Теорія адміністративної організації ідеального типу М. Вебера

Однією з найбільш корисних ідей в історії людства вважається концепція бюрократії, розроблена на початку 1900-х років німецьким соціологом Максом Вебером.

Концепція бюрократії була сформульована Максом Вебером до появи роботи Анрі Файоля «Загальне і промислове управління» (1916), тобто не можна говорити про те, що він є послідовником А.Файоля, тим більше й об'єкт його дослідження трохи відрізняється.

Основна робота М.Вебера «Теорія суспільства й економічна організація» (1920 р.) присвячена проблемі лідерства і бюрократичній структурі влади.

Розробивши концепцію бюрократії, Макс Вебер вперше:

1) показав неминучість бюрократії;

2) проаналізував її недоліки;

3) представив і описав ідеальний тип бюрократії.

Відмітні характеристики ідеального (раціонального) типу бюрократії, за М.Вебером:

1) чіткий поділ праці, що призводить до появи висококваліфікованих фахівців у кожній посаді;

2) ієрархічність рівнів управління, при якій кожний нижчестоящий рівень контролюється вищестоящим рівнем і підпорядковується йому;

3) наявність взаємопов'язаної системи узагальнених формальних правил і стандартів, що забезпечує однорідність виконання співробітниками своїх обов'язків і скоординоване вирішення різних задач;

4) дух «формальної знеособленості» при виконанні офіційними особами своїх посадових обов'язків («деперсоніфікація» виконання посадових обов'язків);

5) здійснення наймання на роботу в строгій відповідності з технічними кваліфікаційними вимогами. Захищеність службовців від довільних звільнень.

Таким чином, бюрократія – тип організації, для якої характерний високий ступінь поділу праці, чітка управлінська ієрархія, правила і стандарти, показники оцінки роботи, принципи наймання співробітників, що будуються на його компетентності.

Бюрократію представляють звичайно у вигляді піраміди з вищим керівництвом на вершині:

ü Ланцюг команд тягнеться від вершини до фундаменту піраміди, що створює передумови для скоординованого прийняття рішень.

ü Контроль здійснюється «згори» і поширюється вниз за ієрархією бюрократичної піраміди.

ü Робота за правилами робить виконання обов'язків рутинною справою. З переходом на більш високі рівні правила починають охоплювати більш широке коло діл і вимагають гнучкості в їхній інтерпретації.

ü Кожній посади в бюрократичній ієрархії відповідає визначена і фіксована заробітна плата.

ü Природним явищем вважається службова кар'єра, що полягає в професійному зростанні і просуванні службовими сходами.

ü Просування нагору за ієрархією можливо на основі здібностей, старшинства або комбінації обох факторів.

ü Приватне життя службовця відділене від службової діяльності на робочому місці, відмежовується від неї фізично.

ü Жоден зі службовців не володіє службовими приміщеннями, а також обладнанням та іншими засобами, з якими вони працюють.

М.Вебер називав таку структуру раціональною, оскільки передбачається, що прийняті рішення мають об'єктивний характер.

М.Вебер вважав, що бюрократична модель повинна забезпечити швидкість, точність, порядок, визначеність, безперервність, передбачуваність.

М.Вебер вважав, що якщо всі процедури у підприємстві будуть чітко прописані і вибудовані в чітку послідовність, а воля і бажання окремих людей будуть цілком виключені, то така організація буде високоефективною і гнучкою.

Більшість сучасних організацій (органів публічної влади, підприємств, установ і інших некомерційних організацій) являють собою варіанти бюрократичних структур. Для багатьох з них бюрократична структура досить добре підходить, оскільки забезпечується об'єктивність прийнятих рішень, що дозволяє бюрократії адаптуватися до змін, що відбуваються. А просування працівників на основі їх компетентності сприяє забезпеченню постійного припливу висококваліфікованих і талановитих фахівців і технічних службовців.