Загальні організаційно-методичні вказівки. 1.Дане заняття являється теоретичною основою для проведення групових вправ зі студентами по тематиці Механізоване відділення в оборонному бою

1.Дане заняття являється теоретичною основою для проведення групових вправ зі студентами по тематиці Механізоване відділення в оборонному бою. На даному занятті необхідно в теоретичному плані розглянути питання роботи командира відділення по організації оборони в різних умовах обстановки а також розглянути питання дії командира відділення та особового складу відділення при веденні оборонного бою в різних умовах обстановки.

2.При розгляді питань даного заняття необхідно звернути увагу на вимоги Бойового статуту СВ частина ІІІ по організації та веденню оборонного бою механізованим відділенням в сучасних умовах та умовах застосування як звичайної зброї так і зброї масового ураження.

3.При розгляді питання організації оборони необхідно звернути увагу на умови в яких відділення може переходити до оборони та знання студентами основних нормативних показників по обороні механізованого відділення.

Зміст заняття

№ з/п	Етапи заняття, навчальні питання та їх зміст.	Час (хв)	Методичні вказівки

1.	ВСТУПНА ЧАСТИНА 1.Заслухати доповідь чергового 2. Перевірити присутність та зовнішній вигляд студентів і готовність до заняття. 3. Провести коротке опитування. 4Оголосити тему, навчальні питання та порядок проведення заняття	10 хв	Особливу увагу звернути на причини відсутніх студентів. Задати 1-2 питання по попередньому заняттю Оголосити тему. Тему заняття записую на дошці.
.2	Основна частина 1.Основи оборони механізованого відділення. 1.1. Мета оборони і вимоги, які пред’являються до неї. Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об’єкти) місцевості і створити сприятливі умови для переходу до наступу. Шляхи досягнення мети оборони можуть бути: По-перше, поразкою, в першу чергу головного угрупування противника вогнем усіх засобів (авіацією, артилерією, мінометами, танками, БМП(БТР), стрілецькою зброєю) як під час висування, розгортання, атаки переднього краю так і при вклиненні його в глибину оборони. По-друге, мета оборони досягається широким маневром(вогнем, силами і засобами). По-третє, мета оборони досягається стійким утриманням важливих районів місцевості. До них відносяться райони, котрі включають вигідні в тактичному відношенні ділянки з природними перешкодами, які перехоплюють можливі напрямки наступу противника. Без стійкої оборони таких районів неможливо забезпечити ефективне ведення вогню по противнику, проведення сміливого і стрімкого маневру. По-четверте, мета оборони досягається вмілим знищенням противника, який вклинився в її глибину. Виходячи з цього, суть оборони полягає у відбитті наступу переважаючих сил противника, нанесенням йому поразки ударами авіації і вогнем всіх засобів з широким використанням загороджень перед переднім краєм оборони і в глибину в поєднанні з маневром вогню, силами і засобами, рішучими контратаками при одночасному, стійкому утриманні важливих (ключових) позицій, районів місцевості і створення тим самим сприятливих умов для переходу до наступу. Оборона може бути позиційною і маневреною. Це залежить від бойового завдання, наявності сил і засобів і характеру місцевості. Вимоги, які пред’являються до оборони. Сучасна оборона має бути стійкою і активною. Під стійкістю оборони розуміють її здатність протистояти зброї масового ураження, ударам авіації та артилерії, відбивати атаки танків і піхоти противника, а також знищувати противника, який вклинився в оборону або повітряні десанти, які висадилися в тил, аеромобільні та диверсійно-розвідувальні групи. Активність оборони визначається в постійному ураженні противника всіма засобами, нав’язуванні йому своєї волі, створенні невигідних для нього умов ведення бою, в проведенні широкого маневру і рішучих контратак, швидкому знищенні противника, який вклинився в оборону і його десантів, які висадилися. Висока активність оборони не може бути досягнута без її стійкості, а стійкість оборони буде тим вища, чим активніше ведуться оборонні дії. Оборона може бути протитанковою, протиповітряною, протидесантною, глибоко ешелонованою, готовою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником ЗМУ, високоточної зброї і засобів радіоелектронної боротьби. Підрозділи повинні стійко обороняти позиції, які займають навіть в умовах повного оточення і відсутності тактичного зв’язку з сусідами. Вони не мають права залишати займані позиції і відходити без наказу старшого командира. Стійкість і активністьоборони досягається витримкою, непохитністю, наполегливістю військ, їх високим морально-бойовим духом, безперервною розвідкою противника, своєчасним викриттям підготовки його до наступу і можливих напрямків атак; ретельним маскуванням бойового порядку, інженерним обладнанням, створенням ретельно організованої системи вогню, особливо протитанкового в поєднанні з системами інженерних загороджень, опорних пунктів і вогневих позицій; надійною протиповітряною обороною; своєчасним маневром підрозділами, вогневими засобами і вогнем на загрозливому напрямі, негайним знищенням противника, який вклинився в оборону і його десантів, які висадилися; постійно виконувати заходи щодо захисту від ЗМУ, високоточної зброї противника; стійким і тривалим утриманням опорних пунктів в поєднанні з проведенням контратак.	65хв. 30хв.	Навчальне питання записую на дошці і приступаю до розгляду питань. Студенти уважно слухають і ведуть конспект При розгляді цього питання особливу увагу необхідно звернути на шляхи досягнення мети оборони та на вимоги які ставляться до оборони. Викладач акцентує увагу на тому що таке активність та стійкість оборони. Студенти роблять помітки в робочих зошитах.
	1.2. Умови переходу до оборони. Перехід до оборони може здійснюватися в різних умовах обстановки. Під умовами переходу підрозділу до оборони звичайно розуміють конкретно тактичну обстановку (положення, стан і характер дій противника, своїх підрозділів, а також сусідів, умови місцевості та інше), в якій організується перехід до оборони підрозділів. Із усіх елементів обстановки вирішальний вплив на умови переходу підрозділів до оборони здійснює противник. Оборона може підготовлюватись заздалегідь або організовуватись в ході бою в умовах безпосереднього зіткнення і без зіткнення з противником. В умовах безпосереднього зіткнення з противником підрозділи можуть переходи до оборони: – з метою відбиття контратак переважаючих сил противника в ході наступу; – для закріплення і утримання захоплених рубежів; – для прикриття флангів на загрозливих напрямках; – в результаті не вдалого зустрічного бою з переважаючими силами противника. Перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником є найбільш важким. Він буде здійснюватись, як правило, під сприянням вогню противника, при постійній загрозі його нападу, при наявності відкритих флангів і стиків, часто на вигідній для наступаючих місцевості. Крім того, підрозділи спочатку будуть вимушені оборонятися в цьому угрупуванні сил і засобів, в котрому вели наступ. Без зіткнення з противникомпідрозділи можуть переходи до оборони: – при обороні в другому ешелоні; – при переході до оборони під прикриттям підрозділів, які обороняються в смузі забезпечення; – при обороні морського узбережжя, де очікується висадка морського десанту; – для прикриття державного кордону. Перехід до оборони без зіткнення з противником або заздалегідь створює найбільш сприятливі умови для організації підготовки оборони. Командири підрозділів будуть мати, як правило, більше часу, кращі умови для організації оборони, а особовий склад – для інженерного обладнання позицій і опорних пунктів. В такій обстановці з метою прискорення інженерних робіт може бути застосована інженерна техніка. Проте в цих умовах необхідно постійно враховувати, що противник може широко застосовувати зброю масового ураження, піддають опорні пункти обстрілу артилерії або ударами авіації, висадку в глибину оборони тактичних повітряних десантів або розвідувально-диверсійних груп. Все це потребує організації безперервного спостереження, безпосередньої охорони і маскування займаних позицій, підтримка особового складу в постійній готовності до бою. 1.3. Місце відділення в опорному пункті взводу. Підрозділам для оборони назначаються: механізованому відділенню – позиція, (танку – вогнева позиція), взводу і роті – опорний пункт. В опорному пункті взводу відділення може обороняти позицію, що знаходиться в центрі, на лівому чи правому фланзі. Позиції відділень механізованого взводу в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї в лінію. В опорних пунктах, розташованих на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного із відділень взводу з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту (на другій лінії) в 100, 200 м за траншеєю. При загрозі атак з флангу бойовий порядок може будуватися уступом вправо або вліво, а танкового взводу, крім того кутом назад або кутом вперед.		Викладач доповідає умови переходу відділення до оборони та особливості роботи командира відділення в цих умовах. Студенти уважно слухають викладача та ведуть конспект. Викладач викреслює на дошці або показує слайд опорного пункту взводу і наголошує яке місце і роль відділення в бойовому порядку взводу в обороні.
	1.4. Позиції і вогневі позиції відділення, розміщення особового складу і БМП(БТР) на позиції відділення. Механізоване відділення обороняє позицію до 100 м по фронту, яка повинна мати криволінійний профіль. Загальна довжина окопу на відділення може складати приблизно 120-130 м. Прямолінійний відрізок окопу називається фасом. Його довжина може досягати 15 м. На позиції відділення стрільці, кулеметник та гранатометник розташовуються так, щоб усі підступи до неї перед фронтом і на флангах знаходилися під ефективним, особливо фланговим та перехресним вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядалися і прострілювалися. На позиції відділення обладнується вогнева позиція БМП(БТР). Вона може знаходитися в центрі, з правого чи лівого боку, або позаду позиції на віддаленні до 50 м. Крім цього для БМП(БТР) підготовлюється одна-дві запасні позиції. Вона вибирається, як правило, в місці, яке забезпечує скрите її розташування, з таким розрахунком, щоб можна було вести спостереження за противником і вогонь на максимальну відстань, прикривати вогнем особовий склад відділення під час інженерного обладнання позиції, забезпечити групову оборону, можливість вести зосередженого вогню, а також таємні шляхи для маневру з однієї вогневої позиції на іншу. Вогневі позиції повинні мати хороші сектори обстрілу і скриті шляхи відходу та висування. По призначенню вогневі позиції поділяються на основні – для виконання основного вогневого завдання; тимчасові – для виконання окремих завдань; запасні – на випадок необхідності маневру або вимушеного покидання основної позиції; фальшиві – для введення противника в оману. На позиції відділення можуть розташовуватися вогневі засоби старших командирів.		Студенти ведуть запис в зошитах та викреслюють схему опорного пункту взводу.
	1.5. Організація системи вогню в обороні. Вогонь в обороні є головним засобом знищення противника. Для того, щоб він був ефективний, його необхідно організувати в єдину систему, який відповідає задуму бою. Оборона організовується в передбачені боротьби з силами противника, який має перевагу. По кількості вогневих засобів противник буде мати перевагу над взводом, а відповідно, кількісні перевазі необхідно протиставити гарну організацію системи вогню. Система вогню в обороні заключається в організованому розміщенні і умілому використанні вогневих засобів, створенні зон суцільного вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, на флангах і в глибину оборони для знищення в першу чергу танків та інших броньованих машин, а також у швидкому зосередженні вогню на будь-якому загрозливому напрямку або ділянці. Система вогню відділення в обороні включає: – ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони; – зони протитанкового вогню БМП (танків); – зони суцільного багатошарового вогню усіх інших вогневих засобів перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони; – підготовлений маневр вогнем оборони транспортерів (БТР), БМП, танків на загрожуючому напрямку. Вона будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї відділення і засобів які йому придаються, на тісній їх взаємодії і в сполученні інженерними загородженнями і природними перешкодами. Система вогню повинна забезпечувати ураження противника (насамперед його танків і інших броньованих машин на підступах до оброни) перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і в глибині оборони, можливість ведення дійсного фронтального і перехресного вогню. Зосереджений вогонь із стрілецької зброї по наземних цілям ведеться із автоматів і кулеметів на відстані до 600 м, із кулеметів ПК і ПКТ до 1000 м, із великокаліберних кулеметів, встановлених на БТР – 2000м, із танків до – 3500 м, із БМП-1 (осколочною гранатою) – на відстані 2-3 км. Ділянки зосередженого вогню по фронту може бути: для відділення – до 50 м, для танка до 40 м на гармату, для БМП до 25 м на гармату. Зосереджений вогонь готується заздалегідь на шляхах ймовірного висування противника. Для організованого враження противника назначаються рубежі відкриття вогню із ПТУР, із танків, із гармат БМП. Відстань ефективного вогню стрілецької зброї складає 400-600 м, із БМП - 1000-1200 м, із танків 1800-2500 м. Зона суцільного багатошарового вогню - це смуга місцевості перед переднім краєм або позиціями в глибині оборони, в котрій кожна точка місцевості знаходиться під дійсним вогнем усіх видів зброї відділення. Глибина зони суцільного багатошарового вогню із стрілецької зброї може складати 500-800 м, а протитанкового вогню в залежності від відстані прямого пострілу засобів боротьби з танками може досягти 1,5-2,5 км. При організації системи вогню відділенню вказується смуга вогню і додатковий сектор обстрілу. Смуга вогню вказується на місцевості (на карті) чотирма крапками (орієнтирами). Ширина смуги повинна бути не менше фронту оборони підрозділу, а глибина – на відстані дійсного вогню вогневих засобів. Бойовим машинам піхоти (БТР), танкам, гарматам, протитанковим керованим ракетним комплексам (ПКРК), гранатомета, вогнеметам і кулеметам призначаються основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів підготовляється у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися. Готовність системи вогню визначається заняттям БМП (БТР), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.		Викладач дає визначення що таке система вогню и що вона включає. Визначення доцільно дати під запис. Студенти записують визначення в робочі зошити. Викладач звертає увагу на те чим визначається готовність системи вогню.
	1.6. Інженерне обладнання позиції відділення. Інженерне обладнання місцевості є одним із важливих заходів забезпечення бою, сприяє стійкій і активній обороні. Вона повинна відповідати бойовому порядку та характеру бою, який передбачається. На позиції відділення в першу чергу розчищається місцевість для поліпшення спостереження та ведення вогню, відриваються одиночні (парні) окопи та окоп для,БМП (БТР) потім одиночні (парні) окопи з’єднуються між собою в окоп на відділення, який доводиться до повного профілю, а при нестійкому ґрунті, крім того, посилюється одежею крутості та з’єднується суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень; для особового складу обладнується перекрита щілина. Потім відриваються окопи на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для бойової машини піхоти (БТР) та хід сполучення до неї. В окопі на відділення обладнується бліндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи щодо його вдосконалення в бойовому і господарчому відношеннях з метою забезпечення тривалого перебування особового складу в обороні. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир організовує її дообладнання.		Викладач акцентує увагу на тому яке значення має інженерне обладнання позиції відділення в обороні
3.	1.7. Картка вогню відділення Після організації інженерних робіт командир відділення складає картку вогню відділення, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування та відстань до них, положення противника, позицію відділення, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), гранатометів і протитанкових керованих комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета); позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню на флангах відділення; ділянки зосередженого вогню загородження, розташовані поблизу позиції відділення та ті, що прикриваються його вогнем. 2.Організація оборони механізованого відділення в різних умовах бойової обстановки. Робота командира відділення по організації оборони починається з моменту отримання бойового завдання. Завдання на оборону він отримує від командира взводу на місцевості. Послідовність роботи командира відділення при організації оборони буде залежати від умов переходу до неї. В умовах безпосереднього зіткнення з противником: – з’ясувати отримане завдання; організувати швидке захоплення і заняття позиції на вказаному рубежі; поставити завдання особовому складу; – організувати спостереження систему вогню, управління, взаємодію та інженерне обладнання позиції; – вказати основну і запасну вогневі позиції для бойової машини піхоти(БТР), вогневі позиції кулеметнику, гранатометнику та місця автоматникам; Вогнева позиціяБМП (БТР) вибирається в такому місці, щоб забезпнчувалось потайне її розташування, прикриття вогнем особового складу відділення під час виконання ним робіт щодо інженерного обладнання позиції. Надалі командир відділення детально вивчає місцевість, уточнює завдання особовому складу та порядок взаємодії. В умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником, коли перехід до оборони здійснюється за своєчасно, командир відділення буде мати більше часу на її організацію, послідовність його роботи буде іншою. В цих умовах командир відділення зясовує завдання; виводить відділення на вказану позицію; організовує спостереження; вказує основну і запасну вогневі позиції для БМП (БТР), вогневі позиції для гранатометника, кулеметника, стрільцям; віддає бойовий наказ; організовує інженерне обладнання і маскування позицій; визначає відстань до орієнтирів, готує дані для ведення вогню вдень та вночі і складає картку вогню. Отримавши наказ на перехід до оборони командир відділення: – з’ясовує завдання (повинен зрозуміти завдання відділення, а також завдання сусідів, знати час готовності системи вогню, об’єм інженерних робіт та терміни їх виконання, а також порядок виконання бойового завдання); – вивчаючи противника, він з’ясовує, де противник і що він робить, а також місце розташування його вогневих засобів; – при вивченні завдань сусідніх відділень командир уточнює на місцевості кордони і смуги їх вогню на флангах, ділянки зосередженого вогню і як сусіди сприяють відділенню у виконанні завдань; – місцевість командир відділення вивчає в розташуванні противника і перед переднім краєм оборони відділення, потім на позиції відділення і на флангах. При цьому він визначає напрямки ймовірного наступу противника і які ділянки місцевості необхідно особливо надійно прикрити вогнем, які ділянки перед позицією відділення необхідно розчистити для поліпшення огляду і ведення вогню, де краще розташувати кулемет, гранатомет, стрільців і БМП(БТР) Потім він вивчає місце розташування кулеметів, гармат, танків і інших вогневих засобів, які розташовуються на позиції відділення і в її глибині або на флангах та їх завдання; – намічаючи систему вогню, командир відділення передбачає, щоб вона дозволяла відбивати усіма вогневими засобами відділення атак танків і піхоти перед переднім краєм і на флангах, відсіканням піхоти від танків, знищення прорвавшихся на позицію відділення танків і піхоти противника; – основну і запасну вогневі позиції, а також сектори обстрілу БМП(БТР), кулеметів і гранатометів, місця розташування стрільців, командир відділення визначає, виходячи із необхідності ведення вогню по найбільш важливим напрямкам на підступах до позиції відділення і на флангах. В рішенні командир відділення визначає: вогневі позиції – кулемету, гранатомету, БМП(БТР), місця – стрілкам, порядок ведення вогню – при відбитті атаки танків і піхоти противника. У бойовому наказі командир відділення вказує: · орієнтири; · склад, положення і характер дій противника; · завдання взводу; · завдання відділення, позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних та повітряних цілях; місця на ділянках зосередженого вогню взводу, по яких вести вогонь відділенням; · завдання сусідів; · завдання особовому складу відділення; · сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій по ним; · час готовності до оборони і заступника. При постановці завдань особовому складу командир відділення в бойовому наказі вказує: навіднику-оператору, механіку-водію, кулеметнику і гранатометнику – основні і запасні вогневі позиції; стрілкам – місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни в ході бою, а навіднику-оператору і кулеметнику, крім того - основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції. Приклад усного бойового наказу командира відділення,відданого о 19.00 10.06 на вис. “Плоска”. 1. Орієнтири: перший – пеньок, другий – курган, третій – окреме дерево, четвертий – розвилка доріг, п’ятий – жовтий бугор (основний). 2. Противник веде активні бойові дії в 20 км північніше Озерки. Підхід його передових підрозділів на рубіж вис. “Кругла”, “Пісчана” очікується завтра зранку, а дії розвідки в будь-який час. 3. 2 мв переходить до оборони опорного пункту вис. “Груша”, яма (викл.) Івановка з завданням не допустити прориву танків та піхоти противника в напрямку Озерки, Іванівка. Смуга вогню: праворуч – вис. “Груша”, східні схили вис. “Кругла”, ліворуч – яма, східна галявина куща “Рідкий”. Додатковий сектор обстрілу вправо, в напрямку окр. дім. Ділянки зосередженого вогню взводу: 30-1 – окреме дерево, пеньок; 30-2 півд. схил вис. “Пісчана”. 4. М від переходить до оборони позиції окреме дерево, канава з завданням не допустити прориву противника в напрямку вис. “Пісчана”, Іванівка. Смуга вогню: праворуч – окреме дерево, курган; ліворуч – канава, розвилка доріг. Додатковий сектор обстрілу – праворуч, в напрямку кущів. Ділянки зосередженого вогню відділення: 30-1 – окремий кущ, пеньок; 30-2 – ор. 3, окреме дерево. 5. Праворуч 1 м від. переходить до оборони позиції на вис. “Груша” з завданням не допустити прориву противника в напрямку ор. 2, окр. дерево. Смуга вогню ліворуч – вис. “Груша”, ор. 3. Ліворуч 3 м від. переходить до оборони позиції кущі, яма з завдання не допустити прориву противника на зах. схили вис. “Плоска”. Смуга вогню праворуч – кущі, ор. 1. 6. Наказую: Навіднику-оператору БМП рядовому Попову – основна вогнева позиція – за перекритою щілиною ліворуч ходу сполучення. Сектори обстрілу: основний – ор. 2, ор. 5, додатковий – в напрямку ор. 4. Запасна вогнева позиція – у бугра. Основний сектор обстрілу – кущі, зламане дерево; додатковий – ліворуч на окреме дедево. Механіку-водію БМП рядовому Смирному сумісно з оператором-навідником відтрасувати окоп і приступити до його відривання. Кулеметнику рядовому Сухову – основна вогнева позиція – ліворуч окремого дерева. Сектор обстрілу: основний – ор. 2, ор. 3; додатковий – праворуч, в напрямку кущів. Запасна вогнева позиція позаду 50 м. Сектори обстрілу: основний – півн. окраїни Іванівка, окр. дерево; додатковий – ліворуч, на вис. “Груша”. Гранатометнику рядовому Іваненко – основна вогнева позиція – праворуч канави, запасна вогнева позиція – у бугра. Снайперу рядовому Котенку – основна вогнева позиція – праворуч ходу сполучення, запасна – ліворуч окремого дерева. Спостереження вести в секторі ор. 2, ор. 4, виявлені цілі знищувати самостійно. Стрілку рядовому Хоменко – місце для стрільби праворуч гранатометника, підготувати вогонь у напрямку ор. 4. Іншим стрілкам завдання ставиться аналогічно. Спостереження за наземним та повітряним противником вести всьому особовому складу. Низько летячі повітряні цілі противника знищувати зосередженим вогнем за моєю командою. Вогонь БМП (БТР) відкривати з виходом противника на рубіж вис. “Кругла”, і згин дороги. З виходом танків і піхоти противника на рубіж ор. 2, ор. 4 знищити їх вогнем усіх засобів. При виході противника у фланг або в тил позиції відділення захищати позицію вогнем БМП (БТР), кулемета, гранатомета з запасних вогневих позицій. 7. Сигнали: – оповіщення про повітряного противника – голосом “Повітря”, по радіо – “444”; про радіоактивне зараження – голосом “Радіаційна небезпека”, по радіо – “222”; про хімічне зараження – голосом “Хімічна тривога”, по радіо – “333”, сигнальний патрон СХТ, за цими сигналами надіти протигази, закрити люки і жалюзі і продовжити виконання завдань; – управління і взаємодія: бойова тривога – сигнальний патрон червоного вогню, голосом “До бою”, по радіо – “555”. Відкрити вогонь: по ділянці 30-1 голосом “Вітер”, по радіо – “777”. Перехід на запасну вогневу позицію – голосом “Перевал”, по радіо – “888”. 8. Готовність системи вогню – через 30 хв. відривку окопів для стрільби стоячи закінчити до 3.00. Готовність окопу на відділення 6.00 наступного дня. Заступник – старший стрілок. Після отримання завдання особовий склад відділення приступає до відривання і маскування окопів, розчищення смуги огляду обстрілу. Організувавши оборону, командир складає карточку вогню відділення. Карточка вогню значно полегшує командиру відділення управління вогнем. Командир швидко і точно може визначити необхідний приціл для ураження цілі, здійснити цілевказівки від орієнтира і поставити вогневі завдання, зосередити або розподілити вогонь, перенести його з одної цілі на іншу. Склавши карточку вогню, командир відділення добивається безперервного удосконалення позиції відділення, крім основної позиції кожний солдат відділення повинен обладнати запасну і хибну позицію. З однієї позиції солдат не повинен довго вести вогонь, в бою потрібно міняти позиції, інакше солдат буде помічений і знищений противником. Перехід на запасні позиції здійснюється тільки з дозволу старшого начальника (командира взводу). 3.Ведення оборони механізованим відділенням в різних умовах бойової обстановки. До переходу противника до наступу особовий склад відділення в залежності від обстановки проводить інженерне обладнання позиції, допомагає механіку-водію в технічному обслуговуванні БМП. На позиції відділення постійно несуть службу спостерігачі і черговий кулеметник або автоматник, які розташовуються на тимчасовій або запасній вогневій позиції і знаходяться в постійній готовності до відбиття раптового нападу противника, а також до знищення його малих груп, які ведуть розвідку або які роблять спробу проробити проходи в наших загородженнях. При нанесенні противника ядерного удару особовий склад відділення швидко займає найближче укриття або лягає на дно окопу (траншеї), а після проходження ударної хвилі готуються до бою. З початком вогневої підготовки противника спостерігач веде спостереження, а інший особовий склад відділення за командою командира укриваються в щілині, в укритті, в БМП (БТР) в готовності швидко зайняти свої місця на позиції для відбиття атаки противника. За сигналом оповіщення про радіоактивне і хімічне зараження особовий склад відділення швидко надягає протигази, при необхідності і інші засоби індивідуального захисту, не зупиняючи виконувати завдання. Засоби захисту солдати знімають тільки за командою командира. З початком руху противника в атаку командир відділення через спостерігачів або особисто подає сигнал бойової тривоги (команда “До бою”) за цим сигналом солдати відділення негайно виходять із укриття, швидко займають свої місця на позиції і готуються до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на відстань дійсного вогню зброєю відділення. По мірі підходу противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої потужності. Танки та інші броньовані машини противника знищуються вогнем БМП, гранатометами і протитанковими гранатами, а піхоту яка спішилась – із кулемета і автомата. Командир відділення зосереджує вогонь всього відділення по противнику, який найбільш приблизився до позиції відділення, а також по піхоті, яка долає загородження по проходам. Ручні протитанкові гранати слід кидати, коли танки наближаються до позиції на 25-30 м, так як на такій відстані можна надійно уразити танк. Якщо танкам противника вдалось прорватися до позиції відділення то кожний солдат, на якого рухається танк, повинен укритися на дно траншеї і після проходження танка через неї знищують його гранатою. Стрілецька зброя відділення використовується проти атакуючої піхоти з метою відсічення її від танків. Влучний фланговий вогонь і раптовий вогонь з близької відстані наносять більше втрат противнику і наводить на противника приголомшуючі дії. З підходом піхоти противника до позиції на відстань 40-30 метрів відділення закидають його гранатами і знищують його вогнем в притул. Якщо піхота противника ввірветься на позицію-відділення знищує його гранатами, пострілами в притул та в рукопашній сутичці штиком і прикладом, не допускаючи захоплення окопу відділення та просування по ходу сполучення. Відділення повинно вести завзяту боротьбу з противником і утримувати свою позицію навіть при оточенні. Для успішних дій в обороні від особового складу потребується пильності, мужності, ініціативи, швидкості дій, високої майстерності володіння зброєю, а головне – намагання утримати свою позицію і знищити атакуючого противника. Якщо перед фронтом відділення атака противника буде відбита, командир відділення переносить вогонь на піхоту і танки противника, який атакує сусідні відділення, частина вогневих засобів виділяється для знищення противника, який заліг або відходить перед фронтом відділення. При відбитті атаки противника відділення взаємодіє з вогневими засобами розташованими поблизу позиції відділення. Це досягається вказівкою цілей для гармат, танків і БМП (БТР), знищення розрахунків гармат і танків противника вогнем відділення. При вклиненні противника в проміжки з сусідами, а також при обході позиції відділення, частина сил займає запасні окопи, ходи сполучення і здійснює знищення противника вогнем у фланг. В тих випадках, коли противник одночасно атакує позицію відділення з фронту і частиною сил прорвався у глибину нашої оборони, відділення знищує противника перед фронтом а того, що прорвався в глибину знищується вогнем підрозділів які розташовані в глибині опорного пункту взводу і роти. Прорив окремих танків через позицію відділення, ще не означає що противник прорвав оборону. Потрібно всіма засобами, які є в розпорядженні командира відділення не допустити прориву його піхоти. Танки, які прорвалися через передню позицію будуть знищені протитанковими засобами, які розташовані в глибині оборони. Підведення підсумків заняття. - нагадати тему, мету, навчальні питання та ступінь досягнення мети; - оголосити оцінки студентам, які були отримані в ході проведення заняття; - відповісти на запитання студентів; - дати завдання для самостійної підготовки; - дати команду черговому на закінчення заняття.	20хв. 15хв. 5хв.	Картка вогню це бойовий документ і обов’язково оформляється командиром відділення. Викладач висвічує слайд і коментує його.Студенти в часи самостійної роботи викреслюють картку з БС СВ ч.ІІІ додаток №11. Викладач оголошує наступне питання і приступає до його розгляду. Студенти уважно слухають і ведуть конспект. Обов’язки командира відділення при переході до оборони в різних умовах необхідно дати під запис в робочі зошити. Студенти ведуть запис в робочих зошитах. \ Пункти бойового наказу викладач дає під диктовку. Студенти ведуть запис в зошитах. Викладач звертає увагу на те що приклад бойового наказу командира відділення наведено в підручнику ТАКТИКА а також є на стендах в класах. Більш детально його зміст буде розглянуто при проведенні групових вправ. Необхідно звернути увагу на те що завдання підлеглим віддаються в наказовій формі і без двояких тлумачень. Студенти слухають викладача і ведуть конспекти. Необхідно підкреслити що командир відділення несе персональну відповідальність за виконання цієї вимоги підлеглими. Викладач оголошує наступне питання і приступає до його розгляду. Студенти слухають викладача і ведуть записи в зошитах. Необхідно звернути увагу на те що успіх виконання поставленого завдання відділенням залежить від умілих і рішучих дій в бою кожного солдата. Студенти уважно слухають викладача і ведуть записи в робочих зошитах. Викладач підводить підсумки заняття і указує що наступне заняття СЕМІНАР по двох заняттям. Необхідно викреслити картку вогню механізованого відділення в кольорах, доповнити конспект і підготуватись до семінару.

Розробив:

Старший викладач ПМГ-1________________________І.Г.Снігир

«____»________________2010__року.

	Главная \| Случайная страница \| Контакты \| Мы поможем в написании вашей работы!