Виробнича потужність підприємства

З метою узгодження планового обсягу випуску продукції з виробничими можливостями підприємства виконується розрахунок виробничої потужності підприємства.

Під виробничою потужністю заводу розуміють максимально можливий випуск в номенклатурі і кількісних співвідношеннях, встановлених планом, з врахуванням повного використання обладнання і площ при використанні прогресивної технології, організації виробництва і праці.

Основним завданням розрахунку виробничої потужності є виявлення резервів з метою повнішого використання діючих виробничих основних засобів підприємства.

При розрахунку виробничої потужності використовуються наступні вихідні дані:

1) виробнича програма в номенклатурі;

2) відомості про наявність обладнання і виробничі площі;

3) прогресивні норми продуктивності обладнання і трудомісткості виробів;

4) режим роботи обладнання і використання площ;

5) введення в експлуатацію основних засобів.

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю ведучих цехів; цехів - за потужністю ведучих дільниць; дільниць - за потужністю ведучого обладнання.

Ведучими цехами є, звичайно, механічні, але в залежності від спеціалізації заводу і питомої ваги в загальному обсязі випущеної продукції, ведучими можуть бути і інші цехи.

Ведучою дільницею вважається така, яка має вирішальне значення у виконанні виробничої програми цеху.

Ведучим обладнанням вважають те обладнання, на якому здійснюються головні технологічні операції з виготовлення продукції.

На деяких дільницях (в складальних, ливарних та інших цехах) потужність визначаєтьс за виробничою площею.

Розрахунок виробничої потужності ведеться для всього виробничого обладнання (діючого і недіючого з різних причин).

В загальному вигляді виробнича потужність обладнання П може бути виражена залежністю:

П = F ∙ q або П =

де F - ефективний фонд часу роботи обладнання, год.;

q - продуктивність обладнання за одиницю часу, шт./год.;

t - трудомісткість;

С - кількість робочих місць.

Для обчислення виробничої потужності складальних дільниць (цеху) застосовується формула:

Пскл =

де Sк - корисна виробнича площа дільниці, цеху;

Sс - виробнича площа, необхідна для складання одного виробу;

Тр - кількість робочих днів розрахункового періоду;

tц - тривалість циклу складання одного виробу, днів.

Розрізняють потужність вхідну, вихідну і середньорічну.

Потужність на початок року називається вхідною, на кінець року - вихідною.

Середньорічна потужність розраховується, виходячи із величин потужності підприємства в окремі періоди року за формулою:

Пср = Пв +

де Пв - потужність на початок року (вхідна);

Пвв - потужність введена і нарощена в результаті модернізації, вдосконалення технологічних процесів;

Пвиб - потужність ліквідована в результаті зняття з виробництва застарілого обладнання;

Тв - термін використання введеної потужності протягом року;

Тнв - термін невикористання потужності, яка вибуває.

Вихідна потужність (Пвих) визначається на кінець планового періоду з врахуванням змін за рік за формулою:

Пвих = Пв + Пвв - Пвиб

Виробнича потужність підприємства повинна використовуватися максимально. Для цього необхідно підвищувати техніко-економічні показники роботи основних видів обладнання, повніше використовувати обладнання і виробничі площі. Особливо враховується пропускна здатність універсального обладнання.

Оцінка ступеня використання виробничої потужності здійснюється за показниками:

- коефіцієнтом використання виробничої потужності Квп:

Квп =

де Q - річний обсяг продукції;

- середній коефіцієнт змінності роботи обладнання Кзм:

Кзм =

де m - номенклатура програми виробництва продукції;

ti - трудомісткість робіт;

Ni - річний випуск продукції і-го найменування;

С - середньорічна кількість обладнання;

F^зм - ефективний фонд часу роботи одиниці обладнання в одну зміну;

- середній коефіцієнт завантаження обладнання Кз:

Кз =

F - ефективний фонд часу роботи одиниці обладнання.

Отже, виробнича потужність є важливою характеристикою потенційних можливостей підприємства випускати продукцію, а показники її використання - показують ступінь використання основних засобів.

Планування виробництва і реалізації продукції

Результати розрахунку виробничої потужності розраховують для обгрунтування плану виробництва продукції.

Для визначення обсягу випуску і реалізації продукції застосовують натуральні, вартісні і трудові показники.

Формування обсягів виробництва відбувається ні підставі вивчення попиту на продукцію підприємства, з наступним укладанням договорів, які забезпечують найповніше використання виробничих фондів.

У машинобудуванні частіш за все використовують такі натуральні виміри, як штуки, комплекти, тонни. Наприклад, випуск верстатів планується в штуках, холодильних установок - в комплектах. Однак, натуральні показники дозволяють визначити обсяги тільки однорідної продукції.

Система вартісних показників включає обсяги реалізованої, товарної, а також чистої продукції підприємства.

Товарна продукція (Qт) - вартість вироблених в плановому періоді і призначених до відпуску на сторону готових виробів, напівфабрикатів і робіт промислового характеру.

Продукція, яка не відповідає вимогам якості (стандарт, технічні умови), а також всі види невиробничих послуг до складу товарної продукції не включається. Обсяг товарної продукції планують у вартісному виразі за діючими оптовими цінами для кожної номенклатурної позиції.

Qт =

де n - номенклатура виробів;

Ni - обсяг виробництва і-го найменування продукції;

Ці - оптова ціна і-го виду продукції;

Вп - вартість виробничих послуг.

Обсяг реалізованої продукції (Qр) - це вартість готових виробів і напівфабрикатів власного виробництва, а також послуг промислового характеру, які оплачені споживачами в плановому періоді.

При розрахунку обсягу реалізації враховують залишки продукції на складі, обсяги відвантаженої продукції на початок Qп і кінець планового періоду Qк:

Qр = Qт + (Qп - Qк)

Склад і обсяги товарної і реалізованої продукції за один і той же період відрізняються, так як остання не враховує зміни складських залишків і продукції, яка знаходиться на стадії реалізації (товаропросуванні, транспортуванні і в розрахунках).

Валовою (Qвал) називається вся продукція, яка вироблена підприємством за плановий період, незалежно від ступеня її готовності.

В склад валової продукції включаються товарна продукція і зміна залишку незавершеного виробництва, напівфабрикатів, оснастки і запчастин до обладнання власного виробництва.

Qвал = Qт + (Wк - Wп)

де Wк, Wп - залишок незакінченого виробництва на початок і кінець планового періоду.

Показник чистої продукції (Qч) розраховують як різниця між товарною продукцією, матеріальними витратами (М) і амортизаційними відрахуваннями (А):

Qч = Qт - М - А

При складанні програми виробництва продукції розраховують потребу підприємства в обладнанні і характер завантаження з метою виявлення і ліквідації диспропорцій (перевантажених „вузьких” місць і недовантажених „широких” місць на дільницях). Такі розрахунки звичайно називають об’ємними. Вони виконуються для однотипних технологічних груп обладання і містять:

1) визначення завантаження обладнання в нормогодинах згідно виробничої програми ();

2) визначення пропускної здатності обладнання (С∙F);

3) визначення коефіцієнту завантаження. Якщо Кз > 1 - обладнання перевантажене, „вузьке місце”.

При наявності „вузьких” місць у виробництві передбачаються заходи, які дозволяють ліквідувати їх шляхом перегляду технологічних маршрутів і режимів обробки, введення додаткових змін, вдосконалення організації праці, матеріального стимулювання і обслуговування робочих місць, а іноді модернізація обладнання.

Оцінка виконання плану виробництва і реалізації здійснюється за показниками приросту товарної, реалізованої, валової і чистої продукції. Крім того, важливим показником є ритмічність випуску продукції.

Коефіцієнт ритмічності визначається наступним чином:

Кр =

де n - кількість відрізків часу за період, для якого визначається Кр;

Рвп - процент виконання плану без врахування перевиконання.