Десятковий формат

Десятковий формат допускає десяткові цифри від 0 до 9 і позначається останньою буквою D, що можна не вказувати, наприклад, 125 чи 125D. Незважаючи на те, що асемблер дозволяє кодування в десятковому форматі, він перетворить ці значення в шіст. об'єктний код. Наприклад, десяткове число 125 перетвориться в тичину. 7D. Шістнадцятковий формат.

Шістнадцятковий формат допускає шістнадцяткові цифри від 0 до F і позначається останньою буквою H. Оскільки асемблер думає, що з букви починаються ідентифікатори, то першою цифрою шіст. константи повинна бути цифра від 0 до 9. Наприклад, 2EH або 0FFFH, вказують на те, що асемблер перетворить відповідно в 2E і FF0F (байти в другому прикладі записуються в об'єктний код у зворотній послідовності).

Двійковий формат.

Двійковий формат допускає двійкові цифри 0 і 1 і позначається останньою буквою B. Двійковий формат звичайно використовується для більш чіткого представлення бітових значень у логічних командах AND, OR, XOR і TEST. Десяткове 12, тичина. C і двійкове 1100B усі генерують один і той же код: тичина. 0C або двійкове 0000 1100 в залежності від того, як ви розглядаєте вміст байта.

Вісімковий формат.

Вісімковий формат допускає вісімкові цифри від 0 до 7 і позначається останньою буквою Q чи O, наприклад, 253Q. На сьогодні вісімковий формат використовується дуже рідко.

Десятковий формат із крапкою, що плаває.

Цей формат підтримується тільки асемблером МASM. При записі символьних і числових констант потрібно пам'ятати, що, наприклад, символьна константа, визначена як DB '12', представляє символи ASCII і генерує тичина. 3132, а числова константа, визначена як DB 12, вставляє двійкове число і генерує тичина. 0C. Рис. 5.1 ілюструє директиви для визначення різних символьних рядків і числових констант. Сегмент даних був асемблюваний для того, щоб показати згенерований об'єктний код (ліворуч).