геометричних тіл, що спрощено відтворяють форму якої-небудь деталі і придатну для використання при навчанні. Кожна модель створюється для рішення певного класу навчальних завдань. Моделі виконують із матеріалу (метал, дерево, пінопласт), але вони можуть бути задані й малюнком, кресленням, словесним описом і т.д.

Приступаючи до роботи з моделями варто пам'ятати, що в моделі відсутня границя між дотичними поверхнями геометричних тіл. Тому на кресленнях моделей розрізи й перерізи штрихуються без яких-небудь розмежувальних ліній.

Простежимо процес створення моделі (рис. 2.7) шляхом об'єднання в одне ціле декількох простих геометричних тіл і надалі використаємо цю модель для нанесення розмірів.

Підставою моделі служить циліндр, співвісно з яким зверху розташовується ще один циліндр меншого діаметра.

Ліворуч, похило до циліндрів, примикає пряма призма, підставами якої є рівнобедрені трикутники, а праворуч – пряма чотирикутна призма квадратного перерізу. Грані трикутної призми перерізають циліндр частинами еліпсів, а чотирикутної – відрізками прямих і частинами окружностей. На деталях ці лінії називають лініями переходу.

Іншим способом створення моделей є спосіб вирахування з основного геометричного тіла, що приймають за початкову форму, інших геометричних тіл менших розмірів або відсікання його частин площинами. На виробництві, при виготовленні реальної деталі, початковою формою є заготівка, над якою проводяться певні технологічні операції (свердління, стругання, фрезерування) із видаленням частини матеріалу для додання деталі остаточної форми.

На рис. 2.8 початковою формою моделі є циліндр із вертикальною віссю, у середині якого співвісно виконано призматичний отвір трикутного перерізу. Одна із граней призматичного отвору займає фронтальне положення. Правий верхній кут моделі вирізаний профільною і фронтально-проекціюючою площинами.

Лінії внутрішнього (невидимого) контуру порожньої моделі на кресленнях зображують штриховими лініями. Моделі як і деталі, які будуть розглядатися надалі, можуть мати складні внутрішні обриси, через що на кресленні може бути багато штрихових ліній. Ці лінії ведуть до помилок при читанні зображеного на кресленні предмета. У таких випадках прибігають до штучного способу виявлення внутрішньої будови за допомогою розрізів.

Принцип виконання розрізів полягає у тому, що одну із частин предмета умовно представляють відсіченою й вилученою. При цьому лінії невидимого контуру стають видимими і зображуються суцільними основними лініями. Звичайно, модель або деталь розсікають площиною, що паралельна якої-небудь площини проекцій і проекціюють на цю площину звичайним способом. Для більшої наочності креслення фігуру перетину, розташовану у січній площині, заштриховують.

Залежно від розташування січної площини щодо горизонтальної площини проекцій, розрізи ділять на горизонтальні й вертикальні. Вертикальні, у свою чергу, розділяють на фронтальні (січна площина паралельна площині проекцій П₂) і профільні (січна площина паралельна П₃). Похилі розрізи виконуються проекціюючими січними площинами.

На різних проекціях моделі розрізи можуть бути виконані різними січними площинами. Їх використають при формуванні зображення тільки на тій площині, якій вони паралельні. На виконання інших зображень вони впливу не мають.

На рис. 2.9 для виявлення внутрішньої будови моделі застосовані горизонтальний, фронтальний і профільний розрізи. Сліди-проекції фронтальної й профільної січних площин збігаються з відповідними площинами симетрії моделі. У цьому випадку положення січної площини на кресленні не відзначається і розріз написом не супроводжується.

Горизонтальна січна площина не проходить через площину симетрії моделі, тому положення її сліда-проекції відзначають на кресленні штрихами розімкнутої лінії, а розріз супроводжується написом: А-А.

Штрихи розімкнутої лінії не повинні перетинати контур зображення. Стрілки, що вказують напрямок погляду, наносять на відстані 2-3 мм від зовнішнього кінця штриха розімкнутої лінії перпендикулярно цьому штриху.

Види й розрізи, використані на кресленні, являють собою симетричні фігури, тому можна поєднувати половину виду й половину відповідного розрізу, розділяючи їх штрих-пунктирною тонкою лінією, що є віссю симетрії.

Якщо на зовнішній поверхні моделі розташована контурна лінія, що збігається з віссю симетрії, наприклад, ребро призми (рис. 2.10, а), то розріз роблять трохи менше половини. Якщо подібна ситуація виникає для лінії внутрішньої поверхні моделі, то зображення розрізають більше половини (рис. 2.10, б). У цих випадках лінію розподілу вида й розріза зображують від руки тонкою суцільною хвилястою лінією.

◊ Чим розрізняються між собою переріз і розріз?

◊ За допомогою креслярського інструмента побудуйте вид справа моделі, зображеної на рис. 2.8.