Джерела (форми) права

До джерел права відносять:

ü правовий звичай;

ü судовий чи адміністративний прецедент;

ü нормативний договір;

ü нормативно-правовий акт.

Правовий звичай – це правило поведінки, що склалося внаслідок фактичного його застосування протягом тривалого часу, ніде в офіційних документах не записане, але визнане державою.

Судовий прецедент – це рішення по конкретній справі, що є обов’язковим для судів тієї ж чи нижчої інстанції при вирішенні аналогічних справ або виступає зразком тлумачення закону (прецедент тлумачення).

Адміністративний прецедент подібний до судового. Під ним розуміють рішення органів державної влади чи посадових осіб, що мало місце хоча б один раз і може служити зразком при аналогічних обставинах.

Нормативний договір – це угода двох чи більше сторін, в результаті якої встановлюються, змінюються чи скасовуються норми права.

Нормативно-правовий акт – це акт правотворчої діяльності компетентних державних органів, що встановлює, змінює чи скасовує норми права. Нормативно-правові акти поділяють на закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Закони – це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами (у нашій державі – Верховною Радою України), мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини. Закони зазвичай поділяються на конституційні та звичайні.

Підзаконні нормативно-правові акти – результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб) та уповноважених на те державою громадських об’єднань. Такі акти зазвичай розвивають чи деталізують окремі положення законів. Розрізняють такі види підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб’єктів, що їх видали:

o нормативні акти Президента України;

o нормативні акти Кабінету Міністрів України;

o нормативні акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

o нормативні акти міністерств, державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом;

o нормативні акти місцевих державних адміністрацій;

o нормативні акти органів місцевого самоврядування;

o нормативні акти відділів та управлінь відповідних центральних органів на місцях;

o нормативні акти керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях;

o інші підзаконні нормативні акти.