Тема12. Організація електронної комерції

1. Організація електронної комерції.

2. Характеристика електронного ринку.

3. Інтернет-платежі в системі безготівкових розрахунків.

4. Електронна комерція в інформаційному секторі економіки.

1. Організація електронної комерції

Найбільшим у світі об’єднанням локальних мереж з метою забезпечення швидкого обміну інформацією є глобальна комп’ютерна мережа Інтернет. Саме швидкість роботи спричи­нилася до початку її використання в бізнес-процесах та появи нового напрямку в розвитку інформаційних технологій — елек­тронного бізнесу.

Електронний бізнес — будь-яка ділова активність з вико­ристанням глобальних інформаційних мереж для модифікації внутрішніх та зовнішніх зв’язків фірми з метою одержання прибутку (рис. 12.1).

Рис. 12.1. Основні напрямки сучасного електронного бізнесу

Основною складовою електронного бізнесу є електронна комерція, хоча ці поняття часто ототожнюють.

Електронна комерція — комерційна взаємодія суб’єктів біз­несу з приводу купівлі-продажу товарів та послуг (матеріальних та інформаційних) з використанням інформаційних мереж (Internet, мережа стільникового зв’язку, внутрішні локальні мережі фірм).

Сюди відносять:

 електронний обмін інформацією (Electronic Data Interchange, EDI),

 електронний рух капіталу (Electronic Funds Transfer, EDF),

 електронну торгівлю (E-trade),

 обіг елект­ронних грошей (E-cash),

 електронний маркетинг (E-marketing),

 електронний банкінг (E-banking),

 електронні страхові послуги (E-Insurance) тощо.

Кожен з видів електронної комерції включає в себе наступні операції:

· встановлення контактів між потенційними контрагентами;

· обмін інформацією;

· купівля-продаж товарів та послуг;

· до- і після продажна підтримка (надання інформації про товар або послугу, рекомендації щодо використання товару, консультації замовників);

· електронні платежі;

· управління доставкою;

· бізнес-адміністрування.

Характерними рисами електронної комерції в порівнянні з традиційною є:

1. Зростання конкурентоспроможності фірми за рахунок зменшення витрат на організацію бізнесу, на рекламу та просу­вання товару (послуги), на обслуговування клієнтів, на підтри­мку комунікацій, зменшення витрат часу на взаємодію з клієн­тами та діловими партнерами, розширення до- і після продажної підтримки;

2. Розширення та глобалізація ринків: для Internet не іс­нує географічних кордонів, часових обмежень, вихідних, при­чому вартість та швидкість доступу до інформації не залежить від віддалі до її джерела (за винятком транспортних витрат по доставці придбаного товару). У зв’язку з цим малі та середні підприємства можуть успішно конкурувати на глобальному ри­нку, а споживачі мають можливість одержувати максимально широкий доступ до товарів і послуг;

3. Персоналізація взаємодії: за допомогою інформаційних мереж фірми можуть одержувати детальну інформацію від ко­жного клієнта та автоматично надавати товари та послуги за масовими ринковими цінами;

4. Зміни в інфраструктурі за рахунок зменшення частки або повного виключення матеріальної інфраструктури (будівлі, споруди), скорочення кількості персоналу, зменшення кількості посередників.

5. Створення нових продуктів і послуг, наприклад, служ­би електронної поставки і підтримки, надання довідкових по­слуг, послуг з встановлення контактів між замовниками та по­стачальниками і т.п.

Серед основних категорій (сфер) електронної комерції виді­ляють:

I. Бізнес — бізнес (business-to-business, B2B) — комерційна взаємодія між бізнесовими компаніями (підприємствами) — виробниками, оптовими посередниками, оптовими клієнтами щодо здійснення оптових закупівель та поставок товарів;

II. Бізнес — адміністрація (business-to-administration, B2A) — ділові зв’язки комерційних структур з державними організація­ми (зокрема проведення державних закупівель через мережу Internet);

III. Бізнес — споживач (business-to-consumer, B2C) — елек­тронна роздрібна торгівля. У цьому випадку має місце комер­ційна взаємодія між електронним магазином та покупцем — безпосереднім споживачем товару;

IV. Споживач — споживач (consumer-to-consumer, С2С) — взаємодія споживачів для обміну комерційною інформацією (щодо придбання того чи іншого товару чи про співпрацю з певною фірмою) або роздрібна аукціонна торгівля між фізичними особами;

V. Споживач — адміністрація (consumer-to-administration, С2А) — організація взаємодії між споживачами та державними структурами (особливо в соціальній та податковій сфері).

2. Характеристика електронного ринку

Електронний ринок є сукупністю його учасників, продук­тів та процесів їх взаємодії, що характеризуються певними за­кономірностями в умовах розвинутої структури інформаційних комунікаційних технологій та систем.

До учасників електронного ринку відносяться:

v продавці,

v покупці та посередники,

v організації, що забезпечують інфраструктуру та правила ринку.

Продуктами електронного ринку називаються товари і послуги, заради яких продавці і покупці виходять на ринок.

Взаємодія учасників ринку з приводу купівлі-продажу продуктів та інших видів ринкової діяльності представлена процесами, що можуть включати розробку нових продуктів, виробництво, дослідження ринку, пошук, замовлення, поставку і споживання продукту, зокрема:

• комерційні операції: замовлення, одержання товару, його оплата;

• обслуговування та підтримка продукту;

• маркетинг, продаж, сприяння продажу;

• спільна розробка продукту;

• розподілене спільне виробництво;

• використання послуг;

• загальні закупівлі;

• бізнес-адміністрування (надання дозволів, ліцензій, кон­цесій, збір податків);

• транспорт і постачання;

• автоматична торгівля електронними товарами;

• бухгалтерський облік;

• вирішення комерційних суперечок.

Продавці представлені підприємствами різного масштабу, що розташовані у різних географічних регіонах і знаходяться на різних стадіях впровадження інструментів електронного бі­знесу.

Усі підприємства, що працюють на сучасному ринку, можна поділити на 3 групи стосовно електронного бізнесу:

1. традиційні (brick-and-mortar), які діють на реальному фі­зичному ринку і не звертаються до електронного бізнесу, якщо до цього їх не змушують певні обставини;

2. змішані (click-and-brick), які певну частку своєї діяльнос­ті здійснюють через мережу Internet;

3. повністю електронні (click-only), які існують лише в ме­режі Internet.

Покупці на електронному ринку дещо відрізняються від по­купців на традиційних фізичних ринках. Оскільки доступ до Internet пов’язаний із придбанням обладнання та наявністю пе­вного рівня освіти, користувачі мережі характеризуються ви­щим рівнем доходів та освіти, ніж середній покупець на реаль­ному ринку.

Оn-line покупці умовно поділяються на такі категорії:

1. «любителі поторгуватися» складають до 8 % користува­чів Internet. Вони постійно шукають, де можна купити товари за дешевшими цінами. Близько половини усіх on-line покупців відносяться саме до цієї категорії.

2. «любителі бути на зв’язку» менш схильні здійснювати покупки в мережі, надаючи перевагу участі у таких заходах як чат або розсилка поздоровлень. Такий тип покупців найчастіше звертає увагу на знайомі у «реальному режимі» торгові марки та об’єднує близько 35 % користувачів.

3. «обивателі» та «любителі активного відпочинку» ко­ристуються мережею Internet з метою одержання інформації. «Обивателі» найчастіше відвідують сайти фінансових оглядів та новин, а «любителі активного відпочинку» надають перевагу спортивним та розважальним сайтам. Ці дві категорії формують значний трафік. Завданням продавців у цьому випадку є пере­творення трафку у покупку.

4. «прихильники принципу полегшення життя» уклада­ють понад половину усіх on-line угод. їх основний принцип — купувати безпосередньо «з рук в руки» та економити при цьо­му час.

5. «любителі прогулянок» (або серфери) складають лише близько 10 % користувачів, проте переглядають у 4 рази більше Web-сторінок, ніж інші користувачі. На їхню частку прихо­диться близько 35 % сумарного часу, який проходять усі корис­тувачі on-line. їх приваблюють сайти, які постійно удоскона­люються та оновлюються.

3.Інтернет-платежі в системі безготівкових розрахунків

Платіжна система в Internet (e-payment system) — це сис­тема здійснення розрахунків і платежів між комерційними структурами, фінансовими установами та користувачами мере­жі в процесі купівлі — продажу товарів та послуг через Internet.

Саме наявність платіжної системи дозволяє створювати по­внофункціональні віртуальні торгові підприємства, в яких здій­снюється весь технологічний процес купівлі-продажу товару чи послуги.

Платежі в мережі Internet повинні здійснюватися за дотри­мання ряду умов:

Ø конфіденційність — під час проведення платежів в Internet дані покупця (анкетні та адресні дані, номер кредитної картки тощо) відомі тільки установам, які мають на це законне право;

Ø цілісність — інформацію про купівлю ніхто не в змозі змінити;

Ø збереження таємниці — повинен бути забезпечений за­хист повідомлень від несанкціонованого перегляду;

Ø автентифікація — і продавці, і покупці повинні мати га­рантію, що всі сторони, які беруть участь в угоді, є дійсно тими за кого себе видають;

Ø авторизація — під час проведення платежу обов’язкове здійснення цього процесу, під час якого вимога на проведення трансакції (банківської операції) підтверджується або відхиля­ється платіжною системою. Авторизація дозволяє визначити наявність коштів у покупця;

Ø багатоваріантність засобів оплати — покупець може оплатити придбання товару або послуги будь-якими доступни­ми йому платіжними засобами;

Ø гарантії ризиків продавця — продавець в Internet зазнає багатьох ризиків, пов’язаних, в основному, з несумлінністю по­купця та відмовою його від товару. Тому масштаби ризиків мають бути узгоджені з провайдером платіжної системи та ін­шими установами, що беруть участь в комерційних процесах, за допомогою спеціальних угод;

Ø мінімізація плати за транзакцію — плата за обробку трансакції замовлення і оплати товарів входить у вартість товару, тому зниження ціни трансакції збільшує конкурентоспроможність продавців. Слід врахувати, що транзакція оплачується в будь- якому випадку, навіть якщо покупець відмовився від товару.

Основними учасниками платежів та розрахунків у мережі Інтернет є:

• продавець — сервер електронної комерції, на якому ство­рено каталог товарів та приймаються замовлення покупців що­до їх купівлі;

• покупець — користувач, який володіє доступом до мере­жі Іпіетеї через Web-бpayзep та здійснює замовлення товарів і послуг на обраному ним сайті;

• банк-емітент — банк, у якому знаходиться розрахунко­вий рахунок покупця і який є гарантом виконання його фінан­сових зобов’язань;

• банк-еквайєр — банк, який обслуговує продавця;

• процесінговий центр платіжної системи — установа, що забезпечує інформаційну і технологічну взаємодію між учасни­ками традиційної та електронної платіжної систем;

• традиційна платіжна система — технологічні та фінан­сові ресурси для обслуговування платіжних засобів певного ти­пу.

• розрахунковий банк — кредитна установа, яка проводить взаємозаліки між учасниками платіжної системи за дорученням процесінгового центру

Залежно від способу розрахунків електронні платіжні сис­теми поділяються на кредитні і дебетові.

4. Електронна комерція в інформаційному секторі економіки

В останні роки в інформаційній індустрії виокремлюється ще одна, поки що не дуже масштабна за обсягами, але найперспективніша структура – Іnternet-економіка.

Глобальна комп'ютерна мережа Іnternet вважається «четвертим каналом», що зв'язує людей між собою (після особистого спілкування, телефону і пошти). В інформаційному світі існують дві відомі технологічні тенденції:

1. Потужність комп'ютерів зростає вдвічі кожні десять місяців.
2. Корисність мережі для суспільства пропорційна квадрату числа користувачів.

Насамперед Іnternet охоплює найдешевші та найкращі на сьогодні технічні комунікації, що відкриває бізнесменам і споживачам можливості встановлювати і підтримувати в режимі реального часу постійний зв'язок з будь-яким респондентом у світі.

Так, електронна пошта, програм електронних пейджерів, чати та інші засоби для спілкування у мережі забезпечують обмін між діловими партнерами пересічною, навіть стратегічною комерційною інформацією у лічені хвилини, Засоби захисту передавання електронних повідомлень роблять такий зв'язок надійним і ефективним. Завдяки цьому долаються географічні та національні кордони географічного простору. Весь світ стає клієнтом фірми, що визначає стратегію маркетингу, оскільки ареною боротьби за споживачів, а відповідно і конкуренції, стає весь світовий економічний простір. Це до небачених меж розширює можливості фірми, хоч і підвищує її ризики.

Створення фірмою сайту власної електронної крамниці для прямих продажів через мережу сприяє значному підвищенню їх обсягу за рахунок необмеженого розширення ринку покупців – користувачів Іnternet-мережі, яка не має географічних кордонів.

Доступ співробітників філій великої компанії до централізованих корпоративних баз даних через Іnternet спрощує керованість такою установою через підвищення рівня інформованості. Водночас це значно скорочує операційні витрати, відчутно знижує собівартість і ціни товарів.

Іnternet породжує нові форми соціальної та економічної діяльності людей, найпоширеніші серед яких:

· телеробота – робота на відстані від офісу компанії;

· віртуальні підприємства – організаційна сукупність взаємодіючих господарюючих агентів, які працюють на відстані над спільним проектом, використовуючи мережеві технологи;

· дистанційне навчання – надання платних освітніх послуг віддаленим слухачам через Іnternet та ін.

Про ефективність і перспективність електронного бізнесу свідчить те, що акції Інтернет-компаній при первинному розміщенні виростали протягом дня в сотню і навіть тисячу разів.

Електронна комерція (Е-комерція) є найважливішою складовою електронного бізнесу, хоча часто ототожнюється з ним. Це різновид бізнес-активності, в якій комерційна взаємодія суб'єктів бізнесу з купівлі-продажу товарів і послуг (як матеріальних, так і інформаційних) здійснюється з допомогою Іnternet або будь-якої іншої інформаційної мережі (мережі стільникового зв'язку, внутрішньої локальної мережі установи тощо).

Процеси, що становлять цикл електронної комерції:

ü доступ до інформації;

ü оформлення замовлення;

ü оплата;

ü виконання замовлення;

ü післяпродажне обслуговування і підтримка.

Існує два типи електронної комерції:

1. торгівля інформацією

2. торгівля товарами.

Товари можуть бути представлені в електронній формі (інформація, програмне забезпечення і т. ін.). їх називають «м'якими». Всі інші – речові товари, товари-предмети – називають «жорсткими».

Нині виділяють п’ять напрямів Е-комерції залежно від взаємодіючих у її системах агентів:

1) бізнес для бізнесу (В2В) – торговельні майданчики для гуртової торгівлі;

2) бізнес для споживача (В2С) – Інтернет-крамниці;

3) бізнес для адміністрації (В2А) – угоди укладаються між компаніями и урядовими організаціями;

4) споживач для адміністрації (С2А) – ще не існує. Однак, із зростанням категорій бізнес–споживач і бізнес–адміністрація уряди можуть розширити електронну взаємодію в таких сферах, як наприклад, соціальні виплати;

5) споживач для споживача – взаємодія користувачів для обміну комерційною інформацією, досвідом, аукціонною торгівлею між фізичними особами тощо.

Інструменти, якими фірма користуватиметься для реалізації можливостей електронної комерції:

- бізнес-додатки;

- електронні магазини;

- шлюз в ЕDІ-систему;

- зв'язок із фінансовими організаціями через різні платіжні системи.

Сфери поширення електронної комерції такі:

маркетинг, продаж і сприяння продажу;

передпродаж, попередні домовленості, поставки;

фінансування и страхування;

комерційні операції: замовлення, отримання, оплата;

обслуговування та підтримка продукту;

спільна розробка продукту;

розподілене спільне виробництво;

використання загальних і приватних послуг;

адміністрування бізнесу (концесії, дозвіл, податки, митниця тощо);

транспорт, техніка перевезень і постачання;

автоматична торгівля електронними товарами;

бухгалтерський облік.

Робота на нижніх рівнях електронної комерції пов'язана з представництвом компанії в мережі, рекламою, а також до- і післяпродажною підтримкою.

Можливості і переваги електронної комерції:

v Глобальна присутність / глобальний вибір.

v Підвищення конкурентоспроможності / якість послуг.

v Задоволення потреб замовника / персоналізація товарів і послуг.

v Скорочення шляху товару до замовника / швидка реакція на попит.

v Економія витрат / зниження цін.

v Нові можливості ведення бізнесу / нові продукти і послуги.

У числі найважливіших юридичних питань, що вимагають невідкладного рішення за участю світового співтовариства, варто назвати:

· порядок оподатковування угод в електронній формі;

· тарифи;

· вимоги до форми угод і відповідальність;

· регулювання криптографії;

· правила аутентифікації;

· захист інформації;

· охорону прав споживачів.

У сучасний період один з основних правових принципів електронної комерції полягає в наступному: сторони, які уклали угоду, не мають права ставити під сумнів законність і дійсність останньої тільки на тій підставі, що вона укладена електронним способом. Цей принцип, як правило, не закріплений у законі, а діє як звичай ділового обороту і винятково в межах спеціальної угоди між сторонами угоди про застосування електронних засобів. Домогтися гарантованого дотримання його не завжди можливо, що часто породжує значні юридичні проблеми.