Особливості усного спілкування

Як уже зазначалося, спілкування за формою знакового представлення переділяється на усне, писемне та друковане.

Усне спілкування - це форма реалізації мовної діяльності за допомоги звуків, що являє собою процес говоріння. Воно широко застосовується в різних сферах суспільної діяльності людей. Фахівці з проблем спілкування чітко визначають найважливіші особливості усного спілкування у порівняння з писемним.

№ Усне Писемне

1 2 3

1. Первинне Вторинне

Монологічне, діалогічне, полілогічне Монологічне

3. Розраховане на певних адресатів Найчастіше - з невизначеним

у конкретній ситуації адресатом, без урахування ситуації

4. Непідготовлене заздалегідь (здебільшого) Попередньо обдумане

5. Живе, без старанного Реальний, дбайливий добір фактів та їх мовного оформлювання мовне оформлювання

6. Імпровізоване Докладний і ґрунтовний виклад думок

7. інтонація, міміка, жести (невербальні засоби) Відсутність цих засобів

8. Чітко індивідуалізоване Поглиблена робота над словами і

текстом

9. Емоційне й експресивне Редагування думки і форми її вираження

10. Повтори, перебивання, Самоаналіз написаного, можливість

повернення до вже сказаного тощо багаторазового переписування і вираження

11. Обмежене в часі Можливість перечитування

12. Особливості комунікативної ситуації Текстові характеристики

Отже, для усного спілкування визначальним є: безпосередня наявність адресата, замкнена цілісна комунікативна ситуація, складниками якої є комуніканти й текст, невербальні засоби спілкування, інтонація, емоційність та експресивність. Головна складність в оволодінні усним спілкуванням є необхідність і вміння визначити на слух (навіть інтуїтивно) доцільність чи недоцільність того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мовлення в кожній конкретній ситуації.