Модель Бертрана

- Якщо припустити, що фірма 1 спочатку виготовляє обсяг Q₁, то фірма 2 буде виготовляти обсяг, який відповідає Q₁ (точка А на її кривій реакції R₂(Q₁). Фірма 1 відреагує на цей рівень вибором відповідного обсягу (точка В на своїй кривій реакції R₁ (Q₂). Це рішення фірми 1 змусить фірму 2 переглянути власне рішення і вона обере відповідний обсяг виробництва (точка С) на своїй кривій реакції R1 (Q2)

- Кінцевим результатом процесу пристосування є встановлення стабільної рівноваги в точці е на перетині двох кривих реакції.

Моделювання поведінки олігополістів за функціями їх реакції на ринкові зміни.

пасивність дуополістів не може існувати довгостроково і рано чи пізно визначиться лідер та аутсайдер певного ринку

в результаті процесів навчання учасників процеси розшарування призводять до встановлення жорсткого співвідношення між ціною лідера (лідерів) і ціною аутсайдерів та односпрямованості цінових змін у майбутньому

модель Феллнера (модель об’єднання олігополістів),

розглядає монопольну ринкову поведінку олігополістів, які об’єдналися з метою максимізації як спільного прибутку, так і прибутку кожного з учасників.

Емпіричні критерії

1. Спільні дії більш типові для галузі, де випускається однорідний товар, ніж для галузі, що випускає диференційований товар.

2. У галузі, що переживає економічний підйом, тенденція до спільних дій вище, ніж у галузі, де спостерігається спад виробництва.

3. Тенденція до спільних дій вище в галузі, де нараховується невелика кількість фірм.

4. Якщо в галузі є одна лідируюча фірма, то тенденція до спільних дій в ній вище, ніж у галузі, де всі фірми однакові.

5. Чим менше фірми застосовують нецінові методи конкуренції, тим вище тенденція до спільних дій.

6. Тенденція до спільних дій вище в тих галузях, де вище бар’єри входження нових фірм у галузь.

модель Свізі (модель ламаної кривої попиту)

- ламана крива попиту має дві ділянки, розташовані вище від ціни Ро

- підприємство виходить з того, що коли воно підніме ціну, решта продавців залишаться від цього осторонь і дане підприємство втратить значну частку ринку, оскільки покупці підуть до того продавця, в якого менша ціна;

- при розгляді можливості зниження ціни підприємство вважає, що інші учасники ринку відреагують на це також зменшенням ціни, оскільки не захочуть втрачати своєї частки ринку.

- використовується для пояснення феномена незмінності олігополістичних цін

- проте не пояснює, чому фірми обирають саме ціну Р₀, а не будь-яку іншу. крім того олігополістичні ціни не такі вже й негнучкі.

модель Хойсса (політика жорсткого співвідношення цін).

взаємна координація ринкових дій учасниками, які виходять із сталості співвідношення цін та односпрямованості цінових змін.

- дає змогу олігополістам вирішити проблему взаємної залежності їх функцій попиту.

- пояснює незмінність цін на олігополістичних ринках.

- олігополісти, виходять із жорсткості співвідношення цін (при наявності двох продавців є дійсним рівняння Ц1 = mЦ2.)

- у відповідності із ціновими змінами відбуваються також зміни функцій попиту та виробництва

- продавець має можливість визначати свою частку обсягу продаж за новою ціною, оскільки йому відома реакція конкурентів, що витікає із жорсткого співвідношення цін

Стратегія постійного співвідношення цін

- процеси навчання та придбання навиків за умов олігополії призводять до визнання взаємозалежності та необхідності погодження дій.

- в ціновому аспекті це пояснює те, як і чому олігополісти роблять висновок про вигідність спільного підвищення цін у порівнянні із ціновим рівнем за умов ПСД.

- співвідношення цін, яке склалося в кінці процесу навчання та яке зберігається досить тривалий період, існує і тоді, коли умови ринку знову змінюються.

- олігополісти вирішують проблему взаємної залежності їх функцій попиту тим, що виходять із жорсткості співвідношення цін (за Е.Хойссом)

- забезпечується якісний результат процесу навчання в спрощеній формі – як однаково направлене переміщення цін

.

Теорія ігор у моделюванні олігополії

це наука, яка за допомогою математичних методів досліджує поведінку індивідів у відповідних ситуаціях, пов’язаних з прийняттям рішень.

Певна ситуація на олігополістичному ринку може моделюватися та досліджуватися відповідною грою.

Стратегічні рішення олігополістичний фірм вивчаються за допомогою теорії ігор

Економічні ігри можуть бути двох видів: кооперативними (коли змова гравців можлива); некооперативними (якщо змова учасників неможлива).

При цьому кожен з учасників приймає індивідуальні раціональні рішення

Теорія ігор була розроблена Дж. фон Неймана і О. Моргенштерном в 1944 р., її подальшу розробку продовжив Дж. Неш

У моделі олігополії фірма здійснює оптимальну політику, орієнтуючись на дії своїх конкурентів, і припускає, що конкуренти в галузі будуть надходити аналогічним чином. «Рівновага Неша».

Фірми «грають», тобто вони приймають рішення знизити або підвищити ціну, рекламувати свою продукцію чи ні і т. д.

Умовою рівноваги є те, що якщо дана стратегія першого гравця, другому залишається тільки повторити його стратегію.

.

Стратегія фірм А і В

«Дилема ув'язненого»

3. Особливості організації олігополістичного ринку.

Взаємозалежність олігополістів

існуюча взаємозалежність олігополістів визначально впливає на зміст процесу навчання учасників даного ринку («квазіпереговори» за Феллнером)

олігополісти повинні вирішувати, чи варто їм агресивно конкурувати, намагаючись захопити більшу частку ринку за рахунок конкурента, чи «співпрацювати» і конкурувати більш пасив­но, співіснуючи зі своїм конкурентом, задовольняючись своєю часткою і домовляючись щодо спільних ринкових дій.

олігополія створює сприятливі передумови для організації даного ринку за змовою.

зумовлений змовою контроль над ціною та певна спільна ринкова влада дає змогу олігополістам зменшити невизначеність, збільшити прибутки і навіть перешкодити вступу до галузі нових конкурентів.

Цінові війни

Цінова війна – це почергове зниження цін конкурентами спрямоване на захоплення більшої частки ринку або на витиснення конкурента з ринку.

Ситуація: на ринку існує 2 компанії і рівноважна ціна уже встановлена

- Якщо фірма А знизить ціну на товар, а еластичність попиту є досить високою, то всі покупці перекинуться на товар фірми А

- А збільшить об’єми продажу => збільшить TR => збільшить П,

- В або втратить значну частину покупців або прибутки = 0,

- тому В знизить свої ціни, але не до рівня цін А, а ще нижче в надії, що завдяки цьому він зможе захопити весь ринок

- А втратить клієнтів і свої прибутки, а В навпаки захопить ринок.

- Поступове пониження цін триватиме доти поки одна із фірм не встановить ціни на тому ж рівні, що і ціни іншої компанії.

Основні характеристики цінової війни:

1.Незначне зменшення ціни одним конкурентом призводить до повної втрати прибутку іншим (в крайньому випадку якщо попит дуже еластичний і товари є повними замінниками)

2.У кожний даний момент є значний стимул для кожного конкурента до зниження P

3.На тривалому проміжку часу цінова війна веде до зниження сукупного П компанії до 0

4.Цінова війна закінчується встановленням конкурентної рівноваги.

Тривала цінова війна вигідна для покупця.

Схильність до змови

Таємні змови, мовчазні згоди і легальні угоди

Умови:

- невелика кількість фірм,

- залежність однієї фірми від іншої,

- схожі умови попиту та витрат.

Характеризується:

фірми досягають безпосередньої згоди відносно фіксування ціни, поділення чи розподілення ринку або іншим шляхом обмеження конкуренції між собою.

контроль над ціною дозволяє збільшити прибутки, а іноді і перешкодити вступу інших фірм до галузі.

фірми будуть мати загальні прибутки та обсяг виробництва, які визначаються по суті так само, як за чистої (простої) монополії.

не оформлюється офіційно, тому що згідно з антимонопольним законодавством картелі в більшості держав заборонені.

Перешкоди до таємної змови:

Антимонопольне законодавство. В більшості держав картелі заборонені.

Кількість фірм. Чим більше фірм у галузі, тим складніше досягти угоди.

Відмінності у попиті та витратах. Ціни на товар і максимізація прибутків буде різною для кожної з фірм і, очевидно, що немає ціни, яка буде вигідна всім.

Шахрайство.

Можливість вступу нових фірм в галузь. Підвищені ціни та прибуток приваблюють нові фірми у галузь.

Спад ділової активності. Ринки, які несподівано скорочуються, сприяють зростанню середніх витрат виробництва.

Мовчазні згоди

Лідерство в цінах

домінуюча фірма, в галузі змінює ціни, всі інші фірми, більш менш автоматично слідують цим змінам.

лідер встановлює монопольну ціну, яка заснована на його граничному доході та граничних витратах.

інші фірми приймають цю ціну як завдану

Ціноутворення за принципом: “витрати плюс”.

до середніх витрат додається визначений відсоток від середніх витрат.

цей відсоток (накидка) призначений забезпечити прибуток фірми.

розмір відсотка (накидки) залежить від того, який саме прибуток фірма передбачає одержати.

витрати на одиницю продукції змінюються зі зміною обсягу виробництва

Ціноутворення на основі відчуття коштовності товару.

сприйняття покупця.

використовують різні методи та прийоми впливу на споживачів, для формування їх свідомості відносно коштовності товарів

.