Основні визначення

Напрями забезпечення безпеки інформації — це нормативно-правові категорії, орієнтовані на забезпечення комплексного захисту інформації від внутрішніх та зовнішніх загроз на державному рівні, на рівні підприємства або організації, на рівні окремої особистості.

З урахуванням практики, що склалася на теперішній час, виді­ляють наступні напрями захисту інформації [80]:

• правовий захист — це спеціальні закони, інші нормативні акти, правила, процедури та заходи, що забезпечують захист інформації на правовій основі;

• організаційний захист — це регламентація виробничої діяльності та взаємовідносин виконавців на нормативно-правовій основі, яка виключає або послаблює нанесення будь-яких збитків виконавцям;

• інженерно-технічний захист — це використання різноманітних технічних засобів, що перешкоджають нанесенню збитків.

Крім того, заходи захисту, орієнтовані на забезпечення безпеки інформації, можуть бути охарактеризовані цілим рядом параметрів, що відображають, окрім напрямів, орієнтацію на об'єкти захисту, характер загроз, способи дій, їх розповсюдження, охоплення та мас­штабність.

Так, за характером загроз заходи захисту орієнтовані на захист інформації від розголошення, витоку та несанкціонованого досту­пу. За способом дії їх можна поділити на попередження, виявлення, припинення та відновлення збитків або інших утрат. За охоплен­ням заходи захисту можуть розповсюджуватися на територію, бу­дівлю, приміщення, апаратуру або окремі елементи апаратури. Мас­штабність заходів захисту характеризується як об'єктовий, груповий або індивідуальний захист.

Розділ 7 Основи безпеки інформаційних ресурсів