Ефективність психологічного впливу в психологічній операції

Ефективність психологічного впливу — ступінь реалізації мети психологічної війни. Залежить від цілого ряду факторів, які поділяються на передумови сприйняття психологічного впливу й пе­редумови засвоєння змісту психологічного впливу.

Сприйняття психологічного впливу

Сприйняття [perception] — це процес відображення у свідомості людини предметів та явищ об'єктивного світу, що діють у даний мо­мент на органи чуття, ставлення до чого-небудь, реагування на щось певним чином.

Під сприйняттям психологічного впливу розуміють сприйняття інформації об'єктом психологічного впливу. Ефе­ктивність сприйняття впливу в першу чергу залежить від одного з ключових психічних процесів — сприйняття навколишнього світу, а також; від сприйняття соціального.

Сприйняття навколишнього світу (перцепція) представляє собою цілісне відображення предметів, ситуацій і подій, що вини­кає внаслідок безпосереднього впливу подразників на органи чуття людини.

Органи чуття [senses, organs of sense] — це органи зору, слуху, гравітації, нюху, смаку, дотику, що складаються з чутливих нерво­вих клітин і допоміжних структур. Вони сприймають і попередньо аналізують різноманітні подразнення, що отримуються організмом із зовнішнього і внутрішнього середовища; передають інформацію в

Розділ 4 Психологічна, війна, та інформаційно-психологічна безпека

центральну нервову систему. Органи чуття сприяють найбільш до­сконалому пристосуванню організму до навколишнього світу. Сприйняття являє собою комплексний процес, який включає:

• відображення стимулу й ситуації;

• їхню реєстрацію;

• інтерпретацію сприйнятого;

• відповідну реакцію на сприйняте.

Будь-який акт здійснюється у формі конкретних образів, які в більшій або меншій мірі зв'язані з іншими психічними пізнавальними процесами — мисленням, пам'яттю, увагою — і спрямовуються мо­тивацією, мають певне емоційне забарвлення. При організації пода­вання інформації, необхідно завжди враховувати емоційний настрій об'єкта й здатність інформації, що повідомляється, викликати саме ті переживання, які загострюють сприйняття її (інтерес, цікавість, здивування).

Інформація повинна організовуватися й подаватися таким чином, щоб сприяти розрядці емоційної напруги, що виникає в об'єкта в процесі психологічного впливу. Це формує його довіру до суб'єкта, яка проявляється в подальшому у формі готовності до одержання і засвоєння нових подібних повідомлень. Розрізняють сприйняття, адекватне реальності та ілюзорне сприйняття.

Під соціальним сприйняттям розуміють сукупність процесів міжособистністного й міжгрупового сприйняття. Інша назва — соці­альна перцепція.

Сприйняття міжособистністне — це сприйняття, розуміння й оцінка людини людиною (одними людьми інших людей). Специфіка такого сприйняття у великому ступені упередженості, що знаходить свій прояв у суцільності пізнавальних і емоційних компонентів. У процесі міжособистністного сприйняття виникає ряд психологічних ефектів, серед яких ефекти новизни, первинності, стереотипності, ореолу.

Ефект новизни виникає при сприйнятті людьми один одного. Полягає в тому, що по відношенню до знайомої людини найбільше значення має остання, тобто більш нова інформація про неї, а по відношенню до незнайомої людини більше значення має перша ін­формація.

Ефект первинності представляє собою психологічний ефект, суть якого в тому, що ймовірність пригадування декількох перших елементів однорідного матеріалу більш висока, ніж; середніх (при цьому, чим більший обсяг пред'явленого матеріалу та чим вищий

Частина, І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

темп його подавання, тим менша кількість перших елементів запа­м'ятовується).

Ефект стереотипності виражається у спрощеному й схемати­чному, але стійкому уявленні про будь-що (або будь-кого). Стерео­типи стихійно формуються в умовах дефіциту інформації, або не­здатності індивіда інтерпретувати її адекватно. Стереотип ніколи не буває істинним, він завжди містить тенденційні, наперед задані ха­рактеристики явища, тому завжди неадекватний йому. Стереотип узагальнює явища за принципом зовнішньої подібності або випадко­вого збігу, проте не аналізує його глибинну сутність.

Ефект ореолу (франц. aureole — сяяння, від лат. aureolus — золотий) полягає в розповсюдженні первинної загальної оцінки лю­дини (людей) на сприйняття її (їх) учинків і особистих якостей. Так, якщо перше враження про людину (людей) в цілому прихильне, то в подальшому вся її (їхня) поведінка, риси і поступки починають пе­реоцінювати в позитивну сторону. У них виділяють і перебільшують тільки позитивні моменти, а негативні якби недооцінюють, або вза­галі не помічають. Якщо ж загальне перше враження про будь-яку людину (людях) виявилося негативним, то навіть позитивні її (їхні) якості та поступки в подальшому не помічають, або недооцінюють на фоні гіпертрофованої уваги до недоліків.

Міжгрупове сприйняття представляють такі процеси соціаль­ного сприйняття, в яких як суб'єктом, так і об'єктом сприйняття виступають групи соціальні або спільності. Специфіка міжгрупово-го сприйняття полягає:

• в об'єднанні індивідуальних уявлень в деяке ціле, яке якісно відмінне від елементів, що його складають;

• в тому, якщо міжгрупове сприйняття один раз склалося, то воно слабо змінюється під зовнішнім впливом;

• в обмеженому, спрощеному і схематичному діапазоні варіантів сприйняття й оцінки іншої групи.

Міжгрупове сприйняття характеризується стереотипністю, су­цільністю пізнавальних і емоційних компонентів, афективною за­барвленістю (див. афект), різко вираженою оцінною спрямовані­стю. Саме тому воно визначається упередженістю, а у міжгрупово-му сприйнятті завжди мають місце помилки (спотворення) відносно їхньої істинності, що є психологічним підґрунтям ефекту міжгрупо-вої дискримінації.

Ефект міжгрупової дискримінації (лат. discriminatio від di-scrimino — розрізняю, розділяю) передбачає встановлення відмінно-

Розділ 4 Психологічна, війна, та інформаційно-психологічна безпека

стей між; власною і іншою групою. В певних умовах міжгрупові від­мінності можуть штучно підкреслюватися або перебільшуватися.

Міжгрупова дискримінація — явище не тільки психологічне, в основі якого лежать пізнавальні механізми встановлення тотожності й відмінності, але також; і соціальне. Результати міжгрупової дис­кримінації проявляються у вигляді двох тенденцій:

• встановлення відмінностей, що оцінюються позитивно, на користь власної групи;

• встановлення відмінностей, що оцінюються позитивно, на користь іншої групи.

В першому випадку спостерігається пріоритет свого групового членства над співпаданням поглядів з представниками чужої групи, тобто, індивід в ситуації вибору швидше віддасть перевагу навіть таким членам "своєї" групи, з якими він не згідний, ніж; тим членам "чужої" групи, з якими його об'єднує подібність точок зору.

Друга тенденція веде до послаблення внутрішньогрупових зв'яз­ків, девальвації внутрішньогрупових цінностей і дезінтеграції групи як такої. Як правило, на це й орієнтовані психологічні впливи.

Розроблено ряд рекомендацій, які дозволяють підвищити ефе­ктивність сприйняття психологічного впливу:

• психологічний вплив повинен організовуватися відповідно до закономірностей сприйняття і бути логічно продуманим, тоді він як би веде думку об'єкта впливу за собою, сприяє формуванню у нього необхідних установок і стереотипів;

• психологічний вплив доцільно будувати у вигляді ланцюжка — стимули й асоціації, тезиси й аргументи, причини й наслідки, в його змісті слід іти від старого до нового, від відомого до невідомого;

• необхідно враховувати, які конкретні елементи психологічного впливу в більшій мірі привертають увагу, абстрактні міркування слід чергувати з конкретними фактами, прикладами, ілюстраціями;

• яскраві, різноманітні, переконливі психологічні впливи дозволяють краще утримувати увагу об'єкта й ефективно впливати на нього;

• слід приймати заходи усунення всіх можливих джерел відволікання уваги об'єкта психологічного впливу.

Частина, І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

Засвоєння психологічного впливу

Засвоєння є основним шляхом набування суспільного досвіду.

Засвоєння психологічного впливу — це засвоєння інформації об'єктом психологічного впливу. Ефективність засвоєння психологі­чного впливу в першу чергу залежить від особливостей пізнавальних процесів людини: пам'яті, мислення й уяви.

Пам'ять людини представляє собою сукупність процесів орга­нізації й зберігання минулого досвіду, що робить можливим його по­вторне використання в діяльності, у тому числі й в інтересах психо­логічної війни. Розрізняють наступні види пам'яті: моторну, емоцій­ну, словесно-логічну. Усі вони зв'язані з процесами запам'ятовуван­ня, які, крім того, містять процеси мислення (у складній і суперечній єдності з мовою), прояву інтересів і потреб, емоцій і чуття.

Запам'ятовування — це узагальнена назва процесів, які забез­печують збереження матеріалу в людини пам'яті. Успішність запа­м'ятовування визначається в першу чергу можливістю введення но­вого матеріалу в систему осмислених зв'язків. Важливу роль серед його механізмів має повторення. Разом із тим можна обійтися й без повторення, якщо людині необхідно запам'ятати життєво важливий матеріал, або відомості, які несуть велику смислове навантаження.

Мислення [thought, thinking] — вища ступінь пізнання, проце­су відображення об'єктивної дійсності. Дозволяє одержати знання про такі об'єкти, властивості реального світу, які не можуть бути безпосередньо сприйняті на чуттєвому рівні пізнання.

Результат дії мислення фіксується в мові. Мисленню властиві та­кі процеси, як абстрагування, аналіз і синтез, постановка певних завдань та знаходження шляхів їхнього вирішення, висування гіпо­тез, ідей і т.ін. Результатом процесу мислення завжди є та чи інша думка. Здатність мислення до узагальненого відображення дійсно­сті виражається в здатності людини створювати загальні поняття. Утворення наукових понять зв'язане з формулюванням відповідних законів. Здатність мислення до опосередкованого відображення дій­сності виражається в здатності людини до акту умовиводу, логічного висновку, доказу. Ця здатність розширює межі пізнання. Вона дозво­ляє, відштовхуючись від аналізу фактів, доступних безпосередньому сприйняттю, пізнавати те, що недоступно сприйняттю з допомогою органів чуттів. Поняття і системи понять (наукові теорії) фіксують (узагальнюють) досвід людства, та являють концентрацію знань лю­дей і є відправним пунктом для подальшого пізнання дійсності.

Розділ 4 Психологічна, війна, та інформаційно-психологічна безпека

Уява представляє собою психічний процес. Вона виражається в побудові образу засобів і кінцевого результату діяльності суб'єкта, у створенні програми поведінки в невизначеній ситуації, у створенні образів, що відповідають опису об'єкта.

Образ [image] — це результат та ідеальна форма відображення предметів і явищ матеріального світу у свідомості людини. Образ на чуттєвому ступені пізнання — відчуття, сприйняття, уявлення; на рівні мислення — поняття, судження, умовиводи.

Матеріальною основою втілення образу виступають практичні дії, мова, різноманітні знакові моделі. За змістом образ об'єктивний у тій мірі, в якій він адекватно відображає об'єкт.