Аудіометрія. Звукові методи діагностики

Аудіометрія – в медицині (оториноларингологія) один із методів дослідження гостроти слуху, тобто визначення найменшої сили звуку, при якій він сприймається пацієнтом. В основу методу покладено реєстрацію реакції організму, яка викликана звуковою стимуляцією. На підставі результатів аудіометрії визначається відхилення порогу чутності пацієнта від усередненого порогу чутності нормального слуху.

Методи аудометрії використовують не тільки для визначення відхилення гостроти слуху від норми, але й для діагностування причин порушення слуху, а також для слухопротезування, зокрема для підбору та налаштування слухових апаратів.

Аудіометрія проводиться за допомогою спеціальних приладів − аудіометрів – електроакустичних приладів для вимірювання гостроти слуху.

Документ, який фіксує результати обстеження, називається аудіограма − графічне зображення слухової функції, яке дозволяє оцінити ступінь порушень у слуховому аналізаторі.

Види аудіометрії:

● Тональная аудіометрія. Дослідження дозволяє оцінити поріг чутності (в децибелах) типових частот. Тестування проводиться на типових частотах у діапазоні (125 - 8000 гц).

● Мовленнєва аудіометрія. Проводиться для виявлення якості розпізнавання людської мови на різних рівнях звуку (в децибелах ).

Криві однакової гучності - це лінії, на яких людина відчуває звук різних частот однаково гучними.