Забезпечення інформаційно-психологічної безпеки

Функції державної системи забезпечення інформаційно-психологічної безпеки

Державна системи забезпечення безпеки в галузі психосфери по­винна здійснювати наступні функції:

• організація та проведення досліджень у галузі створення та розповсюдження деструктивної інформації, захисту від такої інформації;

• організація розробки та прийняття стандартів інформаційно- психологічної безпеки;

• своєчасне виявлення загроз інформаційно-психологічній безпеці та їхніх джерел, розробку пропозицій зі зняття або локалізації цих загроз;

• організація обліку та контролю за джерелами загроз неусвідом- люваного інформаційного впливу;

• оповіщення спільноти про наявність природних комплексів та антропогенних зон, а також; про діяльність осіб та організацій, які порушують законодавство в галузі інформаційно-психологічної безпеки;

• організація та здійснення психоекологічної експертизи;

• організація системи ліцензування, сертифікації та експертизи в галузі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки;

Частина, І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

• організація системи ліцензування, сертифікації та експертизи в галузі створення та розповсюдження навчально-методичної, рекламної продукції, творів аудіо- відео- і візуального мистецтва в галузі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки;

• розробка програм захисту населення від деструктивних психологічних впливів та організація навчання з методів захисту;

• розроблення порядку атестації, підготовки та атестації спеціалістів, що використовують засоби та методи впливу на психіку людини та осіб, які працюють із засобами масової інформації та комп'юнікації, визначення порядку експорту та імпорту засобів та методів неусвідомлюваного інформаційного впливу в галузі культури та мистецтва, медицини, технологій харчової промисловості та харчових продуктів, а також; засобів захисту, оброблення та дешифрування і контролю від такого впливу;

• сприяння розробці та прийняттю норм міжнародного права в галузі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки;

• контроль за роботою засобів масової інформації, інформаційно- ретрансляційних та кабельних мереж; у галузі захисту населення від деструктивної та нав'язуваної (рекламної) інформації.

Структура державної системи забезпечення інформаційно-психологічної безпеки

Для здійснення державної політики в галузі забезпечен­ня інформаційно-психологічної безпеки відповідно до заявлених принципів повинна формуватися державна система забезпечення інформаційно-психологічної безпеки, яка складається з органів, сил та засобів забезпечення інформаційно-психологічної безпеки (рис. 4.7).

До державної системи забезпечення інформаційно-психологічної безпеки повинні входити наступні органи: рада безпеки, служба без­пеки, міністерство оборони, міністерство охорони здоров'я, міністер­ство з надзвичайних органів, інші міністерства та відомства, що ма­ють відношення до інформаційних засобів та процесів у державі, а також; правоохоронні органи та їхні територіальні галузеві підрозді­ли.

Уряд держави може створювати повноважний орган для забез­печення інформаційно-психологічної безпеки.

Координація діяльності органів державної влади зі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки повинна здійснюватися Прези-

Частина, І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

дентом держави через відповідно призначену посадову особу з адмі­ністрації президента.

Органи державної системи забезпечення інформаційно-психологічної безпеки повинні інформувати органи державної влади та органи місцевого самоврядування про джерела загроз інформаційно-психологічній безпеці та про прийняті заходи із забезпечення безпеки.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зо­бов'язані враховувати вказану інформацію при прийнятті відповід­них рішень у межах своєї компетенції.

Сили та засоби інформаційно-психологічної безпеки

До сил забезпечення інформаційно-психологічної безпеки звичай­но відносять:

• органи державної влади;

• головні та провідні науково-дослідні, науково-технічні, проектні, конструкторські та інші державні організації, які здійснюють дослідження та розробки в галузі створення засобів і методів захисту від неусвідомлюваних інформаційних впливів на психіку та фізіологію людини;

• органи ліцензування при міжвідомчій координаційній раді та при регіональний службах інформаційно-психологічної безпеки на місцях;

• навчальні заклади з підготовки та перепідготовки кадрів у галузі інформаційно-психологічної безпеки;

• особи, уповноважені органами державної системи забезпечення інформаційно-психологічної безпеки, та організації, що здійснюють окремі функції із забезпечення інформаційно-психологічної безпеки.

Органи державної системи забезпечення інформаційно-психологічної безпеки для реалізації покладених функцій можуть використовувати наступні основні засоби:

• контроль існуючих потенційних засобів та реєстрацію виявлення джерел телевізійних радіо- і кабельних ретрансляційних мереж;, інформаційних кабельних та ретрансляційних мереж; як джерел загроз безпеці та контроль за забезпеченням інформаційно- психологічної безпеки;

• ліцензування діяльності організацій та осіб, зв'язаних із застосуванням засобів і методів неусвідомлюваного інформаційного

Розділ 4 Психологічна, війна, та інформаційно-психологічна безпека

впливу;

• сертифікацію засобів і методів неусвідомлюваного інформаційного впливу;

• експертизу з метою забезпечення інформаційно-психологічної безпеки (психологічна експертиза).

Ліцензування в галузі забезпечення інформаційно-психологічної

безпеки

Ліцензування діяльності осіб та організацій, зв'язаної з застосува­нням свідомого, неусвідомлюваного та комплексного інформаційного впливу, повинно здійснюватися повноважними органами відповідно до законів держави та порядку ліцензування.

Громадяни держави, іноземні громадяни, особи без громадян­ства, організації та релігійні групи, що знаходяться на території дер­жави, та здійснюють діяльність із застосуванням неусвідомлюваного впливу на психіку людини, одержують ліцензію на цей вид діяльно­сті, у тому числі:

• фізичні особи, що мають від природи здібності неусвідомлюваного впливу на інших осіб, і організації, із якими дані особи зв'язані трудовими відносинами;

• фізичні особи та організації, що використовують у своїй діяльності генератори фізичних полів та випромінювань та інші спеціальні засоби, що використовуються для неусвідомлюваного інформаційного впливу на психіку людини.

Підлягає обов'язковому ліцензуванню діяльність, зв'язана з роз­робкою засобів і методів неусвідомлюваного інформаційного впливу на психіку людини.

Ліцензійні вимоги та умови повинні включати поряд з іншими та­кож; кваліфікаційні вимоги до пошукачів ліцензії (фізичних осіб, які є індивідуальними підприємцями, і працівників юридичної особи).

У ліцензуванні продукції та діяльності фірм (організацій) повинні брати участь представники служб інформаційно-психологічної без­пеки та спеціалісти з методів непрямого впливу (сугестія, нейролін-гвістичне програмування, аутотренинг і т.ін.), психології, семантики культури, інформатики та релігії.

Необхідною умовою одержання ліцензії є одержання сертифікатів на спеціальні методи та засоби, що використовуються при здійсненні ліцензованої діяльності.

Частина, І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

Державні органи повинні мати право на діяльність із застосува­нням неусвідомлюваного інформаційного впливу в межах своєї ком­петенції, яка встановлена діючим законодавством.

Нагляд за виконання умов, передбачених ліцензією на діяльність, зв'язану з використанням неусвідомлюваного інформаційного впли­ву, повинен здійснюватися прокуратурою, державними контрольни­ми органами, органами ліцензування в межах їхньої компетенції.

Сертифікація засобів і методів неусвідомлюваного інформаційного

впливу

Обов'язковій сертифікації підлягають методи та засоби неусві­домлюваного інформаційного впливу, що застосовуються фізичними та юридичними особами:

• засоби та методи впливу, що застосовуються фізичними особами, які володіють від природи здібностями неусвідомлюваного впливу на інших осіб та об'єднання цих осіб;

• засоби масової інформації, інформаційні та телекомунікаційні мережі;

• генератори фізичних полів і випромінювань та інші спеціальні засоби, що використовуються фізичними особами та організаціями у своїй діяльності.

Порядок сертифікації встановлюється урядом держави.

Експертиза з метою забезпечення інформаційно-психологічної безпеки (психоекологічна експертиза)

Державна психоекологічна експертиза проводиться з метою перевірки діяльності фізичних і юридичних осіб, суспільних об'єд­нань і організацій, державних органів на відповідність до державних стандартів психоекологічної безпеки.

Державна психоекологічна експертиза здійснюється організація­ми, уповноваженими урядом держави.

Державна психоекологічна експертиза може проводитися за до­рученням органів забезпечення інформаційно-психологічної безпеки, а також; за заявками.

Із заявою на проведення психоекологічної експертизи можуть звертатися особи, що піддалися деструктивному інформаційному впливу, а також; особи, що діють у їхніх інтересах відповідно до ци-

Розділ 4 Психологічна, війна, та інформаційно-психологічна безпека

вільного права (дії у чужому інтересі), у тому числі їхні родичі, до­вірені особи роботодавці, суспільні організації.

Якщо в результаті психоекологічної експертизи виявлені інфор­маційні впливи на психіку людини, що призвели до її деструктивної зміни, особі, що була піддана такому впливові повинна надаватися медична допомога відповідно до діючого законодавства.

Порядок проведення психоекологічної експертизи повинен регу­люватися законодавством держави.

Висновки психоекологічної експертизи можуть бути обжалувані у суді або арбітражному суді встановленим порядком.

Контроль за забезпеченням інформаційно-психологічної безпеки

Контроль за забезпеченням інформаційно-психологічної безпеки на території держави повинен здійснюватися органами державної влади, що входять до державної системи забезпечення інформаційно-психологічної безпеки у рамках їхніх повноважень, уповноваженими органами.

При здійсненні контролю за забезпеченням інформаційно-психологічної безпеки уповноважені органи повинні проводити кон­троль за діяльністю діючих засобів масової інформації, телевізійних і телекомп'юнікаційних мереж;, роботою ліцензійних органів, суспіль­них рад, комісій і груп, реєстрацію всіх потенційних та виявлених джерел загроз безпеці, формувати та вести державний кадастр та­ких джерел загроз.