Закономірності пропусків та включень при перекладі

При перекладі для точної передачі змісту оригіналу часто потрібен пропуск того чи іншого слова або виразу, що пояснюється неспівпадінням засобів вираження у різних мовах.

Коли йдеться про пропуск слів у перекладі, то мається на увазі пропуск тільки повнозначних слів, а не допоміжних чи службових. Так, не можна вважать пропуском той факт, що ми не перекладаємо допоміжні та напівдопоміжні дієслова. Вони хоч і не перекладаються окремо, але знаходять те або інше вираження при перекладі в обраній формі слова. Наприклад:

I have read your book. − Я прочитав вашу книжку. (форма Present Perfect передана в українській мові доконаним видом дієслова)

He threw the door open. − Він розчинив двері. (значення аналітичної конструкції to throw open передається вживанням суфікса роз-).

Повнозначні слова пропускаються при перекладі у тих випадках, коли в англійському тексті вони необхідні як елемент структури для зв'язку окремих частин, а в українському тексті вони є зайвими:

He received and answer to say/saying that his friend was coming to see him. − Він отримав відповідь, що його товариш збирається відвідати його.

Six o'clock saw the President of the board enter his study. − Рівно о шостій голова правління увійшов до свого кабінету.

У більшості випадків можливість (а деколи і необхідність) пропуску слова або навіть деколи і декількох слів залежить від умов контексту, які важко піддаються узагальненню. Деколи в перекладі є можливим пропустити цілу смислову групу, наприклад:

In summer he usually wore a flannel suite that always creased in the wrong places and never in the right ones. − Влітку він звичайно ходив у фланелевому костюмі зі складками завжди не там, де треба.

Разом з тим, ні один значущий елемент речення не може бути пропущений, якщо це шкодить точності передачі змісту або стилю оригіналу. Ніякі довільні скороченн, які викликаються звичайно складністю розв'язання тієї чи іншої перекладацької задачі, при перекладі не допускаються.

Так само не допускаються і довільні додавання до тексту. Такі додавання не тільки спотворюють стиль автора, але й деколи призводять до фактичних та смислових помилок. Наприклад, у романі У.Теккерея "Ярмарок пихи" автор у характерній для нього спокійній манері пише:

We must now take leave of Arcadia... and travel back to London to inquire what has become of Miss Amelia.

Російський перекладач XIX століття І.Введенський перетворює цю досить флегматичну оповідь у шалений галоп:

Марш! Марш! По железной дороге, в Лондон, на Россель Сквер, к старикам Седли...

Крім того, перекладач забуває, що дія роману відбувається у 1815 році, коли залізниці ще не було.

Таке трактування оригіналу, внесення в переклад яких би то не було невиправданих оригіналом поправок і доповнень не повинно допускатися.

Однак, відмінності між мовами в області граматичної будови і словарного складу, а також фразеології та стилю нерідко викликають необхідність додавання слів, а деколи і цілих виразів, яких немає в оригіналі. Ці додавання у перекладі можуть бути виправдані:

1) застосуванням описового перекладу;

2) у випадку логічного розриву в думці в тексті оригіналу;

3) міркуваннями стилістичного порядку;

4) прийомом компенсації втрат.

Усі перераховані вище прийоми є засобами досягнення єдиної цілі − адекватності перекладу.